Міграційний пакт: що означає нова політика ЄС щодо притулку?

Після восьми років важких переговорів з 27 країнами-членами Європейський парламент схвалив фундаментальну реформу процедури надання притулку в ЄС. Так званий міграційний пакт, який складається з восьми законів, насамперед покликаний зменшити кількість мігрантів, прискорити процедури надання притулку та перенести їхнє проведення на зовнішні кордони ЄС. За даними Євростату, минулого року було подано 1,14 мільйона заявок на отримання притулку в ЄС. Ця кількість неухильно зростає вже протягом чотирьох років. Крім того, з 2022 року в ЄС було прийнято більше чотирьох мільйонів біженців від війни з України.

Як мають відбуватися процедури надання притулку на зовнішніх кордонах?

Новими правилами передбачається, що шукачі притулку та біженці повинні бути чітко ідентифіковані після прибуття наземним, морським або повітряним транспортом протягом семи днів і зареєстровані в розширеній біометричній базі даних Eurodac.

Мігрантів з країн, громадянам яких надають притулок в ЄС у менш ніж 20 відсотках випадків, затримуватимуть на кордоні на термін до дванадцяти тижнів. У цих таборах, які мають бути створені в Греції, Італії, Мальті, Іспанії, Хорватії та на Кіпрі, вирішуватимуть, кого відправити назад до країни походження без подальшої перевірки. Передбачається, що це стосуватиметься лише меншості прибулих.

Мігранти з країн з вищою квотою позитивних рішень щодо надання притулку підпадатимуть під звичайну процедуру. Ці процедури, які зараз можуть тривати роками, мають скоротити. Шукачі притулку, яким буде відмовлено, будуть депортовані безпосередньо із зовнішніх кордонів ЄС.

Як буде зменшено навантаження на країни прибуття на зовнішніх кордонах ЄС?

Країни, до яких мігранти прибувають вперше, повинні мати можливість передавати частину осіб, яким надано право на отримання притулку, або мігрантів, які мають високі шанси на це, до інших держав-членів ЄС. Між країнами-членами повинна існувати "обов'язкова солідарність". А такі країни, як Угорщина, які не хочуть приймати мігрантів, повинні принаймні виплачувати компенсацію або відправляти обладнання та персонал до країн першого прийому.

Пропонується, щоб за одного неприйнятого мігранта країни сплачували по 20 тисяч євро компенсації. Однак ця система не закріплена в законі, а має ще стати предметом переговорів між країнами-членами в кожному конкретному випадку. Якщо країна відчуватиме, що переобтяжена, вона може відійти від дотримання багатьох правил і вимагати від партнерів по ЄС більшої солідарності. Констатувати виникнення такої "кризової ситуації" мають спільно усі 27 держав-членів блоку. Тож тут залишається багато простору для політичних суперечок.

Як розвантажити країни, до яких найбільше прагнуть потрапити мігранти?

Досі багато шукачів притулку прямували з Греції чи Італії до Німеччини, Австрії, Франції, Нідерландів чи Бельгії. Це також стосується також і шукачів притулку, яким було відмовлено в наданні притулку. Перша країна прийому (наприклад, Італія) фактично була б зобов'язана прийняти цих мігрантів назад. На практиці, однак, цього не відбувається. Новий міграційний пакт знову переглядає ці правила. Стимули для внутрішньої міграції, так звані фактори притягання, мають бути послаблені за рахунок стандартизації виплат і умов прийому в ЄС.

Чи стане легше депортувати шукачів притулку, яким було відмовлено?

Пакт передбачає, що в майбутньому людей швидше депортуватимуть до країн походження або транзитних країн, які були визнано безпечними. З цією метою Європейський Союз намагається укласти більше угод з третіми країнами, щоб вони приймали назад мігрантів, яким було відмовлено у наданні притулку. Як приклад часто наводять нещодавню угоду з Тунісом. В обмін на економічну допомогу Туніс погодився приймати назад своїх громадян. Однак туніський уряд не хоче впускати до країни людей з країн Африки на південь від Сахари, які їхали до ЄС через Туніс. Угода з Туреччиною 2016 року призвела до того, що протягом чотирьох років до Греції прибувало менше сирійських біженців. Однак ця угода більше не діє, оскільки Туреччина більше не приймає сирійців з Греції.

Як запобігти множинним заявам про надання притулку?

У майбутньому прикордонники ЄС повинні будуть реєструвати без винятків всіх, хто в'їжджає, і зберігати їхні розширені біометричні дані, які можуть використовуватися усіма органами влади в Європі. Мета полягає в тому, щоб визначити, чи мігрант, якому було відмовлено у наданні притулку, наприклад, в Греції, знову подає прохання про притулок в іншій країні ЄС або подорожує через кілька інших країн. Тоді такого шукача притулку буде легше депортувати до країни першого в'їзду і, зрештою, до країни походження. З 2015 року вже було кілька спроб зробити таку реєстрацію обов'язковою. Попередня база даних Eurodac, в якій зберігалися лише відбитки пальців, мала значні прогалини та технічні недоліки.

У чому суперечливість міграційного пакту?

Прихильники міграційного пакту стверджують, що суворіші правила і процедури, які призводять до прискорення депортації, діють як стримувальний фактор у довгостроковій перспективі. Вони вважають, що такі правила сприятимуть тому, що менша кількість людей з третіх країн прагнутиме поїхати до ЄС з метою отримання притулку, оскільки шанси залишитися в Європі, навіть у разі відхилення заяви про надання притулку або без проходження належної процедури, зменшаться. Критики пакту критикують той факт, що право на притулок в ЄС буде підірвано, а тим, хто справді потребує захисту, в майбутньому відмовлятимуть у ньому. А люди, які вдаються до небезпечної подорожі до Європи Середземним морем з північного узбережжя Африки, продовжуватимуть гинути.

Що відбуватиметься далі?

Наприкінці квітня Рада ЄС має ще раз проголосувати за новий міграційний пакт, що вважається формальною процедурою. Питання про те, коли ці нові закони і правила в рамках міграційного пакту стануть юридично обов'язковими, залежатиме, перш за все, від того, чи країни-члени виконуватимуть свої нові зобов'язання і як вони це робитимуть. Наприклад, чи створить Італія закриті прикордонні табори? Чи справді північні та східні країни-члени ЄС виявлять солідарність і приймуть мігрантів або принаймні профінансують їх прийом іншими країнами? Для впровадження нових правил знадобиться до двох років. Тому лише через кілька років стане зрозуміло, чи дійсно в ЄС зменшиться кількість шукачів притулку.

Читайте також: Чи можуть нові заходи обмежити наплив мігрантів до Німеччини?