1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Передай сусіду прапор - протест в Білорусі змінює тактику

Білоруська журналістка Саша Романова
Саша Романова
25 листопада 2020 р.

Яке майбутнє чекає на мирні білоруські марші? Чи можна вірити заявам тамтешніх державних ЗМІ про те, що протест здувається? Ні, демонстранти знайшли нову тактику, і вона працює, вважає Саша Романова.

https://p.dw.com/p/3loFn
Акція протесту в Мінську, 22 листопада
Акція протесту в Мінську, 22 листопадаФото: ITAR-TASS/imago images

Мирна душа білоруса радіє: новий формат вуличних маршів виявився відносно безпечним і ефективним. Тиждень тому екскандидатка в президенти Світлана Тихановська, за яку на виборах проголосувало в рази більше білорусів, ніж оголосила ЦВК, попередила народ про зміну тактики протестів. Після вбивства Романа Бондаренка у подвір'ї його будинку всіх, хто прийшов вшанувати пам'ять загиблого на Площу змін, затримали силовики. А тих, хто сховався в підвалах і квартирах довколишніх будинків, одягнені в чорне карателі з кийками всю ніч вистежували з ліхтариками. Кількість людей, які пройшли з 9 серпня через в'язниці, СІЗО та яких піддали тортурам в Білорусі, сягнула 30 тисяч осіб.

Без багатотисячного мітингу щонеділі і концертів у дворах настрій білорусів став песимістичнішим. Комусь здається, що Лукашенко і його прихильники беруть реванш і країна повільно перетворюється на Північну Корею. Чи зможе білоруська буржуазно-демократична революція спиратися тільки на страйкоми на держпідприємствах? Працівники після вбивства Бондаренка приєднуються до страйку, але дуже повільно і не масово. То що, протест зайшов в глухий кут? Ні, виявилося, що знайдений його новий сценарій, та ще й який.

Децентралізація протесту під прапором свого району

Саша Романова
Саша РомановаФото: privat

22 листопада локальні чати подвір'їв і районів стали самі визначати місце збору учасників протесту (збір 15 листопада на місці вбивства Романа Бондаренка багато хто назвав помилковим кроком). Тепер люди формують колони в своїх районах і часом об'єднуються вулицями - багато світлих облич, протест живий, прапори на місці, депресія від пережитого насильства відступає. Локальних маршів минулої неділі було під сотню, і поки силовики розганяли людей в одному районі міста, в іншому вже збиралася нова колона.

Читайте також: Євросоюз переходить до нового рівня санкцій проти Лукашенка

Відомий білоруський художник Володимир Цеслер не дарма за три місяці протестів намалював сотню прапорів районів Мінська, які є, по суті, варіаціями біло-червоно-білого з місцевою родзинкою. Тепер такі прапори назахват - сусіди під ними виходять на марші.

Міліція не знає двору, де ви народилися

У Мінську не більше двох тисяч спецпризначенців міліції. Якщо вони нейтралізують протест в центрі міста або в одному якомусь дворі, то збиток від недільної акції оцінюється десятками постраждалих від світлошумових гранат і сотнями затриманих (дві неділі поспіль кількість затриманих перевищувала тисячу осіб).

Але щоб забезпечити порядок у всіх дворах Мінська, особовий склад потрібно дробити на частини. Що 10 осіб вдіють колоні з 500 протестуючих? Звідси - кадри з Мінська 22 листопада, коли натовп жене групу силовиків геть. Власні двори і квартали - це територія, де ти знаєш кожен кущ. Знаєш, як за нагоди можна втекти й куди сховатися.

Сформувати велику колону не вийшло в центрі, оскільки щільність мешканців в старих будинках дуже низька, та й самим цим мешканцям виходити на вулиці важкувато - вони вважають за краще розмахувати з вікон прапорами і осяювати хрестом колону, як зробила з балкончика одна бабуся, фото якої розійшлося у ЗМІ. Можливо, наступної неділі самі силовики закличуть громадян проявити свідомість і збиратися як раніше - біля стели, яку ще зранку оточили правоохоронці. Адже неможливо розігнати настільки децентралізований протест!

Мирний протест проти насильства

На тлі того, що відбувається, особливо помітно якісну відмінність Тихановської - лідерки, яку обрали вільні білоруси, від Лукашенка - узурпатора, який привласнив владу. На відміну від Лукашенка, який влаштував в країні вакханалію насильства і стурбований лише тим, як залишитися в президентському кріслі, Тихановська хоче допомогти людям зробити так, щоб вони не постраждали під час мирного протесту. Це - боротьба між світлом і темрявою. Саме тому ходи в сотні дворів у Мінську і в регіонах називалися "Маршами проти фашизму".

Читайте також: У Білорусі затримали лікаря за правду про жертву силовиків

Коли я чую про протести в Білорусі, які нібито згасають, я можу дозволити собі спокійно проігнорувати цю тезу. Скажіть, куди може зникнути протест, якщо більшість білорусів, як і раніше, проти чинної влади? А ця влада не робить нічого, щоб збільшити лави своїх прихильників. Навряд чи в цьому допоможуть катування сотень людей в тюрмах і адміністративні арешти за надуманими підставами.

Білоруси подивилися одне одному в очі на найбільшому першому марші 16 серпня, переконалися, що за зміни більшість і що крах режиму - справа часу. Ідея децентралізації спрацювала під час президентської кампанії, а також пізніше, коли йшов підрахунок виборчих бюлетенів на платформі "Голос". Цей же механізм працює зараз і на мирних демонстраціях.

Так, однієї великої протестної колони в центрі Мінська немає - картинки для ЗМІ не вийде. Але це тільки офіціозна пропаганда сурмить, що люди виходять на вулиці заради картинки. Вони виходять, тому що їм остогидло терпіти брехню і насильство. І тому що Лукашенко повинен піти. У списках правозахисного центру "Вясна" за 22 листопада - 437 прізвищ затриманих осіб. За тиждень до того було 1200.

Тактика спрацювала, наступної неділі на вулиці вийде ще більше протестуючих. Білоруси перестали реагувати на світлошумові гранати. Є відео: біля станції метро "Пушкінська" 22 листопада чутні вибухи і видно дим, а протестувальники залишаються на місці, не тікають. На маршах людей з обмеженими можливостями можна зустріти Георгія Сайковського - хлопця в інвалідному візку, який втратив ступню від світло-шумової гранати в ніч з 10 на 11 серпня.

"Ціхая вада грэблі ірве", - написав у Facebook звільнений директор інституту соціології НАН Білорусі Геннадій Коршунов. Тиха вода і справді греблю прориває.

Авторка: Саша Романова, білоруськка журналістка, письменниця, директорка двох незалежних медіа - kyky.org і the-village.me

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.

Протести у Білорусі: силовики Лукашенка нахабнішають (08.11.2020)