1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
СуспільствоУкраїна

Чи готова Україна прийняти мігрантів з Білорусі?

Анна Філь
12 листопада 2021 р.

У Німеччині пролунала пропозиція тимчасово розмістити в Україні шукачів притулку з кордону Білорусі та Польщі. Українські можновладці - категорично проти. DW дізнавалася, чи варто офіційному Києву проявити гостинність.

https://p.dw.com/p/42v5q
Жінка з дитиною в таборі шукачів притулку поблизу Гродно в Білорусі, 10 листопада
Тисячі шукачів притулку на кордоні Білорусі й Польщі чекають можливості потрапити до ЄСФото: Leonid Shcheglov/BelTA/AP/picture alliance

Ідея депутата німецького Бундестагу від Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) про тимчасове розміщення біженців і мігрантів з польсько-білоруського кордону в Україні викликала бурхливі дискусії в українському політикумі й суспільстві. Попри те, що поки про офіційну пропозицію із Берліна чи Брюсселя не йдеться. Однак секретар РНБО Олексій Данілов порадив німецьким депутатам забирати шукачів притулку до себе додому чи в кабінети, а в Офісі президента (ОП) у коментарі DW висловили думку, що німцям варто було б звернутися по допомогу до Росії.

Що запропонували в Німеччині?

Галасу наробила заява депутата від СДПН Нільcа Шміда (Nils Schmid). Політик припустив, що з Україною можна було б домовитися про тимчасовий прийом біженців і мігрантів, поки їхні заявки на отримання притулку розглядають у ЄС.

Читайте також: Німецький експерт: Києву не варто приймати мігрантів з білоруського кордону

Ідея Шміда не нова. Приміром, кількома тижнями раніше австрійський дослідник з питань міграції й голова Європейської ініціативи стабільності (ESI) Ґеральд Кнаус (Gerald Knaus) висловив схожу думку в інтерв'ю німецькій радіостанції rbb. Кнауса й очолювану ним ESI вважають архітекторами угоди ЄС з Туреччиною 2016 року. За домовленістю, Анкара приймає в себе шукачів притулку, які прагнуть потрапити до ЄС, в обмін на фінансову допомогу з Брюсселя. Аналогічну схему, вважає Кнаус, можна було б застосувати й у випадку людей, що намагаються потрапити до ЄС з Білорусі. От тільки, на відміну від турецької влади, з Олександром Лукашенком навряд чи вдалося б про таке домовитися, визнає експерт: "Але можна було би укласти угоду з іншою демократичною країною у Східній Європі, яка дивиться у бік ЄС і яка була би готова гуманно прийняти людей. Наприклад, з Молдовою, або Грузією, або Україною".

Чи готові в Україні прийняти шукачів притулку?

У Києві дали зрозуміти, що домовитися з Україною теж буде нелегко. "Якщо мало місця, в Бундестазі є ще кабінети, хай беруть їх (мігрантів. - Ред.) до себе, і хай вони там знаходяться. З якого це переляку ми маємо їх брати до себе?" - так відреагував на ідею Нільса Шміда секретар РНБО Олексій Данілов.

Радник керівника ОП Михайло Подоляк у коментарі DW зазначив, що на Банковій не згодні з підходом німецького депутата, і назвав таку пропозицію "зневажливою стосовно не тільки самих мігрантів, але і стосовно європейців", адже мігранти - не "річ, яку можна передавати з місця на місце заради політичних цілей".

Крім того, Подоляк наголосив, що кризу на європейських кордонах було створено штучно, адже шукачі притулку могли потрапити до Білорусі або повітрям, або з Росії, тож із проханням допомогти у вирішенні ситуації, "враховуючи давнє партнерство між Німеччиною та Росією, було би логічніше звернутися саме до Росії". Якщо ж у Москві відмовлять, на думку Подоляка, це могло б стати приводом для німців "тверезо поглянути на ставлення Росії до Європи".

Читайте також: Путін за спиною Лукашенка: що кажуть у ФРН про роль Росії у міграційній кризі

Посол України в Німеччині Андрій Мельник критикує те, що німецький депутат не проконсультувався з Києвом, перш ніж пропонувати залучення України до вирішення цього питання. "Українську громадськість найбільше занепокоїло, ба навіть шокувало у цій безглуздій пропозиції те, що наш уряд перед тим взагалі не запитали й навіть не проконсультувалися з ним. Це є ознакою браку поваги, а дехто говорить навіть про зарозумілість стосовно України", - заявив Мельник в інтерв'ю німецькій радіостанції Deutschlandfunk.

Водночас дипломат не виключив співпраці України та ЄС в цьому питанні. "Така пропозиція мала б надійти з боку ЄС. І на даний момент немає жодної основи для таких переговорів. (…) Але якби пропозиція надійшла, українці, звичайно, були б готові серйозно про це дискутувати", - зазначив Мельник.

