Посолка США в НАТО: Київ вирішуватиме щодо переговорів з РФ

Постійна представниця США при НАТО Джуліанна Сміт в ексклюзивному інтерв'ю Тіму Себастіану (Tim Sebastian) у програмі DW Conflict Zone розповіла про допомогу НАТО Україні для протистояння російській агресії, як Альянс реагує на погрозу Кремля використати ядерну зброю та чому НАТО не буде підштовхувати Україну до перемовин з Росією.

Тім Себастіан: Попри всі розмови про єдність НАТО дискусія щодо відправки танків Leopard 2 Україні показала значні розбіжності між країнами-членами Альянсу. Наскільки ці публічні суперечки, на ваш погляд, зашкодили іміджу НАТО в розпал великої війни на європейському континенті?

Джуліанна Сміт: Мені пощастило проводити в штаб-квартирі НАТО кожен день. І я можу запевнити вас, що з того місця, де я сиджу, я щодня бачу лише постійну єдність. Чи бувають у нас розбіжності з питань, пов'язаних із війною в Україні, чи з якихось інших питань? Безумовно. Ми всі сідаємо за стіл переговорів зі своєю історією. У нас різна географія, різні погляди, ми відчуваємо різний внутрішній тиск.

Але реальність така, що протягом усієї цієї війни, протягом останнього року і навіть в останні дні ми змогли згуртуватися. Ми змогли продемонструвати нашу рішучість забезпечити українські Збройні сили всім необхідним для захисту своєї території і готовність не звертати цього зі шляху.

Я думаю, що сила цього Альянсу полягає в його здатності долати розбіжності і, незважаючи на них, зберігати єдність. Тому, чесно кажучи, я не бачу жодної шкоди. Я бачу готовність деяких союзників прийти на допомогу і надати додаткову і стратегічно важливу допомогу українцям просто зараз, у режимі реального часу.

Але тижні суперечок щодо питання про постачання танків Україні у вирішальний момент війни, напевно, коштували багатьох життів.

Ми бачимо, що союзники практично щодня контактують з українським військовим командуванням, щоб, перш за все, зрозуміти, які їхні потреби в кожен конкретний момент. Ми робимо це з 24 лютого 2022 року. Ви знаєте, що Сполучені Штати також очолюють Контактну групу з питань оборони України (UDCG). Це майданчик, де 50 різних країн щомісяця збираються разом і дізнаються безпосередньо від українців про їхні військові потреби. Потім ми зіставляємо ці потреби з тим, що союзники готові і можуть надати.

І в цьому випадку можна говорити про еволюцію. Із самого початку йшлося не про бронетехніку. Ми почали говорити про "Стінгери" і "Джавеліни", коли російські війська стрімко йшли на Київ. Влітку ми багато говорили про боєприпаси. Ви пам'ятаєте, наскільки гострою була ця потреба. Під час цієї війни в нас були періоди, коли ми говорили і про засоби берегової оборони.

Зараз же ми дійсно дуже сильно зосереджені на бронетехніці й танках, тому що в розмовах з українцями ми дійшли висновку, що маємо забезпечити їм можливість маневрів. Щоб вони могли не тільки захищати свою територію, а й закріпитися для подальшого успіху, припускаючи, що буде ще один контрнаступ, як з їхнього боку, так і, можливо, наступ з боку росіян.

Ви чули, як наш президент (Джо Байден. - Ред.) говорив про те, що ми активно взаємодіємо не тільки з урядом Німеччини, а й з іншими союзниками, щоб подивитися, що ще ми можемо передати українцям якнайшвидше. Тож зараз поворотний момент для Альянсу.

Чому Альянс так мало говорить про свої стратегічні цілі? Ви кажете: "Ми будемо дотримуватися певного курсу. Росія не повинна перемогти, Україна не повинна програти, Україна повинна бути в змозі захистити себе". Чи є у вас конкретне бачення того, які цілі в цій війні мають бути в України?

Я думаю, що стратегічні цілі всередині Альянсу НАТО гранично ясні. Ми дуже чітко заявили в публічних заявах, деклараціях, комюніке самітів, пресрелізах і в усьому іншому, що ми зосереджені, по-перше, на тому, щоб зміцнити східний фланг НАТО і забезпечити потреби в безпеці наших союзників по НАТО. По-друге, ми продовжуватимемо надавати індивідуальну підтримку народу України та українським Збройним силам.

По-третє, колективно ми продовжуватимемо чинити тиск на Москву. Щодо вашого запитання про результати цієї війни, про те, куди вона рухається, до якого стратегічного напрямку ми прагнемо: давайте не будемо забувати, що це війна, яку українці ведуть проти російської агресії. Український уряд, президент Зеленський і його оточення мають самі визначити, куди вони йдуть, які їхні плани, яка їхня стратегія. Ми тут, щоб їх підтримати.

НАТО не залучено в цю війну безпосередньо. Це не конфлікт між НАТО і Росією. Це війна, розпочата Москвою, президентом Путіним проти України. І Україна, зрештою, повинна буде ухвалити власні суверенні рішення про те, як вона хоче захистити свою територію, витіснити Росію і закінчити цю війну. Але найважливішим гравцем у всьому цьому, безумовно, є президент Путін. Саме він почав цю війну 24 лютого минулого року. Саме він може закінчити війну, і ми зробимо все можливе, щоб змінити його стратегічні розрахунки, спонукати його рухатися в іншому напрямку і вивести російські війська з України. Але відповідь на запитання, яке ви ставите, мають дати українці.

Чи боїться НАТО Росії? Бо виникає відчуття, що, чуючи постійні ядерні погрози Москви і, фактично, ходячи навшпиньки навколо Путіна, НАТО вже піддалося на ядерний шантаж?

Я думаю, що НАТО ясно дало зрозуміти, що ми вважаємо російську ядерну істерію дуже занепокійливою. Окремі країни, такі як Сполучені Штати, і ви чули про це від адміністрації Байдена, дуже чітко дали зрозуміти росіянам: якщо вони вирішать скористатися своїм ядерним арсеналом, це призведе до катастрофічних наслідків. Наразі з того боку багато порожніх погроз. Ми не бачимо доказів того, що Росія готується використати свій ядерний арсенал у будь-якому вигляді або формі. Але, знову ж таки, союзники по НАТО дуже чітко дали зрозуміти, що Росія зіткнеться з серйозними наслідками, якщо вирішить це зробити.

Як ви думаєте, чим закінчиться ця війна? Чи згодні ви з тим, що перспектива великої військової перемоги вельми малоймовірна?

Багато хто з нас припускає, що в якийсь момент українці та росіяни прийдуть до необхідності повернутися за стіл переговорів. І коли це станеться, ми хочемо бути впевнені, що Україна перебуває в максимально сильній позиції. Я не можу робити жодних прогнозів щодо результату цієї війни. Ніхто з нас не може. Ніхто не знає, про що думає Путін, чи збирається він виводити свої війська і коли. Ми розраховуємо на перемогу України і робимо все можливе, щоб це сталося.

Чи буде НАТО підштовхувати Україну до переговорів, навіть якщо вона не буде до них готова?

Це рішення має ухвалювати Україна. Ми не хочемо диктувати умови, на яких українці сядуть за стіл переговорів. Вони самі мають визначити, на яких умовах вони готові і хочуть вести переговори. Це їхнє суверенне рішення.