Олександр Рибак: казка триває | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 05.06.2009
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Олександр Рибак: казка триває

З піснею «Fairytale» 23-річний норвежець білоруського походження Олександр Рибак виграв три тижні тому популярний пісенний конкурс «Євробачення». Цим, як зауважують багато критиків, кар’єра митця тільки розпочинається.

Олександр Рибак (в центрі) після перемоги на конкурсі Євробачення в Москві

Олександр Рибак (в центрі) після перемоги на конкурсі "Євробачення" в Москві

Олександру Рибаку пророкують велике майбутнє. І ці пророцтва потроху збуваються. Рідко кому з переможців «Євробачення» останніх років вдавалося так високо піднятися у чартах новинок німецькомовного простору, як це сталося з Олександром Рибаком. Одразу на четверте місце потрапила цього тижня його пісня Fairytale у Німеччині, Австрії та Швейцарії.

Рецепт перемоги

Цей досить незвичний факт, який ми попросили прокоментувати одного з найвідоміших німецьких експертів пісенного конкурсу «Євробачення», журналіста Яна Феддерсена. Його особисте враження від Рибака на конкурсі в Москві ніяк не відрізняється від більшості. «Я особисто сприйняв його як дуже милого й привітного хлопця» - каже Феддерсен. «Прекрасний норвежець Олександр Рибак виграв, використавши правильний рецепт для перемоги. Він не був напружений, вірив у себе. Водночас відчувалося, що він сильно переживає. У нього була вдала пісня, яку полюбили люди на сході, заході, півдні й півночі Європи. Тому його перемога була більш, ніж переконливою, вона була просто приголомшливою», - згадує німецький журналіст.


Олександр Рибак народився в травні 1986 року в білоруській столиці Мінську у родині класичних музикантів. Його батько – скрипаль, мати – піаністка. На початку бурхливих 90-их родина прямує за батьком до Норвегії, де він отримав роботу як скрипаль в оркестрі в Осло. Сам Олександр у численних інтерв’ю згадує про те, що вже змалечку йому доводилося багато займатися грою на музичних інструментах, хоча радше хотілося, як й іншим норвезьким дітям, просто багато бавитися. Але батьки були переконані в тому, що в хлопця талант, і продовжували наполягати на регулярних заняттях музикою. Тепер ця наполегливість приносить свої плоди, змушений визнати як сам Олександр, так і багато критиків, які вирізняють саме оригінальність стилю норвезько-білоруського митця, якого важко уявити без гри на скрипці.

Походження - не головна річ

Після перемоги Олександра Рибака на конкурсі «Євробачення» багато хто обґрунтовував його успіх білоруським походженням Рибака. Утім, як переконаний німецький журналіст Ян Феддерсен, не варто сконцентровувати увагу лише на цьому: «Може, Олександр Рибак і народився в Білорусі. Але його виступ, ця віра в себе, відсутність перебільшень на сцені, притаманна східним європейцям, – все це здається дуже норвезьким. Звісно, той факт, що завдяки імені до нього прикута особлива увага на території колишнього Радянського Союзу, – це добре для нього. Але узагальнювати, кажучи, що його успіх – у його білоруському походженні, я б не став», - каже Феддерсен.


Німецький журналіст пригадує, що після «Євробачення» йому доводилося читати в білоруських і російських джерелах, що виграла не Норвегія, а виграв білорус чи навіть росіянин. Мовляв, у нього відкрита, слов’янська посмішка, навіть з музичними інструментами артист поводиться, як слов'янин. Усі ці припущення, каже Феддерсен, є певною мірою дуже вузькими й неправильними.

До того ж, як показує нинішній успіх Олександра Рибака у тій же Німеччині, він – просто талановитий митець. А національність – то справа не головна: «На «Євробаченні» він набрав максимальну кількість пунктів у більшості західноєвропейських країн. Це вже ознака того, що його талант помітили в Європі. Тому не дивно, що його музика, його стиль подобається, зокрема, й німцям».

Не йти протоптаними стежками

Німецький музичний концерн ЕМІ Music помітив Олександра Рибака ще до фіналу «Євробачення» у Москві. Контракт на перший альбом норвежця «Fairytales» (у перекладі – «Казки») кельнське підприємство уклало з митцем одразу після того, як він пройшов попередній відбір на конкурс у своїй країні. А перемога на «Євробаченні» зробила свій внесок в успішний старт продажів, який розпочався 29 травня.


«Я вже придбав цей компакт-диск», - розповів нам і Ян Феддерсен. Можливо, це не стовідсотково та музика, яку зазвичай слухає експерт «Євробачення», але вона – дуже оригінальна, каже німецький журналіст. Таку думку підтверджують і впливові німецькі музичні сайти. У їхніх рецензіях композиції з альбому Олександра Рибака виділяються саме через оригінальний стиль. Митець намагається йти своєю дорогою, відчутно оминати вже протоптані стежки в поп-музиці. Деякі з пісень здаються невибагливими, але водночас їх не можна назвати типовими чартовими наповненнями, пишуть музичні критики. А от для багатьох слухачів на екс-радянському просторі музика з альбому «Fairytales» нагадає й дещо з радянських творів. Цікаво, що завершує альбом інструментальна композиція «Song from a secret garden», написана норвезькою групою Secret Garden, яка 1995 року виграла пісенний конкурс «Євробачення».

"Його пам’ятатимуть і після Осло"

Німецький журналіст Ян Феддерсен добре пам’ятає цю перемогу і переконаний, що наступного року в Норвегії буде проведено прекрасний конкурс «Євробачення»: «Я дуже радий, що наступний конкурс пройде в Осло. Це дуже вільне й гарне місто. Крім того, я радію з того, що поїдемо до Норвегії, цієї дуже вільної країни».

Ян Феддерсен не дарма вжив кілька разів слово «вільний», говорячи про Норвегію. Журналіст каже, що цьогорічний конкурс у Москві, нехай і був найдорожчим чи найпишнішим, але залишив у нього особисто неприємний присмак несвободи. Помпезне й дороге свято не перекрило російських реалій з порушеннями прав людини, каже Феддерсен. А щодо музики, то він переконаний, що наступного року, коли Олександр Рибак передаватиме трофей «Євробачення» своєму наступнику, нікому не доведеться перепитувати «Рибак? А хто це такий?»: « 35 років тому казали, що ніхто не пам’ятатиме «Аббу». Мені здається, що дуже схоже буде й Олександром Рибаком. Його точно пам’ятатимуть. І не лише наступного року в Осло», - каже Ян Феддерсен.


Автор: Леся Юрченко

Редактор: Христина Ніколайчук

DW.COM