Юрій Андрухович апелює до Європи: «Не залишайте моєї країни без уваги!»
13 серпня 2010 р.
В Україні стрілки годинника ніби рухаються назад: менше ніж за півроку після президентських виборів від демократичного прориву в країні не залишилося й сліду, вважає Андрухович. "Сьогоднішня Україна є змістовним навчальним посібником на тему "неміцність демократії або як нас знову ведуть до диктатури". Як зазначає автор, сьогодні в країні чутно реванш. "Людина, яка уособлює "образу 2004-го року", насолоджується помстою повною мірою. Оскільки Віктор Янукович здобув у другому турі лише 49 відсотків голосів, усім «наївним» здавалося, що новий президент буде таким же нездатним на перевтілення думок у дії, як і його попередник. Однак з'ясувалося, що конституція - не така вже й недоторканна, а головним елементом для реалізації рішень є кількість "своїх суддів" у Конституційному суді", - пише Андрухович.
"Вже до середини березня новий президент несподівано накопичив у руках всю повноту влади і розгорнув країну на 180 градусів, - продовжує автор. - Сьогодні він має парламентську більшість, необхідну для реалізації його указів та ігнорування думок опозиції".
За вікном немов 1970-ті
"Колись існувала непогана країна, яка подавала надії і стукалася у двері Європи. Де вона поділася?", - запитує автор і додає, що дедалі частіше тепер можна почути про "профілактичні бесіди" з журналістами та громадськими діячами, про акуратні, поки що, спроби вербування і залякування, а також про укладання "списків лояльних". "Хай там як, СБУ перетворюється на політичного цербера, а держава - на поліцейський режим. Ми повернулися у минуле, іноді виникає відчуття, що за вікном знову 1970-ті роки".
І нічого нового в цьому немає, упевнений автор, наводячи за приклад путінську Росію. "Одне неясно: нащо Януковичу Європа? Навіщо всі ці ігри в інтеграцію з незмінними євробалачками?". Спираючись на сказане, український письменник звертається до європейців із закликом не спускати очей з України.
Насамкінець Андрухович все ж подає частку свого оптимізму. "Цього не може бути, щоб така анахронічна, успадкована від Сталіна система перемогла у довгій історичній перспективі", - підсумовує автор.
Дмитро Каневський / Наталя Неділько / FAZ