1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Після візиту Шольца до Путіна: суперечки у Бундестазі

18 лютого 2022 р.

Проєкти резолюцій трьох опозиційних фракцій стали приводом для дискусії в Бундестазі щодо ставлення німецького уряду до російсько-українського конфлікту.

https://p.dw.com/p/47EBS
Засідання в Бундестазі (архівне фото)
Засідання в Бундестазі (архівне фото) Фото: Kay Nietfeld/dpa/picture alliance

Останні візити канцлера ФРН Олафа Шольца (Olaf Scholz), російсько-український конфлікт, що, як і раніше, загрожує перерости у відкрите військове зіткнення, а також реакція Заходу на дії Росії стали в четвер, 17 лютого, знову темою дебатів у німецькому Бундестазі. На порядку денному були одразу три проєкти резолюцій, внесених опозиційними фракціями.

Консерватори з ХДС/ХСС пропонували засудити непослідовний, на їхній погляд, курс уряду в цій кризі, праві популісти з "Альтернативи для Німеччини" (АдН) - домагатися в ході переговорів на всіх рівнях мирного врегулювання конфлікту, а посткомуністи з Лівої партії вимагали повернути 500 німецьких військовослужбовців із Литви та не відправляти туди додатково ще 350.

"Політика Кремля - ознака страху"

Внесені на розгляд Бундестагу проєкти резолюцій стали лише приводом для ґрунтовного обговорення політики Росії щодо України та реакції країн Заходу у відповідь.

Так, заступник голови фракції ХДС/ХСС Йоган Вадепуль (Johann David Wadephul) переконаний, що справжні мотиви Кремля полягають у страху перед тим, що український приклад може виявитися заразним для росіян. "Модель України з працездатною системою демократичного парламентаризму, з вільною пресою та незалежними судами очевидно сприймається російським керівництвом як загроза", - заявив він і нагадав про те, що свого часу Путін назвав розвал Радянського Союзу найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття.

Читайте також: Коментар: Захід намагається зрозуміти стратегію Путіна

Агнєшка Бруґґер (Agnieszka Brugger) з фракції партії "Союз-90"/"Зелені", що входить тепер в уряд, також вважає, що "агресивна політика Кремля останніх років усередині країни і зовні - це прояв не сили, а свідчення страху, страху перед такими цінностями, як свобода, самовизначення, демократія та її приваблива ​​сила". І неправильно, за її словами, говорити про українську кризу: "Це не Україна спровоковала кризу, і не блок НАТО, а це результат російської агресії, це спроба за допомогою військової сили домогтися для себе геополітичних сфер впливу".

Парламентські пристрасті навколо "Північного потоку - 2"

Останні дії федерального уряду, зокрема, поїздки глави МЗС ФРН Анналени Бербок (Annalena Baerbock) на лінію розмежування на Донбасі, візити канцлера Олафа Шольца до Києва та Москви опозиційні консерватори вважають правильними. Більш жорсткою, на їхню думку, мала бути німецька санкційна риторика.

Шольцу, за словами Вадепуля, під час його візиту до Вашингтона не слід було поступатися президенту США Джо Байдену можливістю "прояснити, що "Північний потік - 2", зрозуміло, належить до санкційного пакету" на випадок вторгнення Росії в Україну.

На цей момент після переговорів у Білому домі звернув увагу і зовнішньополітичний експерт фракції ХДС/ХСС Юрґен Гардт (Jürgen Hardt). "На пресконференції з Шольцем американський президент сказав, що, якщо Росія здійснить вторгнення в Україну, ми його ("Північний потік-2" - Ред.) зупинимо, - нагадав він. - Я хотів би запитати канцлера: це був результат розмови, тобто, ми - це Шольц і Байден, чи ми - це Америка”. Перший варіант свідчив би про наявність згоди між Вашингтоном і Берліном щодо цього питання, інший - про різницю у підходах.

Читайте також: Кризова дипломатія навколо України: яку роль відіграє Олаф Шольц

Соціал-демократ Ральф Штеґнер (Ralf Stegner) із зовнішньополітичного комітету Бундестагу вважає тактовну дипломатичність канцлера у цій ситуації правильною. "Єдність союзників, стриманість у публічних виступах та терпіння у дипломатії, - наголосив він. - І, якщо бути професійним, треба розуміти, що дипломатична робота проводиться не шляхом інтерв'ю, а за зачиненими дверима". Шахісти серед вас, звернувся Штеґнер до депутатів, звичайно, знають, що якщо оголосити п'ять своїх майбутніх ходів, партію буде програно.

Праві популісти та посткомуністи про сфери впливу, анексію Криму та розширення НАТО

На відміну від промовців з усіх інших парламентських фракцій член зовнішньополітичного комітету Бундестагу від АдН Александер Ґауланд (Alexander Gauland) вважає геополітичні претензії Росії виправданими. "Україна для Росії не просто якась країна, а частина спільної історії, яка сягає корінням у спільну ідентичність, - говорив колишній співголова фракції правих популістів. - Але й геополітично Росії важко змиритися з Одесою в чужих або навіть ворожих руках, оскільки це незамінні ворота для торгівлі з країнами Середземномор'я".

Читайте також: Чи є Україна загрозою для Росії? - Дебати в Європарламенті

За його словами, "йдеться не про цінності, ідеологію чи форми правління, а про інтереси, про геополітику". Тому "розумним" він би назвав таке рішення, яке було б прийнятним для Росії та терпимим для України. Таким рішенням, на думку Ґауланда, став би якийсь "нейтральний статус України на кшталт того, який у різних видах мають Фінляндія чи Австрія".

Зовнішньополітичний експерт посткомуністичної Лівої партії Ґреґор Ґізі (Gregor Gysi) назвав обґрунтованим звинувачення Росії у порушенні міжнародного права внаслідок анексії Криму, але й війни в Іраку та проти Сербії були, за його словами, порушеннями цього права. На підтвердження він навів резолюцію Ради Безпеки ООН №1244 від 10 червня 1999 року, в якій зазначалося, що Косово має залишитися у складі Сербії на правах автономії. А Туреччина, продовжував він, не лише стягнула війська до кордонів Сирії, а й вторглася на її територію.

"Звичайно, - пом'якшив тон Гізі, - у "Б" (Росії - Ред.) не має права красти на тій підставі, що "А" (Захід - Ред.) вкрав, але "А" не може в такій ситуації займати позицію абсолютного моральної переваги".

Що ж до питання про можливе приєднання України до НАТО, то, заявив Ґізі, "зрозуміло, кожна країна в рамках свого суверенітету сама може вирішувати, хоче вона стати членом НАТО чи ні, але НАТО не зобов'язане всіх приймати". Втім, з такою постановкою питання у Німеччині згоден багато хто - не лише посткомуністи, а й представники правлячих партій.

Після дебатів у Бундестазі відбулося голосування щодо запропонованих опозиційними фракціями проєктів резолюцій. Як і очікувалося, жоден з них не отримав більшості голосів. А фракції правлячої коаліції - соціал-демократи, Зелені та ліберали - свій проєкт резолюції до парламенту взагалі не вносили.

Війна у Європі: українці звикли, європейці прокидаються?

Віталій Кличко про розчарування Німеччиною