Якщо ″Північний потік-2″ зупинять: які будуть наслідки? | Події економіки: оцінки, прогнози, коментарі з Німеччини та Європи | DW | 04.09.2020
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Економіка

Якщо "Північний потік-2" зупинять: які будуть наслідки?

Чого побоюється Меркель? Чого позбудеться Німеччина? Хто ще постраждає, окрім "Газпрому"? Хто виграє? DW проаналізувала, до чого може призвести зрив російського проєкту газопроводу "Північний потік-2".

Перспективи завершення будівництва російського газопроводу "Північний потік-2" значно погіршилися. Після отруєння в Росії опозиційного політика Олексія Навального бойовою хімічною речовиною "Новачок", у чому уряд ФРН більше не сумнівається, в країнах Євросоюзу і в самій Німеччині лунають численні заклики зупинити цей і без того суперечливий проєкт.

Щоправда, канцлерка Анґела Меркель (Angela Merkel) поки надалі його підтримує, в тому числі й тому, що не може дозволити собі піддатися тиску з боку США. Водночас вона вимагає від російської влади пояснень у справі Навального. Тож тепер багато чого буде залежати від реакції Москви. Однак вирішальну роль може зіграти подальший розвиток подій у Білорусі. В разі прямого втручання Росії і/або широкомасштабного насильства проти білоруського населення важко уявити собі згоду Німеччини та Євросоюзу на здачу газопроводу в експлуатацію.

Головне завдання проєкту - покласти край українському транзиту

Щоб спрогнозувати ймовірні наслідки можливої ​​остаточної зупинки будівництва "Північного потоку-2", слід повернутися до витоків цього проєкту. Ідею другого потужного газопроводу на дні Балтійського моря російська сторона стала лобіювати ще в 2011-2012 роках паралельно із завершенням спорудження "Північного потоку" - першої підводної газотранспортної магістралі, яка безпосередньо з'єднала Росію і Німеччину.

Компресорна станція під Києвом. Україна була і залишається найбільшим транзитером російського газу

Компресорна станція під Києвом. Україна була і залишається найбільшим транзитером російського газу

Однак формальний старт проєкту "Північний потік-2" дали лише у вересні 2015 року на тлі різкого загострення російсько-українських відносин через анексію Криму Росією і спроби Кремля створити на території України сепаратистську "Новоросію". Тоді в Москві прямо говорили про те, що завдання другого газопроводу на Балтиці і "Турецького потоку", який паралельно споруджували, полягає у припиненні транзиту російського газу територією України. Саме тому обидва проєкти спочатку планувалося завершити в грудні 2019 року. Саме тоді спливав десятирічний договір між Москвою і Києвом про газовий транзит.

Читайте також: Коментар: "Новачок" для Навального - виклик для Заходу і Путіна

Тож спочатку перед "Північним потоком-2" стояло політичне завдання, хоча потім російська сторона та європейські фірми, які беруть участь в проєкті, стали наполегливо повторювати, що це економічний проєкт, і з часом Анґела Меркель перейняла цю аргументацію.

Анґела Меркель побоюється погіршення відносин з Росією

Але суть "Північного потоку-2" від цього не змінюється. А якщо це передусім політичний проєкт, то і наслідки його зупинки будуть мати головним чином політичний характер. Оскільки новий газопровід на Балтиці став для Володимира Путіна свого роду улюбленим дітищем, остаточна зупинка будівництва та пов'язані з цим іміджеві втрати для російського президента можуть спричинити в Кремлі досить хворобливу реакцію і призвести до подальшого погіршення російсько-німецьких і загалом російсько-європейських відносин, які і так вже сильно зіпсовані.

Саме цього Анґела Меркель, судячи з усього, і побоюється. Ці побоювання, можливо, надмірні, якщо подивитися на долю іншого улюбленого газотранспортного дітища Володимира Путіна - "Турецького потоку". У грудні 2014 року президент Росії особисто домовлявся з президентом Туреччини про спорудження цього газопроводу, після чого Реджеп Таїп Ердоган спочатку скоротив чотири обумовлені нитки проєкту до двох, потім виторгував знижки на російський газ, а тепер взагалі до мінімуму скоротив його імпорт, тож труба, яку урочисто відкрили на початку року, нині просто пустує. Однак таке зневажливе ставлення до цього проєкту значного погіршення відносин між Москвою і Анкарою, начебто, не викликало.

Тому не виключено, що в разі відмови Євросоюзу від "Північного потоку-2" Москва теж не стане різко рвати політико-економічні зв'язки з головним ринком збуту своїх енергоносіїв і джерелом валюти, особливо зараз, коли на західному напрямку Туреччина як великий покупець газу відпала, а на східному напрямку надії "Газпрому" на Китай навіть близько не виправдовуються.

Німеччині газ "Північного потоку-2" не потрібен

Що ж стосується можливих економічних наслідків відмови ЄС від нового газопроводу, то слід насамперед мати на увазі, що він будується зовсім не для того, щоб постачати газ до Німеччини. Вона і так повністю забезпечена транспортними потужностями для імпорту газу, в тому числі російського.

