Автомеханік: Герман Мак з Зольнгофена

Ще будучи юнаком, Герман Мак постійно мав справу з двигунами. «Коли мені було 12, у мене вже був перший мопед, роком пізніше – наступний, який розганявся до 85 кілометрів на годину», - з гордістю пригадує механік. Коли згодом треба було визначатися з майбутньою професією, Герман довго не думав і вирішив стати автомеханіком.

Радше покликання, ніж фах

22 роки тому він наважився стати приватним підприємцем. Він заснував у рідному містечку майстерню «Аутохаус Мак». Герман та його дружина Іна вже багато років не лише подружжя, але й злагоджена команда. Іна перебирає адміністративні справи. Герман займається ремонтом і продажем запчастин – йому доводиться працювати 60-70 годин на тиждень. Але у часи економічної кризи автомобільній галузі доводиться нелегко: «Продаж у нас значно впав. Значить, мені треба більше відпрацьовувати у майстерні. Ми – дуже маленьке підприємство лише з чотирма співробітниками», - розповідає Герман Мак.

У часи кризи Мак робить ставку на сервіс. Рутинний огляд, косметичний ремонт або усунення серйозних проблем – Герман Мак майстер на всі руки. Раніше він ще сам з а викликом поспішав на своєму евакуаторі на місце аварії і буксирував постраждале авто у майстерню. Тепер його «заслужена робоча конячка» виконує радше рекламні функції.

Не віруючий, але гідний довіри

На дозвіллі Герман Мак любить грати на гітарі, навіть якщо й випадає така нагода нечасто. Найбільша гордість автомеханіка – унікальний мотоцикл BMW із двомісною коляскою. Таким чином у всі подорожі Герман та Іна можуть брати із собою вірного пса Неллі.

На що Герману Маку останніми роками забракло часу, так це на продовження громадської роботи, яку він виконував багато років, будучи депутатом селищної ради. Тим не менше, автомеханік продовжує цікавитися політикою. Щодо нового уряду він висловлюється критично: «Гадаю, зміна влади піде на користь передовсім багатіям. А мої клієнти – небагаті. Це насамперед робітники і прості держслужбовці. Отже, і мені самому нова влада нічого не дасть», - вважає Мак.

Герман Мак називає себе «не дуже віруючим». Хоча він і хрещений у протестантській церкві, як і більшість мешканців франкського селища Зольнгофен. Це, до речі, нетипово для Баварії, яка є переважно католицькою землею. «Моє уявлення про Бога не таке, яким його подають нам церкви. Якщо Бог і є, то він не такий, як про нього пишуть Біблія або Коран. Мені він радше уявляється феноменом природи», - філософствує автомеханік.

Бути скупим – це не круто

Чого Герман Мак не любить – це скупих людей, які багато заробляють. Вони з дружиною небагаті, але вже багато років підтримують матеріально один соціальний проект. «Я був у лікарні, мене оперували. У той момент я звернув увагу на одну організацію, яка підбирає нужденним дітям хрещених батьків. Дитина, про яку я тепер піклуюся, живе в одному з найбідніших регіонів Китаю. Контакт з конкретною дитиною – це уособлення допомоги, яку проект надає цілому селу. Ті кілька євро, які ми щомісяця жертвуємо – для Китаю чималі гроші. Це гарне відчуття – допомагати комусь. Хотілося би більше таких проектів», - ділиться автомеханік з баварської глибинки.

Хай все буде, як є

На майбутнє Герман Мак бажає собі насамперед здоров’я, більше дозвілля і вільного часу для родини. На запитання: «з ким би він хотів помінятися місцями на один день», він відповідає по-філософськи: «Це надто ризиковано. А раптом той, з ким я поміняюся, помре наглою смертю. Тоді я не зможу помінятися назад». Мудрі слова, сенс яких зводиться до одного – хай все залишається, як є.

Автори: Сьєгонг Фішер/Євген Тейзе

Редактор: Наталя Неділько