Нове дослідження: кому загрожує розсіяний склероз

Вірус Епштейна-Барр - це вірус герпесу, який вважається однією з причин виникнення різних видів раку та автоімунних захворювань. Він передається крапельним шляхом, наприклад, зі слиною. Одне з захворювань, яке він викликає, є інфекційний мононуклеоз, який ще називають "хворобою поцілунків".

Давно відомо, що вірус Епштейна-Барр, скорочено ВЕБ, є однією з причин розсіяного склерозу (РС). Єдина проблема полягає в тому, що майже кожна людина інфікована вірусом ВЕБ і носить його в своєму організмі все життя - але розсіяний склероз розвивається менш ніж у одного відсотка населення. Як таке може бути?

Можливо, тепер дослідники наблизилися до розгадки цієї таємниці. Як це часто буває, відповідь захована в наших генах.

У людей з розсіяним склерозом імунна система атакує нерви

У людей, які страждають на РС, імунна система працює неправильно. Замість того, щоб атакувати зовнішні патогени, вона спрямована всередину - проти нашого власного тіла. Частина імунної системи атакує мієлінові оболонки, які оточують наші нерви як своєрідний ізоляційний шар і фактично допомагають передавати сигнали.

Люди з РС часто мають порушення зору та чутливості. Вони спершу втрачають фізичну можливість контролювати м'язи живота, а згодом - і м'язи сфінктера сечового міхура і кишківника. А у якийсь момент - й ті м'язи, які нам для дихання.

Лікування людей з РС полягає у пригніченні їхньої імунної системи. Однак було б набагато краще, якби хворобу можна було попередити ще до того, як вона виникне.

Як вірус Епштейна-Барр значно підвищує ризик розсіяного склерозу

Вчені з Китаю, Німеччини, Швейцарії та Великобританії з'ясували, яким чином наявність вірусу Епштейна-Барр у поєднанні з генетичною констеляцією призводить до розвитку розсіяного склерозу.

Вирішальним фактором може бути молекула під назвою HLA-DR15. Молекули HLA є важливою частиною нашої імунної системи. Вони розташовані, немов маленькі рученята, на поверхні певних клітин і повідомляють імунній системі, що відбувається всередині них. Таким чином, вони допомагають нашому імунітету розрізняти власні та чужорідні структури в організмі.

Коли B‑клітини інфікуються вірусом Епштейна-Барр, вони показують іншим імунним клітинам його фрагменти. Таким чином вони "націлюють" імунний захист на цей вірус. Однак є проблема: представлені структури вірусу є дуже схожими на білок, який також міститься в ізоляційному шарі навколо наших нервів. Плутаючи частинки вірусу і білок, імунна система "тренується" атакувати цей білок мієліну.

Фатальна схожість: коли вірусні білки імітують нервову тканину

Те, що ВЕБ саме таким чином пов'язаний з РС, відомо вже давно. Але тепер вчені виявили, що вірус Епштейна-Барр використовує ще підступніший "трюк", коли інфіковані В-клітини містять молекулу HLA-DR15. Тоді вірус модулює інфіковану клітину таким чином, що вона починає представляти мієліновий білок. Це дивовижно, адже "мієліну взагалі нічого робити у В-клітині", каже науковий керівник дослідження Роберт Мартін. У такий спосіб імунна система пацієнтів із РС стає запрограмованою не на випадкову, а на цілеспрямовану атаку проти власних тканин.

Однак HLA-DR15 не може повністю пояснити механізм розвитку РС. Це пов'язано з тим, що лише приблизно один з двох пацієнтів, у яких розвивається РС, має таку генетичну структуру. І навпаки, приблизно чверть людей в Північній Європі має HLA-DR15, і лише у частини з них розвивається розсіяний склероз. Отже, поєднання цього гену та вірусу не призводить до автоматичного розвитку РС. Вони є лише складовими, які збільшують ймовірність захворювання. Але це "безумовно, найважливіший генетичний фактор ризику", каже Роланд Мартін.

Критичний час: чому інфекції в підлітковому віці є ризикованими

Вирішальним фактором для розвитку РС є те, коли саме людина була інфікована вірусом Епштейна-Барр. Вразливими фазами тут вважаються пізнє дитинство та ранній підлітковий вік.

Негативний вплив також може мати нездорове харчування, дефіцит вітаміну D, куріння або забруднення довкілля, позмінна робота або ожиріння, каже Мартін.

Чому досі не існує вакцинації проти ВЕБ?

Медичні фахівці, що спеціалізуються на дослідженні розсіяного склерозу, дотримуються думки, що вакцинація, яка б запобігала зараженню людини ВЕБ, є неможливою через те, що вірус дуже добре пристосувався до організму людини.

Скоріше, легше було б запобігти виникненню інфекційного мононуклеозу, якщо людина інфікується ВЕБ. "Цього, ймовірно, можна було б досягти за допомогою вакцинації в ранньому віці, і це було б величезним плюсом", - говорить Роланд Мартін. Якщо ж мононуклеоз прогресує із симптомами, це збільшує ризик розвитку розсіяного склерозу в майбутньому. Експерти закликають починати лікування ще на ранній стадії, щоб тримати хворобу під контролем.

Коли будуть доступні перші щеплення проти вірусу Епштейна-Барр?

Перші вакцини-кандидати проходять випробування. "Така вакцина наразі викликає дуже і дуже великий інтерес", - каже Мартін. Тож після років затишшя ця тема знову зрушує з мертвої точки.

Команда Роланда Мартіна хоче використати відкритий механізм для потенційних методів лікування. За словами науковця, нині ведуться роботи над тим, щоб цілеспрямовано знешкоджувати ті імунні клітини, які презентують фрагменти ВЕБ або реагують на них. "Чи спрацює це - інше питання, - зізнається він. - Але тепер у нас є інструменти для цього".

Такий підхід, за його словами, міг би застосовуватися лише до пацієнтів з РС, які мають генетичний набір HLA‑DR15. Але навіть це було б великим успіхом у боротьбі з розсіяним склерозом.