1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Росія і НАТО не зможуть уникнути протистояння у Чорному морі

російський журналіст Костянтин Еггерт
Костянтин Еггерт
13 травня 2021 р.

На думку російського журналіста Костянтина Еггерта, прагнення України та Грузії до НАТО рано чи пізно поставить Альянс перед вибором: підтримати Київ і Тбілісі або поступитися Росії та зазнати політичної поразки.

https://p.dw.com/p/3tIvJ
Російські військові під час навчань в анексованому Криму, 22 квітня 2021 року
Російські військові навчання в анексованому Криму, 22 квітня 2021 рокуФото: Vadim Savitsky/Russian Defense Ministry Press Service/AP/picture alliance

Путін нападе на Україну не з суші, а з боку Чорного моря, заблокує або захопить її порти і створить сухопутний коридор, який з'єднає Крим з "великою землею". НАТО засудить дії Кремля, але не втрутиться. Адже Україна не входить до Альянсу і на неї не поширюються гарантії п'ятої статті Північноатлантичного договору - про колективну оборону. Такий сценарій виклав у статті для агентства Bloomberg відставний американський адмірал Джеймс Ставрідіс. Він - колишній верховний головнокомандувач об'єднаних збройних сил НАТО в Європі, а нині бізнес-консультант і успішний письменник.

Читайте також: Як Росія легалізує анексію у Чорному морі

Як Путін допоміг Бухарестській дев'ятці

Навряд чи лідери так званої Бухарестської дев'ятки (В9) обговорювали ймовірність такого розвитку подій найближчим часом із президентом Сполучених Штатів і генеральним секретарем НАТО під час віртуального саміту в понеділок, 10 травня. Але зрозуміло, що там і так ішлося про Україну і про те, що і коли може знову почати Володимир Путін після квітневих "навчань" біля кордонів України.

Костянтин Еггерт
Російський журналіст Костянтин Еггерт

Дев'ятка - неформальне об'єднання країн так званого "східного флангу" НАТО. Воно створене у 2014 році, можна сказати, по слідах російсько-українського конфлікту, з ініціативи Румунії та Польщі. До них приєдналися Латвія, Литва, Естонія, Чехія, Словаччина, Угорщина й Болгарія. Сім із дев'яти - прихильники максимально жорсткого протистояння політиці Кремля. В Угорщини та Болгарії позиції більш гнучкі, але нерідко цілком збігаються з поглядами румунів, поляків і литовців.

Усі ці роки Бухарестська дев'ятка намагалася виступати в НАТО єдиним фронтом. Декого це дратувало, особливо Німеччину та Францію з їхньою традиційною лінією на збереження діалогу з Москвою за будь-яких обставин.

Але нинішнє засідання дев'ятки відбулось після квітневої кризи й на тлі до кінця не знятих побоювань нового раунду російсько-української війни. До того ж на червень заплановано черговий саміт Північноатлантичного альянсу, а прямо зараз проходить серія серйозних навчань союзників по НАТО. У Бухаресті закликають американців радикально збільшити свою військову присутність у Румунії. Участь Джо Байдена у віртуальній конференції доводить: контекст (не без допомоги путінського брязкання зброєю) змінився й чорноморський напрямок у НАТО сприймають як пріоритетний.

Це, однак, не означає, що Альянс має чітку стратегію.

Українська (та грузинська) мрія

Адже що робити з Україною і Грузією, двома пострадянськими країнами, які давно й наполегливо прагнуть до НАТО, досі не зрозуміло. Прагнути вони не перестануть. Збройні сили України за сім років протистояння з російською армією набули досвіду. Вони набагато краще озброєні (у тому числі й американською зброєю). Офіцерський склад (як і у Грузії) регулярно навчається або стажується у країнах Альянсу. Цивільний політичний контроль над збройними силами цілком відповідає стандартам НАТО, а демократичні інститути навряд чи перебувають у гіршому стані, ніж у іншій чорноморській країні - Туреччині Реджепа Таїпа Ердогана.

Вимога до кандидатів на вступ - не мати територіальних конфліктів з сусідами, - яка часто згадується, не формалізована Вашингтонським договором 1949 року, що заклав основи Альянсу. Більше того, як розповідав автору один із колишніх заступників генерального секретаря НАТО, представники Грузії не раз говорили у Брюсселі, що готові письмово погодитися з тим, що стаття про колективну оборону не поширюватиметься на територію Абхазії та Південної Осетії.

Врешті, вступ до Альянсу обіцяно Києву й Тбілісі в заключному комюніке саміту Альянсу в Бухаресті у квітні 2008 року. Тоді за те, щоб надати Тбілісі та Києву план дій щодо членства в НАТО, виступали президент США Джордж Буш-молодший, країни Балтії та Центральної Європи. Категорично проти були Німеччина і Франція.

Читайте також: Британський генерал: Кораблі в Чорному морі - жест солідарності з Україною

Україна та Грузія - "глобальні партнери" НАТО?

Але так само Путін, поки він при владі, не може дозволити українцям і грузинам обрати свій шлях і вступити до НАТО. Він планує залишатися у Кремлі аж до 2036 року. Мені складно уявити собі, що весь цей час у Києві та Тбілісі терпляче чекатимуть на якусь чергову "медведєвську відлигу". Тим більше, що вона може й не настати. Чим далі у минуле відходитиме СРСР, тим чіткіше і ясніше грузини та українці усвідомлюватимуть свої національні інтереси як відмінні від інтересів Москви. І тим гучніше стукатимуть у двері Альянсу.

Звичайно, можна дати Україні та Грузії статус "глобальних партнерів" - подібний до того, що його мають Південна Корея, Йорданія, Австралія. Але це - тимчасове рішення. Та й воно, до речі, цілком може спровокувати Кремль на дії проти України.

Ціна війни для НАТО

Київ (і дещо меншою мірою Тбілісі) з одного боку, і Москва з іншого неухильно наближаються до нового раунду боротьби за майбутнє. Путін, який хизується своєю непередбачуваністю, цілком здатний зважитися на "превентивний удар" - поки (з його точки зору) не пізно.

З огляду на потужне зростання боєздатності Збройних сил України, новий раунд її протистояння з Росією здатний перетворитися на велику європейську війну в Чорноморському регіоні. Більше того, після стількох років поглиблення співпраці можлива поразка України виглядатиме і як поразка Північноатлантичного альянсу. Так само як невдача Вірменії у минулорічній війні з Азербайджаном виглядала як поразка її головного союзника й захисника - Росії.

Війна вдарить по світових ринках, похитне і без того хитку стабільність південного флангу НАТО. Але найголовніше - вона політично розколе й фатально послабить Альянс, де Бухарестська дев'ятка не перший рік б'є на сполох, а інші союзники удають, що це їх стосується лише почасти. Такий результат і стане головним трофеєм Кремля.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.

Пропустити розділ Близькі теми
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Танк Leopard 2

Українські танкісти поїхали до ФРН навчатися на Leopard 2

Пропустити розділ Більше публікацій DW
На головну сторінку