Plagiarius: музей плагіату в Золінґені

На перший погляд це – звичайний музей. Сучасна будівля, багато скла й безліч різних стендів. Однак уже перший з них примушує відвідувача замислитися. На ньому виставлені два набори ножів з легендарною маркою «Золінґен».

Вони здаються абсолютно однаковими. Проте, каже співробітниця музею Plagiarius Крістін Лакруа, лише один набір вироблено справді в Німеччині. Вона ж пропонує відгадати, який з двох. Навіть дуже напруживши погляд, пересічний гість музею, з цим завданням навряд чи впорається. «Не хвилюйтеся, – заспокоює Крістін – не кожен фахівець відразу відрізнить золінґенську продукцію від підробної китайської”:

«Велика кількість підроблених ножів імпортується до Німеччини з Китаю і Південно-Східної Азії. Тамтешні аферисти нахабно і безпардонно паразитують на добрій репутації німецької фірми. При цьому, ріжучі якості китайської продукції значно нижчі, ніж оригінальних німецьких ножів».

Великою популярністю в світі користуються також ножі з Японії. У музеї Plagiarius виставлено для порівняння теж два набори. Ціна набору фірмових японських ножів – 800 доларів, а підроблених –лише 80 «зелених».

Виробництво плагіату виявляється одним з найбільш прибуткових бізнесів у світі, бо пірати ані цента не інвестують у власні розробки. А оскільки аналогічні оригінальні продукти мають попит на ринку, то відпадає потреба в маркетингових дослідженнях і рекламних кампаніях, бо про це вже попіклувалися виробники оригіналів. До того ж, виробляють підробки, як правило, в країнах з дуже низьким рівнем зарплат. що істотно скорочує трудовитрати. Прибутки виходять фантастичні, а покарання за піратство –мінімальні.

Конкурс Plagiarius

Понад 300 експонатів музею – це переможці акції, яка теж носить назву Plagiarius. Її вигадав 30 років тому німецький дизайнер Рідо Буссе, розповідає Крістін Лакруа:

„У 1977 році пірати вкрали в нього ідею дизайну кухонних ваг, які він розробив для фірми «Зьоне». На ярмарку у Франкфурті Рідо Буссе несподівано виявив на стенді одного виробника з Гонконгу точнісіньку копію свого творіння”.

Ледве вигравши судовий процес у негідників, Буссе дізнався, що за час пересудів, дизайн його ваг встигли «освоїти» інші злодюжки. Це спонукало дизайнера заснувати такий собі «плагіаторський Оскар» у вигляді чорного гнома із золотим носом. Він символізує заробляння великих грошей чорними ґешефтами. На отримання цього „призу” номінують найбільш «талановиті й зухвалі підробки». Повідомляють про них, як правило, фірми, що стали жертвами піратського свавілля. Крістін Лакруа розповідає:

«Найнахабніші екземпляри потрапляють до Франкфурта на найбільший у світі ярмарок товарів широкого вжитку Ambiente. На ньому лауреатів анти-премії оголошують представники світової політичної і економічної еліт».

До журі конкурсу Plagiarius входять дизайнери, експерти, економісти, журналісти, техніки. Визначаючи лауреатів анти-премії, вони враховують різницю в ціні між підробкою і оригіналом, її якість, місце вироблення, канали розповсюдження. Береться до уваги і той факт, чи захищений продукт торговою маркою, і чи було її порушення суб'єктом судової тяжби. Важливими є й емоції членів журі.

Небезпека для споживача

Економічні збитки від підробок – це лише один бік промислового плагіату, який псує життя передусім виробникам. Інший – це загроза безпеці чи навіть життю споживачів. Крістін Лакруа вказує на один з експонатів музею Plagiarius:

«У цього мотоцикла повітряні фільтри не мають захисту. У нього немає додаткових підпор для сидіння, а дзеркала взагалі відсутні».

Поруч з мотоциклом – китайська електропила без механізму страхування. Один необережний рух і користувач – інвалід на все життя, пояснює Крістін Лакруа і підводить до вітрини з підробленими іграшками:

«Виробники «липових» дерев'яних іграшок дуже часто погано зачищають дерево, і дитина може поранитися. До того ж невідомо, чим пірати фарбують іграшки, чи не викличе ця фарба отруєння або алергію в дитини. Підроблені електричні іграшки може замкнути або вони навіть інколи вибухають”.

Якість підробок поступово поліпшується

Більшість предметів плагіату є вельми середньої якості, відзначає Крістін Лакруа. Проте, у порівнянні з якістю підробок десять років тому, сьогодні цей рівень має тенденцію до зростання:

«У більшості речей потерпає якість, проте деякі майже нічим не відрізняються від оригіналу. Пірати також розвивають ноу-хау, збагачують виробничий досвід, розширюють технічні можливості”.

Іноді підробки виготовлені так талановито, що самі виробники не відразу відрізнять оригінал від плагіату, каже Крістін Лакруа. Тому, і до цього прагне спонукати своїх відвідувачів музей Plagiarius, під час сумнівних покупок не слід забувати, що можна стати жертвами цинічних піратів.