Коли одна країна розриває дипломатичні відносини з іншою - скажімо, через військовий конфлікт, то вона часто доручає посольству іншої держави представляти свої інтереси. Наприклад, після російсько-грузинського військового конфлікту 2008 року, інтереси Грузії в Росії і Росії в Грузії представляє Швейцарія. На практиці це означає, що грузинські та російські дипломати продовжують сидіти в своїх посольствах - тільки під вивіскою "Секція інтересів Грузії (Росії) при посольстві Швейцарської Конфедерації". Над будинками майорить швейцарський прапор.
Новий етап холодної війни
Те, що трапилося з місією Росії при НАТО - гірше. Її діяльність "заморожена", співробітники їдуть у Росію. Кремль відповів таким чином на висилку співробітників російської місії при НАТО. У знущальному тоні, який став фірмовим для МЗС, Сергій Лавров запропонував альянсу звертатися в посольство Росії в Бельгії, яке займається тільки двосторонніми відносинами, "якщо виникнуть екстрені справи". "Екстрених справ" за нормальних відносин альянсу і Росії було б по вуха: Афганістан, напруженість в Індо-Тихоокеанському регіоні, виклик глобальної міграції.
Але жодних контактів між Москвою і НАТО не передбачається, хіба що вони опиняться на межі третьої світової. Підписаний в 1997 році Основоположний акт НАТО-Росія ("Росія-НАТО" - для Москви) формально продовжує діяти. Але з часів початку російсько-українського конфлікту в 2014 році відносини перебувають у глибокому замороженні. Тепер - офіційно.
Для Путіна розрив відносин з НАТО - логічний крок. І справа не тільки в тому, що він, як завжди, боїться видатися слабким. "Обнулення" 2020 року перетворило його фактично на довічного правителя Росії - було б бажання. І Путін перейшов до нового етапу "холодної війни - 2" із Заходом. У руйнуванні єдності трансатлантичної спільноти він одночасно бачить і свою майбутню історичну спадщину, і гарантію політичного довголіття побудованого ним режиму.
Закриття місії в Брюсселі дає Кремлю привід, нехай і формальний, нарощувати напруженість у відносинах з сусідами, насамперед з Україною, але також з Польщею і країнами Балтії. Для Путіна це найважливіший інструмент розколу Заходу, особливо європейських союзників по НАТО. У Кремлі впевнені, що створення міні-криз з Києвом і на східному фланзі альянсу - найнадійніший спосіб стимулювання розбіжностей в Організації Північноатлантичного договору.
Це можуть бути і військові акції, подібні до перекриття Керченської протоки або, за певних умов, блокування українських портів, і експерименти з нелегальною міграцією через литовський і польський кордон з Білоруссю (вже випробуваний за допомогою Олександра Лукашенка), і нові маневри в стилі "Захід- 2021". Або ж щось ще більш ризиковане і радикальне. А після цього Кремль говоритиме: "Ви вислали наших людей? Вислали. І цим змусили нас розірвати стосунки - ми ж себе поважаємо. Тепер за нашу непередбачуваність нарікайте на себе".
Читайте також: Коментар: Боротьба з "анти-Росією" стала сенсом життя Путіна
Газова зброя Путіна
Така політика, впевнені в Кремлі, допоможе і далі протиставляти "хороших" французів, німців, італійців і бельгійців "поганим" полякам, чехам, литовцям, латишам і румунам. До речі, цим успішно займається посольство Росії в Королівстві Бельгія - те саме, в яке Лавров рекомендував НАТО звертатися в "екстрених випадках".
Пару тижнів тому посол Олександр Токовінін в інтерв'ю місцевим журналістам саме так і зробив - похвалив Бельгію за те, що вона "не провокує проблеми" у відносинах з Росією. "Розумна країна", - резюмував Токовінін поблажливим тоном губернатора колонії. І тут же перейшов до розповіді про те, як корисно і вигідно бути клієнтом "Газпрому".
Це дуже симптоматично. До путінських удач останнього часу - саміт з Джо Байденом в Женеві, перемога завжди схильних до "діалогу" з Кремлем соціал-демократів у Німеччині, візит заступника державного секретаря США Вікторії Нуланд в Москву - додалася газова криза, яку Кремль майстерно обігрує для своєї вигоди. Про кращий час для рекламування газопроводу "Північний потік-2" режиму важко було б мріяти. І ось вже перша нитка трубопроводу заповнена газом. Головна зброя Москви - вуглеводні - не тільки не іржавіє, але і стає дедалі більш ефективною. Порвавши з НАТО, Кремль буде ще активніше використовувати її. І не тільки її.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.