Біженці в Німеччині: де і як довго перебувають, які кошти отримують | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 10.09.2021
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Біженці в Німеччині: де і як довго перебувають, які кошти отримують

Не лише Данія посилює законодавство щодо мігрантів. У Німеччині також змінили низку правил щодо надання притулку після кризи біженців 2015 року.

Біженці на вокзалі Мюнхена в 2015 році

Біженці на вокзалі Мюнхена в 2015 році

Прив'язка виплат мігрантам державної допомоги до їхнього працевлаштування, ухвалення законів проти "гетто" та відкрита мета уряду скоротити число прохачів притулку до нуля - на тлі останніх рішень данської влади у сфері міграційної політики може здатися, що Німеччина й надалі залишається країною, де для пошукачів притулку та мігрантів широко розкриті двері.

Але часи, коли влада ФРН відкривала свої кордони навіть всупереч чинним в ЄС правилам, вже позаду. У 2018 році Бундестаг ухвалив закон, який посилив правила надання притулку в Німеччині. Тоді у Берліні постановили, що біженці в країні будуть зобов'язані активно співпрацювати з органами влади під час перевірок їхніх клопотань про надання притулку навіть тоді, коли ці заявки вже були задоволені. Раніше це робилося лише під час подання та розгляду їхніх прохань. При цьому планувалося до 2020 року переглянути справи майже 800 тисяч шукачів притулку.

Читайте також: Чи впоралася Німеччина з міграційною кризою - цифри і факти

Правозахисники кажуть про стигматизацію біженців

У правозахисній організації Pro Asyl зазначають, що дві третини, або близько 253 тисяч справ, які розглядалися у Федеральному відомстві з питань міграції та біженців Німеччини (BAMF) у минулому році, стосувалися не надання притулку, а перегляду виданих раніше дозволів про надання статусу біженця. У рамках цих справ, які можна відкривати без конкретного приводу, перевіряється, чи біженці досі потребують притулку, наприклад, через те, що ситуація з безпекою у країнах їхнього походження змінилася на краще. При цьому 87 відсотків цих справ відкривалися щодо біженців з Сирії, Афганістану, Іраку та Еритреї. У 97 відсотках з них BAMF залишало своє попереднє рішення щодо надання притулку в силі.

Серед інших рішень влади, які "ускладнюють" життя біженцям та шукачам притулку, у Pro Asyl називають використання так званих прискорених процедур розгляду заявок з метою пришвидшення депортації певних груп біженців, посилення обмежень на пересування та скорочення матеріальної допомоги для них. Навіть процедуру депортації хворих людей було спрощено, додають правозахисники, на думку яких такі правила "стигматизують шукачів притулку".

Третині біженців відмовляють у притулку

Слід зазначити, що після піку кризи біженців у 2016 році, коли у Німеччині загалом було подано більше 745 тисяч прохань про отримання притулку, кількість прохачів почала швидко зменшуватися. Вже наступного року було подано близько 222,7 тисячі заявок, а у 2020 році - близько 122 тисяч.

Водночас у порівнянні з 2016 роком збільшилась і частка відмов у наданні статусу біженця. Якщо у 2016 році їх було близько 25 відсотків, то на наступний рік їхня частка різко зросла до 38,5 відсотка і станом на 2020 рік стабілізувалася на рівні 32,1 відсотка, свідчать дані BAMF.

У Pro Asyl відзначають - німецьке міграційне відомство при цьому часто виносить рішення не на користь прохачів притулку, і вони потім визнаються судами помилковими. Так, за даними організації, в 2019 році 26 відсотків ухвал BAMF були успішно опротестовані в судах. Особливо часто це відбувається з біженцями з Афганістану - в 2020 році кількість успішно опротестованих відмов для шукачів притулку з цієї країни сягнула близько 60 відсотків, відзначають у Pro Asyl. Однак навіть в разі успіху розгляд скарги до суду триває в середньому 22 місяці, що саме по собі справляє на біженців відлякувальний ефект, вважають правозахисники.

Читайте також: Берлін призупиняє депортацію до Афганістану мігрантів, яким відмовили в притулку

Депортації попри пандемію COVID-19

Лідером за кількістю депортованих в 2020 році стали жителі Грузії. У цю країну були змушені повернутися 928 осіб. Майже стільки ж вислали до Албанії - 926 людей. Загалом же протягом року з Німеччини депортували близько 10,8 тисячі людей. Це майже двократне зменшення у порівнянні з попереднім роком, коли було депортовано більше 22 тисяч людей. Але слід зазначити, що ці депортації з Німеччини продовжувалися навіть на тлі пандемії COVID-19.

