Як в Україні забороняють проросійські політичні партії

Уже понад тиждень минув з дня ухвалення рішення про повну заборону в України політичної партії "Опозиційна платформа - За життя", однак Восьмий адміністративний апеляційний суд і досі не оприлюднив його повний текст. Саме засідання 20 червня відбувалось у Львові за закритими дверима, в короткій резолютивній частині рішення вказано лише, що ОПЗЖ має бути заборонена, а її майно - конфісковане на користь держави.

Закон чи "революційна доцільність"?

Народний депутат Юрій Бойко, який нині, за власними ж словами, є "єдиним співголовою партії, який зараз перебуває в Україні", минулого тижня пообіцяв оскаржити заборону ОПЗЖ. "Це рішення продиктоване суто "революційною доцільністю". Тобто ухвалене з політичних мотивів, а не в рамках чинного законодавства", - заявив він "Радіо Свобода".

До речі, 3 травня Юрій Бойко і сам голосував за проєкт поправок до закону "Про політичні партії", який забороняє діяльність сил, чиї програмні цілі або діяльність спрямовані на виправдовування агресії Росії проти України, заперечення окупації територій або глорифікацію збройних формувань РФ, сепаратистів, представників окупаційних адміністрацій та колаборантів. Саме на нього тепер посилається міністерство юстиції, яке успішно ініціювало заборону вже 12 партій.

Докази такої протизаконної діяльності ОПЗЖ збирала Служба безпеки України, та  у своєму повідомленні про судову заборону вона не вдається до деталей . "В умовах військової агресії РФ діяльність представників цієї політичної сили створювала реальні загрози національним інтересам, безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України. Представники "ОПЗЖ" фактично ретранслювали офіційну позицію країни-агресора щодо нашої держави, демонстративно підтримували та популяризували агресивну антиукраїнську політику Росії", - зазначають у СБУ.

Найвідомішим функціонером ОПЗЖ, якому СБУ закидає антиукраїнську діяльність є Віктор Медведчук. Він був співголовою та очолював політраду партії до 8 березня, а нині перебуває під вартою спецслужби. Минулого тижня ще один суд у Львові почав розгляд обвинувачень Медведчука у держзраді, але - в режимі секретності.

Читайте також: Чому процес над Віктором Медведчуком закрили для громадськості

Максимум депутатів, мінімум майна

Партія ОПЗЖ з часу своєї реєстрації в 1999 році як "Всеукраїнське об'єднання “Центр" двічі змінювала назву і чотири рази брала участь у виборах до парламенту. Однак Бойко і Медведчук з'явились у ній не так давно - лише восени 2018 року, коли разом з Вадимом Рабіновичем вирішили створити майданчик "для об'єднання опозиційних сил на засадах встановлення безумовного миру в країні".

За результатами дострокових виборів 2019 року ОПЗЖ сформувала в Раді другу за розміром фракцію з 44 депутатів. Та після вторгнення РФ з неї почався масовий вихід обранців, який тільки прискорився після березневого рішення Ради нацбезпеки і оборони про призупинення діяльності політсили. У квітні рештки депутатів на чолі з Бойком створили нове об'єднання "Платформа за мир та життя", в останні тижні більшість з них перейшла на показово проєвропейські позиції та голосують навіть за заборону російської музики.

У місцевих радах різних рівнів ОПЗЖ мала загалом 3400 депутатів, зазначають у громадському русі "Чесно", який багато років веде проєкт з моніторингу політичних партій. А втім, попри розгалужену регіональну структуру ОПЗЖ фактично не має власного майна, яке б держава могла конфіскувати, пояснює DW аналітик руху Ігор Фещенко, посилаючись на останній публічний звіт ОПЗЖ від 2020 року. Згідно з ним найбільшим надбанням політичної сили справді є державне фінансування - за даними "Чесно" партія з 2020 року отримала близько 180 мільйонів гривень з держбюджету. "Ймовірно, більшість офісів, автомобілів, іншого майна вони просто орендують", - припускає Фещенко.

Читайте також: "Артисти як передовий загін російської армії": як діятиме заборона України на музику та книги з РФ

Аргументи для історичних рішень

У розмові з DW експерт руху "Чесно" висловлює невдоволення судовою процедурою заборони проросійських політичних сил. "Восьмий апеляційний адмінсуд у Львові не тільки не транслює свої засідання, але й у більшості випадків не пускає на них слухачів чи журналістів. Та й аргументація мінюсту і СБУ часто слабка як для таких важливих історичних рішень", - говорить Фещенко.

Так, причиною для заборони "Партії справедливості й розвитку" стали кілька петицій її засновника та колишнього голови Миколи Ісаєва на захист російської мови, за закриття вигаданих іноземних військових баз та біолабораторій. У рішенні про заборону "Опозиційного блоку", утвореного внаслідок ребрендингу "Партії регіонів", суд посилається на цитату 2019 року одного з лідерів партії Вадима Новинського про "громадянський конфлікт" на Донбасі, а також на співпрацю окремих її місцевих депутатів з окупаційною владою у Запорізькій та Херсонській областях.

Радикальні проросійські висловлювання вже колишнього депутата Верховної Ради від ОПЗЖ Іллі Киви стали причиною заборони ще й Соціалістичної партії України - чи не найстарішої політсили незалежної України. В березні Кива сам написав заяву про складання мандату. За даними Офісу генпрокурора, він переховується в РФ від підозр у держзраді, посяганні на територіальну цілісність, пропаганді тоталітарних режимів і незаконному поводженні зі зброєю. Ексдепутат стояв на чолі Соцпартії ще в 2017-2018 роках, нині ж її заборонили фактично за те, що чинний керівник очолює благодійний фонд імені Киви.

Читайте також: Кремлівський мандат: чого чекати від заборони проросійських партій в Україні

Оскарження замість захисту

Більшість заборонених у Львові політичних партій фактично ніяк не захищаються від закидів мінюсту та СБУ, не подавали відозв на позови і взагалі не з'являлись на засідання суду у Львові, звертає увагу Ігор Фещенко. "Через це важливі рішення щодо обмеження політичних свобод приймались за лічені години, а у випадку з "Блоком Сальдо" (партія колишнього мера Херсона Володимира Сальдо , який з квітня очолює місцеву окупаційну адміністрацію. - Ред.) - взагалі за 30 хвилин", - говорить аналітик "Чесно".

Заступниця міністра юстиції Валерія Коломієць, однак, очікує, що рішення Восьмого апеляційного адмінсуду, оскаржать більшість, якщо не всі відповідачі. Це означає, що заборони на діяльність політичних сил не вступлять у силу до розгляду Верховним судом. У того попри навантаженість буде лише 30 днів на формування колегій з п'яти суддів на кожну справу та початок розгляду скарг.

"Те, як відбуватиметься процес розгляду нашого оскарження, можна буде розглядати ще й як тест на європейськість української судової системи та України як кандидата у члени Європейського Союзу", - прогнозує Юрій Бойко, випробовуючи незвичну для ОПЗЖ прозахідну риторику.