Українська "гостинність"

Експерт з управління міграцією й кордонами ГО "Європа без бар'єрів" Павло Кравчук припускає, що українські високопосадовці навряд чи пом'якшили б риторику навіть у разі виділення Європою коштів на утримання шукачів притулку в Україні. "Ніхто з політиків, хто орієнтується на суспільну думку, не робитиме речі, які суперечитимуть спотвореній суспільній логіці", - каже Кравчук. Він не виключає, що жителі сусідніх громад можуть "з вилами" піти на штурм таборів для шукачів притулку.

Прецеденти, до слова, вже є. У 2016 році відкриття пункту тимчасового розміщення біженців у Яготині на Київщині спровокувало кількамісячні протести. В акціях брали участь і налякані жителі міста, і представники праворадикальних організацій. Замість "осиного гнізда" для іноземців люди вимагали від держави передати приміщення переселенцям зі Сходу й учасникам бойових дій на Донбасі. Урешті, пункт запрацював, як і планувалося, для прийому шукачів притулку з-за кордону.

Протест проти відкриття пункту для шукачів притулку в Яготині, 11 березня 2016 року
Протест проти відкриття пункту для шукачів притулку в Яготині, 11 березня 2016 рокуФото: DW/I. Burdyga

Водночас координатор українського правозахисного проєкту "Без кордонів" Максим Буткевич не вважає ксенофобію ключовим бар'єром на шляху розміщення шукачів притулку в Україні. "Самі ці люди (з польсько-білоруського кордону. - Ред.) цього б не хотіли, - припускає правозахисник. - Україна для них за соціально-економічними показниками не так сильно відрізняється від тієї ж Білорусі".

Як живуть біженці в Україні?

В Україні оформлення статусу біженця чи особи, що потребує додаткового захисту, часом доводиться чекати роками. Але й після легалізації біженцям складно знайти житло, влаштуватися на роботу, вивчити мову, отримати доступ до освіти й медицини, а також виїхати за кордон, бо чимало країн не визнають видане Україною посвідчення біженця, зазначає Павло Кравчук.

За даними українського представництва Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), станом на 1 січня 2021 року в Україні перебувало 2255 біженців та осіб, які потребують додаткового захисту. Найбільше людей прибули з Афганістану, Сирії, країн СНД та Росії. Такий статус отримують близько сотні людей щороку, при тому що заявників у 2020 році було 597, у 2019 - 1036. Українські показники надання статусу біженця в УВКБ ООН називають низькими й додають, що шукачам захисту держава не надає соціальної допомоги й доступу до безкоштовної медицини.

Політика чи гуманізм?

За даними Державної міграційної служби України (ДМС), шукачі притулку в Україні мають змогу оселятися в пунктах тимчасового розміщення біженців (для тих, чиї заяви на розгляді, або для осіб зі статусом біженця). Таких пунктів чотири: у Мукачеві й Перечині на Закарпатті, в Одесі та Яготині на Київщині. Загалом ці заклади можуть вмістити 421 особу. Проживання в них безкоштовне, людям видають мінімальний продуктовий набір на місяць. Крім того, в Україні працюють три пункти тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства (для тих, кого планують видворити з України): на Миколаївщині, Чернігівщині й на Волині, розраховані загалом на 566 людей. У ДМС не надали відповіді на запит DW щодо заповненості цих пунктів. Однак очевидно, що наявної інфраструктури не вистачить, аби прихистити тисячі людей, які прибули до польсько-білоруського кордону.

Читайте також: Мігранти на кордоні Білорусі та Польщі: сімейна драма

У міжнародній правозахисній організації Human Rights Watch (HRW) наголошують, що попри слабку інфраструктуру й проблеми міграційної системи Україні варто було б прийняти в себе хоча б частину шукачів притулку, які намагаються потрапити до ЄС. "Треба припиняти політичні суперечки. Бо ця жахлива ситуація перетворилася на відстоювання політичних інтересів і політичного порядку денного. У цьому шумі зовсім забули про долі людей, які потребують допомоги", - наголошує Юлія Горбунова, старша дослідниця HRW з питань України, Європи і Центральної Азії. На думку експертки, такий крок дозволив би Україні продемонструвати відданість принципам гуманізму.

У 2002 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про статус біженця 1951 року й тим самим взяла на себе зобов'язання забезпечувати основні права та свободи людей, які потребують захисту. Також, нагадують правозахисники, за міжнародним правом Україна, як і будь-яка інша держава, не може видворяти зі своєї території людей, які попросили притулку, навіть якщо кордон вони перетнули нелегально.

Що відбувається на польсько-білоруському кордоні

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Більше публікацій
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Офіційний Київ відреагував на намальовану урядом Орбана карту України
Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW

На головну сторінку