На парламентських виборах в Угорщині перемогу здобула опозиційна партія "Тиса" Петера Мадяра, здобувши конституційну більшість в парламенті - 138 мандатів. Друг Кремля і Дональда Трампа Віктор Орбан та його партія "Фідес" зазнали поразки і переходять в опозицію, де зовсім не приноситимуть користі своїм закордонним друзям. Чи означає це, що Росія залишилася без головного союзника в Євросоюзі, і як Кремль реагуватиме на те, що сталося?
У пошуках спільних інтересів
Переможець угорських виборів не виник з вакууму: Петер Мадяр тривалий час працював у системі влади, яку створив Віктор Орбан, і був функціонером його партії "Фідес". Він є прихильником схожої угорської націоналістичної ідеології, хоча прямо й не говорить про "Велику Угорщину". Водночас він є професійним переговорником, який захищав угорські інтереси в Євросоюзі. Звідси й очікування, що він буде значно більше "проєвропейським". І в цьому справді немає сумнівів.
Мадяр уже дав зрозуміти, що зніме вето, яке заважає виплатити Україні затверджений для неї 90-мільярдний кредит. Також він має намір обговорити умови будівництва російським "Росатомом" нових енергоблоків для АЕС "Пакш" в Угорщині. Він не збирається, принаймні на словах, танцювати під дудку Москви. Але водночас Петер Мадяр проти поспішної відмови від дешевих російських енергоносіїв, що можна зрозуміти - адже він прийшов на хвилі невдоволення угорців станом економіки в країні.
Усе це ще не означає, що після приходу Мадяра до влади Росія втратить Угорщину. Можливо, він і його уряд не будуть виконувати конфіденційних прохань щодо блокування допомоги Україні або санкцій проти РФ. Але рівень його здатності домовлятися, з огляду на перші заяви після перемоги, явно буде вищим, ніж у більшості європейських лідерів. Недарма глава російського МЗС Сергій Лавров уже заявив, що Москва буде рада й надалі вести справи з угорською владою, якщо новий уряд дотримуватиметься національних інтересів. Читай - збереже хоча б частково орбанівський дух "євроскептицизму".
Кремлю потрібні двоє
Те, що Кремль вже намацує шляхи збереження відносин з Угорщиною, не означає, що Москва не шукатиме заміну Віктору Орбану. Різноманітні публікації телефонних розмов, листувань тощо наприкінці передвиборної кампанії в Угорщині, явно свідчать, що Росія хотіла б мати подібного "крота" в ЄС й надалі.
Вакансія, як то кажуть, вільна. Петер Мадяр на неї не претендує. Тоді хто ж? Найімовірніший кандидат - словацький прем’єр Роберт Фіцо. Друг і союзник Орбана, гість московського параду 9 травня 2025 року. Він не так активно брав участь у блокуванні санкцій проти Росії. Втім Москва могла б його простимулювати. Питання лише в тому, чи він погодиться.
Його політичне положення ще менш стабільне, ніж було в Орбана напередодні виборів в Угорщині. Його шанси програти вибори до парламенту Словаччини у 2027 році вважаються ще вищими. І тут на одній шальці терезів - умовні російські пропагандисти, політтехнологи, спецслужби, а на іншій - звинувачення в тому, що він "лакей Москви", які точно зіграли роль у нищівній поразці Віктора Орбана. Тобто, не можна сказати, що це був би надійний варіант для Росії. До того ж, за правилами ЄС, країну не можна позбавити права голосу, якщо проти цього виступає хоча б ще один член Євросоюзу. Для Угорщини такою "гарантією" була саме Словаччина. А хто захистить від Брюсселя Роберта Фіцо?
Тут Росія може піти кількома шляхами. По-перше, є сусідня Чехія. Навіть після зміни уряду вона продовжує підтримувати Україну, зокрема і військово. Однак там також сильні голоси на користь того, щоб зайняти позицію, аналогічну до позиції Орбана. Не кажучи вже про те, що в Європарламенті орбанівська "Фідес" співпрацює з чеською правлячою партією "АНО". У 2026 році до Праги приїхала нова російська посолка - вперше за багато років вона вільно розмовляє чеською. Заявка на вербування зроблена.
Є також Італія, де прем'єр-міністерка Джорджа Мелоні займає тверду проукраїнську позицію. Однак її заступник Маттео Сальвіні, який сподівається очолити наступний уряд, вже відомий своїми симпатіями до Росії. І це не згадуючи про таких прихильників кремлівських наративів, як політики з "Альтернативи для Німеччини" (АдН) у ФРН або однопартійці Марін Ле Пен у Франції.
Стратегія і тактика
Таким чином, у Росії в найближчі кілька років, на жаль, є можливість сформувати нову пару з нападником на кшталт Орбана та гравцем, який прикриває тил, як це зараз робить Роберт Фіцо. Питання лише в тому, чи не спробує Кремль провести роботу над помилками та змінити тактику.
Це було б небезпечно для ЄС, але в реальності малоймовірно. Адже така робота вимагатиме вказати реальних винуватців. Наприклад, першого заступника глави адміністрації президента Сергія Кирієнка, який, як стверджується, послідовно керував втручанням у внутрішні справи Молдови, потім Чехії, а тепер Угорщини - і ніде не досяг успіху. У Кремлі не люблять вести розслідування, у результаті яких можна вийти на самих себе. А отже, методи, які поки що призводять до поразок, а не перемог Росії в її тиску на ЄС, найімовірніше, збережуться.
Автор: Іван Преображенський, кандидат політичних наук, експерт з питань Центральної та Східної Європи, оглядач низки ЗМІ.
Коментар відображає особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.