Коментар: Меркель йде, залишивши Україні важкий спадок | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 22.08.2021
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Україна

Коментар: Меркель йде, залишивши Україні важкий спадок

Візитами до Росії та України Анґела Меркель підбила підсумки своєї політики на східному напрямку. Путін задоволений, Зеленський не приховував розчарування, вважає Роман Гончаренко.

Анґела Меркель під час візиту до Києва, 22 серпня 2021 року

Анґела Меркель під час візиту до Києва, 22 серпня 2021 року

Незвично великі прапори Німеччини і України, що здіймалися за спинами у Анґели Меркель (Angela Merkel) і Володимира Зеленського на пресконференції в Києві в неділю, 22 серпня, мабуть, мали символізувати особливу дружбу двох країн. Канцлерка Німеччини так і сказала президенту України: "Ми пов'язані дружніми відносинами". Це дійсно так, але під кінець правління Меркель на цю дружбу чекає випробування на міцність, в Києві їй довелося виправдовуватися.

Україні пощастило з Меркель

У ці дні Україна відзначає 30-річчя незалежності, більше половини цього терміну, 16 років, канцлером ФРН була Меркель. Звичайно, Зеленському хотілося побачити її на урочистостях, і тим більше - на саміті "Кримської платформи" 23 серпня - нового форуму, покликаного повернути анексію півострова до міжнародного порядку денного. Але рішення канцлерки приїхати на день раніше - не реверанс у бік Росії, це її стиль.

Роман Гончаренко

Роман Гончаренко

Україна багато в чому зобов'язана Меркель. Вручення їй Зеленським "Ордена Свободи" не потребує обґрунтування. На її правління прийшлося найважче випробування в сучасній історії країни - анексія Криму та війна на Донбасі. Канцлерка Німеччини як лідерка найвпливовішої країни Євросоюзу зіграла в 2014 році ключову роль у запровадженні санкцій проти Росії. Києву пощастило, що на чолі уряду ФРН тоді виявилася саме вона - виходець з НДР, яка знала колишній Радянський Союз і в юності вчила російську мову в Донецьку.

Путін отримав те, чого домагався

Після виборів до Бундестагу 26 вересня канцлерка йде, зробивши в прощальному турне зупинки в Москві й Києві. Відносини з ними стали для неї одним з головних зовнішньополітичних викликів. Підсумки вийшли різні.

У Москві президент Володимир Путін міг бути задоволений. Господар Кремля стримано вислухав незвично жорсткі як для прощального візиту слова Меркель про Навального, Крим і Донбас, але від випадів на адресу гості утримався. За роки правління Меркель глава Кремля отримав на українському напрямі не все, але багато чого з того, що хотів.

Читайте також: Меркель у Києві: прощальний візит з елементами "човникової" дипломатії

У 2008 році на саміті НАТО в Бухаресті канцлерка ФРН разом з президентом Франції Ніколя Саркозі виступила проти початку процедури підготовки України до членства в альянсі. Деякі представники нинішньої влади в Києві справедливо вважають, що Меркель і Саркозі опосередковано несуть відповідальність за те, що сталося в Криму і Донбасі - Москва отримала сигнал, що захищати Україну НАТО не буде.

У 2015 році за посередництва Меркель і французького президента Франсуа Олланда були підписані Мінські угоди щодо Донбасу, які Росія небезпідставно вважає своєю перемогою. Під час візитів до Москви і Києва Меркель вчергове констатувала, що угоди не виконуються, гинуть українські солдати, але вважає, що "мінськ-2" допоміг "заспокоїти" ситуацію. Це спадок, позбутися якого хоче Зеленський, ще довго буде міною уповільненої дії. Хоча на виправдання Меркель потрібно сказати, що канцлерка була нехай і впливовим, але посередником, а не учасником домовленостей.

Нарешті, в 2021 році, під завісу правління Меркель, Росія готується завдати економічного удару по Києву - запустити газопровід "Північний потік-2", який зробить транзит до ЄС через Україну непотрібним. Завершення будівництва і домовленість ФРН і США, що зробила його можливим, стала одним із приводів для прощальних візитів канцлерки, нехай і не головним.

Інструмент, від якого відмовилася Меркель

Меркель підтримувала "Північний потік-2", відмовившись використовувати його в якості свого найсильнішого інструменту для тиску на Росію. Причин тому багато, наприклад, історична відповідальність, про яку Меркель нагадала, поклавши вінки до могил Невідомого солдата в Москві і Києві. Зіграли свою роль і бізнес-інтереси, і вплив партнерів консервативного блоку Меркель по правлячій коаліції, соціал-демократів, які традиційно виступають за тісні зв'язки з Москвою, і бажання зберегти контакти з РФ для вирішення світових проблем. У Києві ці фактори недооцінили, сподіваючись зупинити проєкт.

Читайте також: "Продовжувати діалог": підсумки прощального візиту Меркель до Путіна

Очевидно, не зовсім розуміють німецьку специфіку і ті політики в Україні, які сподіваються отримати від Берліна зброю, хоча б символічну, і чують відмову. До них належить і президент Зеленський. Історична пам'ять і дипломатичний принцип про те, що зброєю конфлікт в Донбасі не вирішити, не дозволять Берліну це зробити.

Іронія полягає в тому, що Москва зброї не потребує, але отримала з рук Меркель "Північний потік-2", який Росія, як правильно вважають в Києві й не тільки, може використовувати як "зброю" для тиску як на Україну, так і на Європу. Берлін пообіцяв Вашингтону не допустити цього і домогтися продовження транзиту російського газу через Україну після 2024 року, коли закінчується нинішній контракт. Судячи з візитів Меркель, чітких обіцянок від Кремля канцлерка поки не отримала.

На що може розраховувати Київ

На цьому тлі Зеленському важко було приховати розчарування і навіть роздратування, коли, відповідаючи на питання німецького кореспондента, він пояснював, чому критично висловлювався на адресу Берліна. З відходом Меркель від влади Київ сподівається на більш поступливу позицію Німеччини щодо деяких ключових питань, включаючи членство в НАТО. Ці надії навряд чи виправдані.

Якщо навіть Меркель з її унікальним життєвим досвідом не пішла на це, її наступники в кріслі канцлера навряд чи будуть ламати традиції німецької зовнішньої політики. Проте, на підтримку Берліна у питаннях санкцій, невизнання анексії Криму, продовження транзиту газу і підтримку реформ, включаючи "зелену" енергетику, Київ може розраховувати. Візит Меркель це ще раз довів.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.

Дивитись відео 07:19

Що Анґела Меркель зробила для України за 15 років при владі у Німеччині (20.11.2020)