Чи поповнить Хорватія клуб україноскептиків у ЄС?
16 квітня 2024 р.
Протягом тривалого часу, здавалося, що передвиборча кампанія з позачергових парламентських виборів у Хорватії завершилася ще до того, як вона справді розпочалася. Адже всі опитування провіщали чергову впевнену перемогу чинному прем'єр-міністру Андрею Пленковичу та його християнсько-консервативній партії Хорватський демократичний союз, що незмінно перебуває при владі вже ось вісім років.
Протягом багатьох років хорватська опозиція мала репутацію беззубої й заклопотаної в першу чергу внутрішніми чварами. У кращому разі їй вдавалося досягти окремих успіхів на місцевому рівні, приміром, у столиці Загребі, де 2021 року зелено-ліберальна партія "Можемо!" здобула більшість у міськраді та спромоглася призначити мера.
Однак все змінилося чотири тижні тому, коли чинний президент Хорватії Зоран Міланович оголосив, що сам візьме участь у перегонах на посаду прем'єр-міністра як головний кандидат від Соціал-демократичної партії. З часу свого обрання президентом чотири роки тому Мілановичу вдалося заповнити вакуум влади на національному рівні. За ці роки він зумів здобути репутацію реального опонента впливового прем'єр-міністра Андрея Пленковича.
Після несподіваної заяви Мілановича в березні результат парламентських виборів здається тепер уже не таким однозначним і передбачуваним, як раніше. У перших опитуваннях після вступу Мілановича в передвиборчі перегони Соціал-демократична партія показала стрімке зростання рейтингів до семи відсотків.
Майже ідентичні передвиборчі програми
Показово, що між Соціал-демократичною партією і Хорватським демократичним союзом майже немає істотних програмних відмінностей, принаймні стосовно внутрішньохорватських політичних, суспільних і економічних тем. Приміром, обидві політсили зробили центральними програмними питаннями покращення економічної ситуації в країні та рівня життя громадян. Обидві обіцяють підвищення зарплат і пенсій, місце в дитсадку для кожної дитини й багато нового доступного житла. Складається враження, що партії просто копіюють одна одну щодо масштабу щедрості передвиборчих обіцянок. Спільним для обох політсил також є те, що вони не розкривають, хто і яким чином профінансує втілення всіх тих щедрих обіцянь виборцям.
Читайте також: Євро в Хорватії: як живеться країні після приєднання до Єврозони
Відмінності можна помітити лише в питанні прав жінок та ЛГБТ-спільноти. Якщо консервативний Хорватський демократичний союз навіть не згадує ці питання у своїй програмі, то соціал-демократи відводять їм вагоме місце під час передвиборчої кампанії, зокрема, обіцяють розширити право жінок на аборт і лібералізувати законодавство щодо можливості штучного запліднення.
Але вражає не лише те, що дві великі партії майже не відрізняються у внутрішній політиці. "Між Мілановичем і Пленковичем як особистостями також немає суттєвих відмінностей, - розповів у розмові з DW політолог Зарко Пуховський. "Обидва мають схоже сімейне та соціальне походження, вони також мали паралельні біографії до певного моменту - приміром, обидва спочатку працювали в МЗС Хорватії", - каже Пуховський.
Головна відмінність у зовнішній політиці - ставлення до України
Найбільші відмінності можна простежити у зовнішньополітичних аспектах. Андрій Пленкович, який багато років був членом Європейського парламенту до свого обрання головою Хорватського демократичного союзу і прем'єр-міністром Хорватії, вважається зразковим проєвропейським політиком, який слухняно пристає на всі пропозиції Єврокомісії - включно зі санкціями проти Росії та з питанням надання значної за обсягами військової допомоги для України.
Читайте також: Хорватія передала Україні всі свої гелікоптери Мі-8
Натомість колишній лідер Соціал-демократичної партії та експрем'єр-міністр Зоран Міланович завжди наголошує на необхідності захищати національні інтереси Хорватії в Євросоюзі, при цьому він розглядає ЄС насамперед як банкомат. "Ми не повинні задовольнятися нинішнім використанням європейських фондів. Нам слід покращити використання цих грошей. Ми зможемо досягти успіху в конкуренції між європейськими країнами лише тоді, коли будемо дбати про себе і думати про себе", - написав Міланович у березні на своїй Facebook-сторінці.
Президент обіцяє тримати Хорватію осторонь конфліктів, як-от війна Росії проти України. Хоча він запевнив керівництво України, що Загреб і надалі надаватиме Києву гуманітарну допомогу, однак він проти поставок хорватської зброї й проти того, щоб українські військові відбували вишкіл у Хорватії. Хорватія має зосередитися на інших питаннях зовнішньої політики, підкреслив він на пресконференції в місті Опатія 14 квітня цього року. "Україна, Ізраїль, Іран - це не наші війни, нам слід триматися від них якомога далі", - наголосив Міланович.
Однак, коли мова заходить про сусідню Боснію і Герцеговину, суперники знову сходяться в думках, каже політолог Пуховський: "Обидва вважають, що хорвати в Боснії перебувають у невигідному становищі, і хочуть захистити їхні інтереси. Різниця лише в тому, що Пленкович формулює це дипломатично і покладається на підтримку Брюсселю, а Міланович говорить про це відкрито і більше покладається на допомогу лідера боснійських сербів Мілорада Додіка".
Читати також: Словаччина за урядування Фіцо: у швидкому темпі геть від ліберальних цінностей?
Формування урядової коаліції - буде непростим завданням
Окрім двох основних партій - Хорватського демократичного союзу та Соціал-демократичної партії, - є ще три партії, які можуть досягти помітних успіхів на парламентських виборах. Йдеться про правонаціоналістичний "Вітчизняний рух", консервативний "Міст" та зелено-ліберальну партію "Можемо!". Є ще кілька менших регіональних партій та партій національних меншин.
Однак політолог Пуховський підозрює, що і соціал-демократи, і Хорватський демократичний союз матимуть проблеми з формуванням парламентської більшості після виборів. "Тому, що інші партії або не захочуть створювати з ними коаліцію, або не зможуть надати достатню кількість голосів", - пояснює він.
Єдиним логічним наслідком була б велика коаліція. Але соціал-демократи й консерватори настільки посварилися, що це неможливо, каже Пуховський. Він припускає, що саме переговорні навички двох потенційних прем'єр-міністрів відіграватимуть ключову роль після виборів. Це може зіграти на руку Пленковичу, який досі залишається прем'єр-міністром, вважає Пуховський, оскільки він продемонстрував певний талант щодо цього в минулому.