Крок назустріч талібам? - Новий афганський курс Німеччини

Майже рік тому Хамід Нангіалай Кабірі опинився у вирі того, що дехто в Німеччині, мабуть, назвав би нехай не зразковою, але, ймовірно, необхідною "реальною політикою". Цей чоловік шість років працював у генконсульстві Афганістану в Бонні й останнім часом обіймав посаду керівника установи. У вересні 2025 року він добровільно пішов з посади - бо рішуче відмовився співпрацювати з представниками "Талібану", як того вимагав федеральний уряд Німеччини.

У розмові з DW він розповів: "Я сказав: Вибачте, я не можу цього зробити, бо вони - терористи, я цього не робитиму. Я виріс, коли вони були при владі в Афганістані, багатьох моїх однокласників вбивали прямо на моїх очах. Своїми колегами я цих людей не визнаю".

Виявилося, що лише через дев'ять місяців така форма "реальної політики" стала реальністю - тепер і генконсульство в Бонні, і посольство Афганістану в Берліні очолюють представники "Талібану". Як підтвердив німецький уряд, до Німеччини мають прибути ще четверо дипломатів від влади талібів. А Кабірі, який рішуче відмовлявся співпрацювати з радикальними ісламістами, з міркувань безпеки наважується виходити з оселі лише у супроводі друзів. На додачу тепер йому довелося ще й подати прохання про надання притулку, щоби мати можливість на законних підставах і надалі залишатися в Німеччині.

"Я втратив свою першу батьківщину - Афганістан, тож не хочу втратити Німеччину, що стала для мене другим домом, адже тут я почуваюся дуже добре. Раніше, коли доводилося подавати прохання на надання притулку, то прохачів ретельно перевіряли, щоб переконатися, що вони не співпрацювали із "Талібаном". А тепер мені, можливо, доведеться покинути країну саме тому, що я не став з ними співпрацювати. Це подвійні стандарти", - нарікає колишній дипломат.

Чи доцільно співпрацювати з талібами?

Опозиція та правозахисники теж критикують Берлін і вказують, що нинішні дії влади - це приклад подвійних стандартів у великій політиці, адже чинний уряд Німеччини прагне будь-що збільшити кількість депортацій до Афганістану. Зокрема, федеральний міністр внутрішніх справ Александер Добріндт (Alexander Dobrindt) вів мову про три чартерні рейси на місяць з цією метою, а також не виключав окремої репатріації афганців регулярними рейсами. Тож федеральний уряд прагне налагодити перемови з режимом, який офіційний Берлін навіть не визнає, і проти якого німецькі військові воювали майже два десятиліття - під час збройного протистояння загинуло 59 німецьких військовослужбовців.

А МВС Німеччини у відповіді на запит DW пояснило це так: "Погоджуючись на репатріацію з Німеччини, де-факто уряд Афганістану виконує зобов'язання за звичаєвим міжнародним правом щодо прийому своїх громадян. Водночас функціонування афганських дипломатичних представництв у Німеччині є необхідною умовою для видачі замінників паспортів у рамках репатріації".

"Ми не тиснутимемо руку цьому режиму талібів", - запевняв раніше федеральний канцлер Фрідріх Мерц (Friedrich Merz) під час години запитань до уряду у Бундестазі. Однак, додав він, на "необхідному технічному рівні" буде налагоджено співпрацю, що відповідає інтересам Німеччини, маючи на увазі депортацію злочинців. А глава МВС Добріндт має його "повну та обмежену підтримку в тому, що він там чинить", додав Мерц.

Таліби жорстко порушують права жінок 

"Рішення прийняти талібів у афганських дипломатичних представництвах у Німеччині знаменує собою новий етап у відносинах між Німеччиною та цим рухом. Це підвищує статус несправедливого режиму, який порушує основні права людини та усуває жінок і дівчат від освіти, праці та суспільного життя, а також систематично позбавляє їх прав", - критикує у розмові з DW виконавча директорка організації Pro Asyl Гелен Резене (Helen Rezene).

Дівчата в нинішньому Афганістані після дванадцяти років не мають права відвідувати школи, жінки позбавлені доступу до університетів, а також практично зникли з ринку праці та політики - саме тому Організація Об'єднаних Націй (ООН) класифікує умови життя жінок в Афганістані як одну з найсерйозніших форм нерівності у світі. Однак такий кричущий стан справ з правами жінок не завадив невеличкій делегації талібів днями провести переговори з Європейською Комісією та одразу 15 державами-членами Євросоюзу.

"Моєю першою думкою було те, що саме Німеччина прочинила двері для цих переговорів, - визнає Резене. - Дебати останніх місяців щодо нормалізації відносин із "Талібаном", обмін дипломатичним персоналом у Бонні та Берліні, а також депортації до Афганістану є для нас чітким сигналом, що Німеччина проклала до цього шлях. Сам факт, що справа дійшла до запрошення "Талібану", ведення переговорів з ними, призведе до того, що ці контакти стануть постійними".

Депортаційні рейси як засіб тиску?

Виконавча директорка організації Pro Asyl побоюється, що режим талібів, який не звик сильно церемонитися, отримає значно ширше поле дій завдяки такій поступливості. Можливо, ці побоювання небезпідставні: згідно з розслідуванням німецького мовника NRD, радикальні ісламісти скасували рейс з депортації до Кабула, для супроводу якого федеральні поліцейські навіть отримали афганські візи. Пояснення афганського МЗС - у Німеччині занадто мало афганських дипломатів.

"Александр Добріндт дотримується надзвичайно жорсткого курсу - і заради цього співпрацює як раз з тим режимом, що порушує елементарні стандарти прав людини та стратегічно використовує будь-яку нову залежність. Дії федерального міністра внутрішніх справ є недалекоглядними, бо таліби не задовольняться дрібними угодами про депортацію, а скористаються будь-якою залежністю, щоб змусити до подальших політичних поступок", - застерігає Резене.

Афганці змушені звертатися до тих, від кого вони втекли

Хамід Нангіалай Кабірі також переконаний, що "Талібан" зловживатиме своєю владою і й надалі блокуватиме депортації, якщо Берлін не виконає їхніх вимог. Він запевняє, що його голос у будь-якому разі не замовкне й у майбутньому.

Колишній генеральний консул Афганістану попереджає: "Якщо люди тікають від талібів, а потім їх змушують надати документи, то тих, хто живе в Німеччині, можна легко вистежити. Крім того, таліби без проблем зможуть розшукати їхні родини в Афганістані. Хто їхні батьки? У якій провінції вони живуть? І в якому селі?"