Значну кількість людей висилали в інші країни ЄС, через які біженці вперше потрапили на територію Союзу. Те, що це відбувалося навіть попри закриті через пандемію європейські кордони також спричинило критику правозахисників.

Афганського шукача притулку супроводжують на чартерний рейс для депортованих біженців

Афганського шукача притулку супроводжують на чартерний рейс для депортованих біженців

При цьому влада Німеччини всіляко заохочує біженців, яким відмовили у наданні притулку, залишати країну добровільно. Так, наприкінці 2018 року міністерство внутрішніх справ ФРН навіть провело рекламну кампанію, в якій обіцяло біженцям без статусу, які до 31 грудня повідомили владі ФРН про свій добровільний від'їзд на батьківщину, компенсувати річну оренду житла на новому місці.

Втім, мета таких кампаній прагматична. За оцінками влади, вартість примусової депортації одного мігранта оцінюється в середньому в 1500 євро. А в разі добровільного від'їзду фінансові витрати державних структур скорочуються в середньому наполовину - до 700 євро.

Читайте також: Глава МВС Німеччини Зеегофер - проти продовження заборони на вислання сирійців

В яких умовах живуть біженці у Німеччині

Шукачі притулку зазвичай потрапляють у так звані первинні приймальні установи, де мусять перебувати до завершення розгляду свого клопотання, але зазвичай не довше 18 місяців. Їх розподіляють по усій території Німеччини пропорційно до щільності населення - за розміщення біженців відповідає міська та районна влада.

Спільних мінімальних стандартів життєвих умов для шукачів притулку в Німеччині немає. У законодавстві відповідних федеральних земель зазвичай йдеться про "відповідне людській гідності поводження з біженцями" та інші подібні і досить розмиті формулювання.

Модульний притулок для біженців у Берліні

Модульний притулок для біженців у Берліні

У Pro Asyl зазначають - на практиці це призводить до того, що в залежності від федеральної землі та комуни шукачі притулку живуть в притулках чи окремих квартирах, отримують готівку чи набори продуктів, базове лікарське забезпечення чи розраховують лише на невідкладну медичну допомогу.

Зазвичай мешканці первинних приймальних установ та притулків для біженців мають право на задоволення своїх "базових потреб": харчування, проживання, опалення, одяг, гігієнічні, медичні та побутові товари. Вони також можуть розраховувати на лікування та допомогу при народженні дитини і "кишенькові гроші" з розрахунку у приблизно 150 євро на одну особу на місяць. Ті, хто живе у окремому житлі, можуть отримувати загалом близько 350 євро на місяць і також претендують на допомогу лікарів. За волонтерство шукачі притулку також можуть розраховувати на гонорари розміром до 200 євро на місяць.

Скільки біженців працюють

Щонайменше перші шість місяців залишати межі району, в якому знаходиться відповідальне за них відділення міграційного відомства, шукачі притулку не можуть. Втім, навіть задоволення клопотання про надання статусу біженця не знімає з людей певних зобов'язань щодо місця проживання. Три роки вони повинні проживати на території федеральної землі, де їм було надано право на притулок. Виключенням можуть бути лише випадки, коли біженцям вдається знайти місце роботи чи навчання у іншому регіоні. Також деякі федеральні землі можуть примусити шукачів притулку чи, навпаки, заборонити їм селитися у певних районах.

При цьому працювати без жодних обмежень у Німеччині можуть лише особи, які отримали повноцінний статус біженця. Шукачі притулку, чия заявка ще розглядається, та ті, хто чекає на результати оскарження чи депортацію, отримують доступ на ринок праці лише через три місяці після прибуття до ФРН. У разі, якщо вони продовжують перебувати у первинних приймальних установах, працювати вони не можуть, навіть коли три місяці минуть. Доступу до німецького ринку праці не мають і біженці з так званих "безпечних країн походження" - вони мають чекати до остаточного розгляду своєї заявки.

Служба зайнятості не веде окремої статистики щодо безробіття серед біженців. Натомість відомство надає дані про зайнятість серед осіб з "країн походження біженців" - до неї входять не лише шукачі притулку, а й ті, хто в'їхав і проживає в Німеччині на загальних підставах. Утім, переважну більшість у цих категоріях становлять саме біженці. Згідно з цими даними, станом на жовтень 2020 року повноцінно зайнятими у ФРН були більше 390 тисяч осіб з таких країн, ще 71,5 тисячі людей мали часткову зайнятість, а 260,9 тисячі осіб з відповідним походженням були безробітними. Однак загалом частка зайнятих людей з "країн походження біженців" щороку зростає.

Читайте також: У ФРН працівники без німецького паспорта заробляють на чверть менше за німців

Дивитись відео 01:16

Біженець із Сирії балотується до Бундестагу (09.02.2021)