Що кажуть німецькі аналітики про візит Шольца до Москви

Переговори канцлера ФРН Олафа Шольца з президентом РФ Володимиром Путіним у Кремлі 15 лютого тривали менше, ніж очікували спостерігачі. Про що це каже? DW опитала кількох німецьких експертів щодо Росії.

Два візити один за одним. У понеділок, 14 лютого, канцлер Німеччини Олаф Шольц (Olaf Scholz) вів переговори у Києві з президентом Володимиром Зеленським, потім була коротка ніч у Берліні, а у вівторок він відвідав Москву. Переговори в Кремлі з російським президентом Володимиром Путіним тривали близько чотирьох годин - менше, ніж очікували багато спостерігачів. Вони налаштовувалися на довгі години чекання на підсумкову пресконференцію. Як цю обставину та зміст переговорів коментують німецькі експерти з питань Росії?

Тривалість переговорів - не показник

"Їм просто не було про що особливо довго говорити, - вважає експерт Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) Штефан Майстер (Stefan Meister). - До того ж, Шольц відомий своєю лаконічністю та небажанням довго обговорювати ту чи іншу тему".

"Не слід про результат переговорів судити за їхньою тривалістю, - заперечує Вольфґанґ Ріхтер (Wolfgang Richter), військовий експерт берлінського Фонду "Наука і політика" (SWP). - Відбулася відкрита розмова, що дала деякі позитивні зрушення. Це було видно і по пресконференції після її закінчення".

Про те, що розмова була "відкритою" і що її учасники не дуже намагалися сподобатися один одному, можна судити за фразою, яку Шольц вимовив під завісу пресконференції: "Я не знаю, як довго президент (Путін - Ред.) збирається залишатися" на своєму посту...". Канцлер явно не прагнув заручитися прихильністю Путіна, зазначив у зв'язку з цим автор публікації німецької медіакомпанії n-tv.

Шольц про Навального, "Меморіал", Deutsche Welle

Навряд чи сподобалися російському президентові й висловлювання Шольца про його "тривогу у зв'язку з дедалі більшим обмеженням простору для громадянського суспільства" в Росії, блокаду Петербурзького діалогу, заборону мовлення та закриття в Москві корпункту Deutsche Welle, про гоніння проти "Меморіалу", про те , що засудження Навального "несумісне з принципами правової держави".

Штефан Майстер вважає "правильним та дуже важливим", що канцлер "чітко позначив свою позицію", порушив на переговорах теми прав і свобод людини і "ясно заявив про готовність Німеччини запровадити санкції у разі відновлення агресії Росії проти України".

"Президент Путін свідомо приділив велику увагу двостороннім економічним відносинам у той час, як канцлер Шольц зробив акцент на контактах між громадянськими суспільствами та ролі ЄС, що Путін воліє ігнорувати", - прокоментувала для DW директорка Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень (ZoiS) Ґвендолін Зассе (Gwendolyn Sasse) і нагадала про те, що візиту Шольца до Москви передували тісні консультації Берліна з Францією, Польщею, країнами Балтії та Єврокомісією.

У дипломатії з'явився новий шанс"

Вольфґанґ Ріхтер, у свою чергу, звертає увагу не стільки на спірні теми у двосторонніх відносинах, як на позитивні, на його думку, сигнали, що прозвучали на підсумковій пресконференції. До них він відносить заявлену не тільки канцлером ФРН, а й президентом Путіним готовність вести подальші переговори - "хоча зрозуміло, що не всі російські пропозиції можуть бути прийняті Заходом". А оцінюючи оголошення про відведення частини російських військ від кордону з Україною та повернення вояків до місць постійної дислокації, Ріхтер заявив в інтерв'ю DW: "Це говорить про те, що в діалогу та дипломатії з'явився новий шанс".

