Коментар: Меркель-Макрон-Путін, або Сеанс одностороннього зв′язку | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 01.04.2021
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Коментар: Меркель-Макрон-Путін, або Сеанс одностороннього зв'язку

ЄС і Росія приречені на взаємодію. Це підтверджують переговори лідерів РФ, Франції та Німеччини. І до того ж - усупереч провокаційним заявам Лаврова, уточнює Іван Преображенський.

Анґела Меркель, Еммануель Макрон, Володимир Путін (архівне фото)

Анґела Меркель, Еммануель Макрон та Володимир Путін (архівне фото)

Анґела Меркель (Angela Merkel), Емманюель Макрон та Володимир Путін провели переговори у форматі відеоконфереції, обговоривши, мабуть, усі важливі теми двосторонніх відносин, за винятком, можливо, "Північного потоку-2" та взагалі енергетики. Кремлівські медіа роблять акцент на темі вакцинації "Спутником V" і "діловій атмосфері", українські - на Донбасі. Але говорили лідери також про Іран, Білорусь, Сирію, Лівію й контакти Росія-ЄС. Буде якась користь від цих переговорів? Чи, як багато хто вважає, це була просто порожня "балаканина"?

Читайте також: Пастка і приниження: як у Європарламенті сварили Борреля за візит до Москви

ЄС-Росія: є хоча б контакт

Уже втретє, якщо брати до уваги приїзд до Москви верховного комісара з питань зовнішньої політики ЄС Жозепа Борреля та дзвінок Путіну від голови Євроради Шарля Мішеля, європейські лідери демонструють готовність розмовляти з Кремлем без будь-якої надії про що-небудь домовитися. Достатньо подивитись на список обговорюваних тем, щоб зрозуміти, що у французького президента й німецької канцлерки навряд чи були серйозні надії домогтися прориву хоча б з однієї з них. Максимум, на що можна було розраховувати, - показати російському президентові, що ще зберігаються напрямки, за якими його позиція, як і раніше, збігається з європейською. Наприклад, це можна сказати про необхідність збереження раніше досягнутої ядерної угоди з Іраном. Частково це стосується й Лівії.

Російський політолог Іван Преображенський

Російський політолог Іван Преображенський

Але вже стосовно Сирії спостерігаються серйозні розбіжності. Не відбулось прориву і в питанні реєстрації в ЄС російської вакцини від коронавірусу "Спутник V". Приводом для нових конфліктів залишається і Білорусь, де Кремль підтримав Олександра Лукашенка, якого Євросоюз не вважає переможцем виборів, що пройшли у цій країні у 2020 році.

Читайте також: "Родич, який став ворогом". Чому сваряться Україна і Білорусь?

Окрема тема - ситуація навколо Олексія Навального, який синхронно з переговорами Меркель і Макрона з Путіним оголосив про початок голодування. Здоров'я найвідомішого російського опозиціонера погіршується. Однак адекватної медичної допомоги він не може отримати ані від вітчизняних, ані від закордонних лікарів. І це - попри всі колективні відкриті листи й вимоги з боку європейських лідерів, які домагаються дотримання прав найвідомішого опонента чинного російського політичного режиму.

Проте інколи важливим є сам факт контакту. Наприклад, тема відносин ЄС з Росією явно не стала центральною на цих переговорах, як можна було б очікувати після радикальних заяв глави російського МЗС Сергія Лаврова. Уже з огляду на те, що Володимир Путін подібних жорстких заяв публічно не робить, а його пресслужба не вважає за потрібне зосереджувати увагу на темі відносин з ЄС, можна констатувати - глава МЗС Росії просто отримав у кремлівській дипломатичній постановці роль "злого слідчого".

Читайте також: Лавров пригрозив "руйнуванням України" у разі загострення на Донбасі

Донбас без України?

Окремою темою залишається ситуація на територіях України, які вона зараз не контролює. Москва відверто прагне, як і в минулі роки, примусити Євросоюз натиснути на Київ, щоб той виконав мінські угоди в ключі, вигідному для Кремля. І саме як крок у цьому напрямку багато хто міг сприйняти переговори Путіна з Макроном і Меркель. Адже на них Україну обговорювали за відсутності українського президента Володимира Зеленського.

Москва так і хотіла б це представити. Мовляв, думка України за дужками - Кремль домовляється з ЄС, як вчинити з незговірливим Києвом. Насправді ж, як це вже було неодноразово, лідери Франції та Німеччини виступають тут саме в ролі посередників, яку на себе і брали. Швидше за все, хоча про це прямо й не заявляли, вони озвучили Путіну план можливого мирного врегулювання - звичайно, на основі мінських угод - який раніше узгодили з українською владою.

Москва на це реагує хворобливо. Путін у розмові з європейськими лідерами, судячи з повідомлення його пресслужби, висловлював стурбованість можливим загостренням ситуації на Донбасі, скромно киваючи на українську владу як на джерело агресії. При цьому досвід минулого вказує на те, що джерелом нового загострення можуть бути, швидше, самі маріонеткові республіки або Кремль, що стоїть за їхньою спиною.

Якщо до цього додати останні висловлювання президентського прессекретаря Дмитра Пєскова про можливість відновлення бойових дій на Сході України, то може скластися враження, що Москва намагається налякати європейців та українців, а можливо, навіть підводить базу під раптове і наче вимушене відновлення боїв - або навіть легалізацію своєї присутності у регіоні.

Читайте також: Стратегія деокупації Криму: порожня декларація чи історичний документ?

Росія не готова починати діалог із Заходом

Ці переговори, включно із сигналами щодо Донбасу, зайвий раз підкреслюють, що Росія жодного діалогу зараз розпочинати не готова. І якщо хтось і демонтує "дипломатичну інфраструктуру" у відносинах РФ і ЄС, то це, безперечно, сам Кремль.

Багатьом політикам на Заході хотілося б, очевидно, оголосити йому у зв'язку з цим бойкот. Але позбавивши його можливостей для маневрів, навіть нехай і у вигляді дипломатичного шантажу, домогтися можна тільки одного - втрати розуміння, чого ж хоче Москва. А це необхідно у будь-якому випадку, навіть якщо йдеться про зміну стратегії двосторонніх відносин з партнерства на стримування.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.