«Буря» - перший фаворит на Ведмедя?
7 лютого 2009 р.
«Нема миру без справедливості, нема справедливості без правди». Під таким гаслом 1993-го року Організація Об'єднаних Націй заснувала в Гаазі «Міжнародну судову палату для колишньої Югославії». До 2010-го року обвинувачі й судді мають час притягти до відповідальності воєнних злочинців. Такі трибунали є важливими віхами в питанні дотримання прав людини. Але якими є справжні шанси, що справедливість візьме гору? У багатьох випадках жертви марно чекають уже тривалий час.
Німецький режисер Ганс-Крістіан Шмід намагається знайти відповідь на це питання в своїй стрічці «Буря». Фільм, який бере участь у конкурсній програмі, є спільним німецько-датсько-нідерландським проектом. При цьому режисера цікавить не ефективність або успіх трибуналу, а доля окремих людей. Своєю інтенсивністю фільм завдячує також переконливій акторській грі. Керрі Фокс з'являється на екрані, як сильна і водночас людяна обвинувачка. Анамарія Марінка перевтілюється в жертву ґвалтування. Рольф Лассґард грає європейського політика, який відповідає за інтеграцію Боснії в міжнародну спільноту.
Фільм розповідає, як обвинувач Ганна намагається переконати боснійську жінку Міру, що живе в Берліні, виступити зі свідченнями проти підозрюваного в скоєнні воєнних злочинів колишнього сербського військового. Ганні доводиться працювати під потужним тиском інтересів міжнародної політики й погроз з боку боснійсько-сербських націоналістів. Врешті-решт вона розуміє, що її противники сидять не тільки на лаві підсудних, а що їх треба шукати й у власних лавах. Міра ж робить для себе болісне відкриття, що трибунал зовсім не зацікавлений в її свідченнях.
Режисер критикує часовий тиск
Шмідт намагається підняти на поверхню тему, яка останнім часом зникла з поля зору. Трибуналу залишилися лічені роки для завершення своєї роботи і поки що не йдеться про те, щоб цей термін продовжити. «Ми критикуємо, що трибунал поставлено в дуже жорсткі часові рамки», - сказав Шмід після показу фільму.
Режисер звернув увагу на те, що низка країн-постійних членів Ради безпеки ООН скептично ставляться до таких трибуналів. До них він відніс Росію, Китай, а також США. Ці країни не хочуть, щоб їхні солдати опинилися на лаві підсудних у Гаазі. «Тому я думаю, що права людини й міжнародне право – це все ще дуже ніжна рослина», - сказав німецький режисер.
І все ж таки міжнародна судова палата може похвалитися й великими успіхами. Незадовго до початку зйомок було затримано Радована Караджича й передано його до гаазького трибуналу. Ще актуальнішим кіно, мабуть, і бути не може. (вм)