Любмін, Німеччина, листопад 2011. Введення в дію першої нитки Північного потоку

Любмін, Німеччина, листопад 2011. Введення в дію першої нитки "Північного потоку"

За даними "Газпрому", концерн поставив минулого року ФРН 44,9 мільярда кубометрів газу. Тоді як потужність одного тільки "Північного потоку" становить 55 мільярдів кубометрів на рік. Крім того, Німеччина забезпечується російським газом ще й газопроводом "Ямал-Європа" (33 мільярдів кубометрів) через Білорусь і Польщу, і газопроводом Megal (22 мільярдів кубометрів), у який блакитне паливо з Росії надходить через Австрію і Чехію.

Читайте також: Коментар: Отруєння Навального - Берлін взяв курс на конфронтацію з Москвою

Тож кінцевим покупцем газу з "Північного потоку-2" стала б не Німеччина. Тому вельми популярні в російських соцмережах міркування про те, що "німці замерзнуть" без нового газопроводу, є лише розтиражованим міфом. Тим більше що ФРН імпортує природний газ з цілої низки інших країн, перш за все з Норвегії, і він надходить трубопроводами з Нідерландів і Бельгії.

Трубопроводом Eugal газ йшов би до австрійського Баумгартена

Про справжнє призначення "Північного потоку-2" (55 мільярдів кубометрів) говорить той факт, що його продовження на території Німеччини - газопровід Eugal, який зараз добудовують і який йде від узбережжя Балтики на південь до чеському кордоні, розрахований на 51 мільярд кубометрів на рік, причому його потужності на тривалу перспективу повністю заброньовані "Газпромом".

Таким чином, майже 90 відсотків газу з майбутнього трубопроводу йшли б лише транзитом через ФРН в Чехію і потім в Австрію. Там, у Баумгартені, розташований традиційний пункт передачі російського газу європейським покупцям, в тому числі італійським. Інакше кажучи, "Північний потік-2" значною мірою будують для того, що постачати газ до Італії, другого за величиною клієнта "Газпрому" в ЄС. Але чому для цього треба качати газ через Балтику? А для того, щоб не качати його через Україну! Адже це і була початкова мета всього проєкту.

Infografik Karte EUGAL Pipeline UK

У разі відмови ЄС від "Північного потоку-2" ані Італія, ані інші клієнти "Газпрому" в Центральній і Східній Європі в програші не опиняться, оскільки просто надалі, як раніше, забиратимуть газ в Баумгартені, куди він буде надходити через Україну. Адже в грудні 2019 року Москві, що не зуміла добудувати ані газопровід на Балтиці, ані другу нитку "Турецького потоку", довелося укласти з Києвом угоду на п'ять років про подовження українського транзиту.

Читайте також: Нові санкції США проти "Північного потоку-2". Що кажуть у Берліні

Якщо будівництво "Північного потоку-2" остаточно зупинять, то у виграші буде саме Україна, оскільки "Газпрому" доведеться і далі качати газ через її територію, в разі зростання попиту в Європі бронювати додаткові потужності і вже за чотири роки подовжувати договір про транзит.

"Газпром" і 5 європейських компаній втратять інвестиції

Програє від зриву проєкту "Північний потік-2" з економічної точки зору, звісно, передусім російський державний концерн "Газпром", в якого на дно Балтійського моря мертвим вантажем ляжуть близько 10 мільярдів євро інвестицій. Щоправда, мало не половину цих грошей вклали європейські приватні енергетичні компанії - фінансові інвестори проєкту: французька Engie, австрійська OMV, британо-нідерландська Shell, німецькі Uniper і Wintershall Dea. Кожна з них може зазнати збитків в межах 950 мільйонів євро.

Париж, 2017 рік. Ексканцлер ФРН Ґергард Шредер (у центрі) сприяв приєднанню до Північного потоку-2 фірми Engie

Париж, 2017 рік. Ексканцлер ФРН Ґергард Шредер (у центрі) сприяв приєднанню до "Північного потоку-2" фірми Engie

Коли Uniper недавно попереджала своїх акціонерів, що в разі зриву проєкту "Північний потік-2" їй доведеться списати збитки, вона ані словом не обмовилася про намір спробувати зажадати компенсацій. Проте, якщо ЄС або Німеччина заблокують будівництво, судові позови проти них не виключені, але оцінити їхні юридичні шанси на успіх поки вкрай складно.

А от учасники проєкту Eugal, в тому числі Wintershall Dea, навіть у разі зупинки "Північного потоку-2" зможуть заробити. Потужності цього транзитного газопроводу на території Німеччини "Газпром", як вже зазначалося, повністю забронював на тривалу перспективу і буде платити за них незалежно від того, чи йде двома ниткам газ, чи ні. Власне, саме через такі надзвичайно пільгові умови, які російський державний концерн запропонував західним партнерам, вони так охоче і беруть участь у цьому проєкті.

Дивитись відео 04:12

"Північний потік-2": нові проблеми "Газпрому" і зрив планів Кремля (06.08.2020)

DW.COM

Також за темою