Шольц у Парижі: тандем Німеччини і Франції втрачає міцність?

26 жовтня канцлер ФРН Олаф Шольц (Olaf Scholz) відвідав з робочим візитом Францію, під час якого зустрівся з французьким президентом Еммануелем Макроном. Власне, на цей день раніше було призначено у Фонтенбло щорічне засідання німецько-французької ради міністрів, у якому традиційно беруть участь глави обох держав і урядів, а також низка міністрів.

У рамках цього органу не ухвалюють життєво важливих рішень - важливим є його символічне значення, що підтверджує співпрацю двох найбільших економік ЄС та існування політичного тандему Німеччини та Франції. Але заплановане засідання перенесли на початок 2023 року. 

Чому не відбулося засідання німецько-французької ради міністрів

Речник уряду ФРН Штеффен Геберштрайт (Steffen Heberstreit) назвав причиною перенесення заходу необхідність узгодження "двосторонніх питань". У Єлисейському палаці запевняють, що перенесення дати засідання жодним чином не відзеркалює стану німецько-французьких відносин. На брифінгу речниця уряду Франції наголосила, що йдеться не про скасування заходу, а лише про його перенесення через те, що не всі міністри мали час, а підготовку ще не завершено.

Але це викликало сумніви не тільки в журналістів на брифінгу, а й в експертів, котрі констатують серйозне погіршення німецько-французьких відносин. "З моменту існування цієї ради з 1963 року, коли підписали договір про її проведення, ще жодне засідання не скасовували, - нагадує в інтерв'ю DW Штефан Зайдендорф (Stefan Seidendorf). Він є виконувачем обов'язків директора німецько-французького Інституту в Людвігсбурзі, що публікує результати цих двосторонніх переговорів на найвищому рівні.

Читайте також: Макрон виступає за повернення переговорів між Україною та РФ

"Зазвичай нові лідери держав мають пробути певний час на посаді, дечого навчитися, щоб збагнути, що такі зустрічі й сама німецько-французька вісь дуже важливі. Так було за канцлера ФРН Людвіґа Ергарда (Ludwig Erhard) і за президента Франції Ніколя Саркозі. У Європі не можна застосовувати американську доктрину, згідно з якою одна велика держава бере на себе роль лідера, а решта просто йдуть за нею", - пояснює Зайдендорф.

Жодна європейська країна не є настільки великою, наголошує він, щоб самотужки подбати про політичну стабільність: "Нам потрібен консенсус між Німеччиною і Францією, чиї позиції сильно відрізняються. На цей компроміс можуть орієнтуватися інші держави-члени ЄС".

Берлін і Париж воліють діяти одноосібно

Нині, схоже, обидві сторони вважають за краще діяти самостійно. Берлін ухвалив пакет заходів з підтримки німецької економіки в обсязі 200 мільярдів євро, щоб компенсувати зростання цін на світло і газ. І не поінформував про це своїх французьких партнерів, що вважається не дуже добрим тоном, оскільки фінансове вливання такого масштабу, як зауважують спостерігачі, негативно вплине на ринок.

Крім того, Німеччина з 12 країнами, але без Франції, на останньому саміті НАТО підписала договір про новий спільний проєкт у галузі протиповітряної оборони, так званий European Sky Shield Initiative. А Франція співпрацює з Італією над створенням системи протиракетної оборони Mamba. Питання обороноздатності після російського вторгнення в Україну знову набули вкрай важливого значення.

Президент Макрон на саміті глав держав і урядів ЄС разом з Іспанією та Португалією заявив про те, що хоче будувати новий трубопровід, який проляже дном моря та яким постачатимуть водень і - в екстреній ситуації - газ із Барселони до Марселя. Цей проєкт замінить плани з будівництва газопроводу MidCat між Францією та Іспанією через Піренеї, якому віддає перевагу Берлін. Крім того, у Брюсселі Макрон підкреслив, що ні Європі, ні Німеччині не буде вигідно, якщо ФРН себе ізолює.

Обидві сторони незадоволені одна одною, констатує Штефан Зайдендорф. Німеччина вважає, що може й без Франції домовлятися з дрібнішими країнами. А Франція очікує, як висловився Макрон у своїй промові в Сорбонні 2017 року, що Німеччина докладатиме більше зусиль для європейської інтеграції.

Криза в найневдаліший час

Софі Порншлеґель (Sophie Pornschlegel), аналітикиня брюссельського Центру європейської політики (EPC), не вважає ситуацію, що склалася, нормальною. "У нас немає часу на це, адже в Європі точиться війна. Ми зіткнулися з енергетичною кризою, - перелічує проблеми дослідниця в розмові з DW. - Якщо нам пощастить і не буде занадто холодно, цю зиму ми перезимуємо. Але в довгостроковій перспективі нам необхідне європейське рішення для зниження високих цін на енергоносії, як, приміром, фонд солідарності".

Якщо вартість енергоносіїв стане просто непосильною для країн ЄС, то це призведе до економічної кризи й високого рівня безробіття, застерігає аналітикиня. І в цій ситуації нинішні розбіжності в Європі грають на руку президенту Росії Володимиру Путіну, бо таким чином ЄС стає недієздатним, наголошує Порншлеґель.

А Жак-П'єр Гужон, експерт з Німеччини з Паризького Інституту міжнародних і стратегічних відносин (IRIS), додає, що нинішня криза у відносинах Німеччини й Франції є набагато глибшою за попередні конфлікти між двома країнами, що траплялися, приміром, у питаннях енергетики. Так, Франція дотримується зовсім іншої позиції, ніж Німеччина, щодо атомної енергетики. "Але нинішній конфлікт посилюється тим, що може мати серйозні наслідки, якщо інші країни ЄС, менші, як-от Польща або держави Балтії, засумніваються у провідній ролі німецько-французького тандему", - застерігає Гужон в інтерв'ю DW.

Дослідниця Ронья Кемпін (Ronja Kempin) з берлінського фонду "Наука і політика" (SWP) глибше аналізує суперечності, що виникли між Німеччиною і Францією: "Макрон давно хоче, щоб Євросоюз функціонував у маленьких, орієнтованих на специфічні теми групах, і скептично налаштований щодо розширення на схід до процесу реформування ЄС".

Для Франції ЄС - це основний інструмент зміцнення влади, уточнює експертка, яка спеціалізується на німецько-французьких відносинах, в коментарі DW. "Німеччина ж, навпаки, схиляється до розширення Євросоюзу на схід, тому що бачить ЄС як елемент, що трансформує і приносить мир", - продовжує вона. У питаннях оборони в обох країн, на думку Кемпін, також відмінні позиції.

Хоча Німеччина, всупереч своїй традиції, заявила про виділення додатково 100 мільярдів євро на оборонні видатки, Берлін робить ставку на пряму закупівлю зброї, а не на спільні європейські оборонні проєкти, що суперечить позиції Франції, вказує Кемпін. Зі свого боку, Зайдендорф вважає, що ситуація має зрештою нормалізуватися, адже досі всі керівники обох держав розуміли, що один без одного не впорається - навіть якщо пошук компромісу дуже складний.