Ґвендолін Зассе також вважає, що "на спільній пресконференції пролунав сигнал про те, що буде продовжено переговори, метою яких є деескалація ситуації і, як про це сказав канцлер Шольц, забезпечення сталої безпеки за участю Росії".

Тон пресконференції вона називає "трохи більш примирливим", ніж минулими тижнями, а відведення частини російських військ від кордонів з Україною, за її словами, "дарує дипломатичним зусиллям щонайменше більше часу при тому, що ситуація з військовою загрозою, що нависла над Україною, особливо не змінилася, а формат подальших переговорів про взаємні інтереси безпеки залишається незрозумілим".

Чи можна реанімувати мінський процес?

У той час, коли Путін і Шольц вели в Кремлі переговори, сидячи супроти один одного за шестиметровим столом, у Держдумі Росії приймали постанову про негайне направлення президенту РФ звернення про необхідність визнання самопроголошених "ДНР" та "ЛНР". Таке визнання, заявив на пресконференції Олаф Шольц, стало б "політичною катастрофою".

Штефан Майстер із канцлером згоден: "У такому разі "Мінськ" буде мертвий. Тоді не буде ні продовження мінського процесу, ні "нормандського формату". Це стало б наступним етапом ескалації конфлікту між Росією та Україною. Тож, з погляду німецької дипломатії це було б справді катастрофою".

Але на відміну від канцлера, який позитивно оцінює переговори з Зеленським щодо цього, експерт DGAP взагалі поки що не бачить шансів зрушити мінський процес з мертвої точки: "Мінські угоди в безвиході, і я не можу собі уявити, що Зеленський піде на компроміси, яких від нього очікують у Москві. Вибори, визнання сепаратистів  - це все речі, на які Київ не піде".

Не бачить прогресу і Ґвендолін Зассе. Але директорка ZoiS все ж таки вважає примітним "на фоні контексту останніх тижнів" той факт, що мінським угодам було приділено на пресконференції таку велику увагу. "Тут, принаймні, є формат переговорів, до якого можна було б повернутися", - зазначає Зассе.

Вступ України до НАТО не стоїть на порядку денному

Вольфґанґ Ріхтер із SWP взагалі вважає, що постанові Держдуми не слід надавати надмірного значення, визнання "ДНР" та "ЛНР", на його думку, - не тема для Путіна, навіть якщо Державна дума цього й вимагає. "Це суперечило б наміру вести діалог", - каже він, вважаючи, що головне для Москви - стратегічна рівновага, насамперед, із США, домовленість про нерозміщення ракет та іншу військову інфраструктуру поблизу російських кордонів.

Російська програма максимум - домогтися гарантій нерозширення НАТО на схід. "Такої гарантії НАТО Москві, звичайно, не дасть, - переконаний військовий експерт. - Але про інші питання вести переговори можна, зокрема, про нерозміщення американських військ та ракет на території України".

Читайте також: Колишній досвід Франції для України: член НАТО, але не його військової структури

А втім, Ріхтер пропонує не переоцінювати суперечку про прийняття чи неприйняття України в НАТО і нагадує про рішення бухарестського саміту Альянсу 2008 року відмовити їй у наданні ПДЧ з цілої низки причин - і через розкол українського суспільства з цього питання, і через невідповідність України політичним критеріям НАТО, і розуміння того, що перехід через окреслені Москвою щодо цього "червоні лінії" призвів би до зниження рівня безпеки в Європі, а не до його підвищення.

"Такі були тоді заперечення Німеччини та Франції, і ця основна позиція за минулі 14 років не змінилася. Тому де-факто слід виходити з мораторію (на прийом України в НАТО. - Ред.) і абсолютно незрозуміло, навіщо треба було знову ставити на порядок денний питання про можливе членство України в НАТО", - заявив Ріхтер в інтерв'ю DW. У цьому не було жодної необхідності, оскільки це питання не стоїть на порядку денному, про що канцлер Шольц ще раз однозначно і заявив, додав експерт.