1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Вербальне роззброєння Анналени Бербок у Москві

19 січня 2022 р.

Свою першу поїздку до Києва та Москви на посаді глави МЗС Німеччини Анналена Бербок завершила успішно. Але справжнє "бойове хрещення" їй ще належить пройти, вважає Роман Гончаренко.

https://p.dw.com/p/45mWR
Бербок на переговорах з Лавровим у Москві, 18 січня 2022 року
Бербок на переговорах з Лавровим у Москві, 18 січня 2022 року Фото: Janine Schmitz/photothek.de/picture alliance

До чого дійшло: німці вмовляють росіян не нападати на українців. Так похмуро жартували в Україні під час анексії Криму у 2014 році і потім у ході переговорів щодо Донбасу. На жаль, зараз це знову актуально, що показав і перший візит нової глави МЗС Німеччини Анналени Бербок (Annalena Baerbock) до Києва та Москви. Завдання - запобігти новій війні. Особлива напруга перед поїздкою була пов'язана не лише зі стягнутими до українського кордону російськими військами та погрозами Заходу з боку РФ.

Яких тільки не було очікувань щодо можливого словесного протистояння між Бербок та російським міністром закордонних справ Сергій Лавровим! Чи виставить досвідчений кар'єрний дипломат свою молодшу і не дуже досвідчену в зовнішній політиці німецьку колегу в поганому світлі, як він зробив це торік з главою європейської дипломатії Жозепом Боррелем? Чи буде між ними обмін звинуваченнями, як із попередником Бербок Гайко Масом (Heiko Maas)? Чи говоритиме Бербок з Лавровим таким жорстким тоном, як вона це робила на ток-шоу?

Читайте також: Коментар: Заходу не можна поступатись Росії

Бербок йде слідами Меркель

На диво нічого цього не сталося. На спільній пресконференції у вівторок, 18 січня, у Москві Бербок пішла на вербальне роззброєння, підкреслювала спільність сторін у питаннях культури та бізнесу, впевнено та спокійно доносила свої політичні меседжі. Вона закликала до діалогу та дипломатії у конфлікті Росії та України та не уникала критики на адресу російської внутрішньої політики. Так, Бербок згадала, хоч і мимохідь, опозиціонера Олексія Навального, який відбуває термін у колонії, та нещодавно закриту рішенням суду правозахисну організацію "Меморіал".

Роман Гончаренко
Роман Гончаренко

Особливо приємними для Лаврова, мабуть, були її слова про те, що Німеччині й надалі буде потрібен російський газ. Питання про спірний газопровід "Північний потік-2", який Бербок критикувала, перебуваючи в опозиції, міністерка вміло обійшла, вказавши на коаліційний договір партій, які сформували уряд ФРН, та європейські енергетичні правила. Це розумно, адже врешті-решт Бербок хоче налагодити діалог із росіянами.

Її виступ у Москві дуже нагадував стиль попередньої канцлерки Німеччини Анґели Меркель (Angela Merkel) щодо Росії: діловий, з повагою, але з чіткою критикою. Це заслуговує на визнання. Лавров, у свою чергу, утримався від своїх звичних шпильок, повторив відому позицію Кремля і просигналізував готовність до поліпшення відносин із Берліном, які останнім часом опустилися до найнижчої точки. Очевидно, Москва не зацікавлена ​​в тому, щоб одразу ризикувати відносинами з новим федеральним урядом.

Читайте також: Європейська преса: Небезпечна нерішучість у розмові з Кремлем

На Бербок чекає човникова дипломатія

Попри очікування нинішня поїздка до Києва та Москви не стала справжнім, як писали німецькі ЗМІ, "бойовим хрещенням" для Бербок - воно ще чекає попереду. Але візити у будь-якому разі стали початком традиційної човникової дипломатії. Вже найближчими днями глава МЗС ФРН збирається разом із французьким колегою знову вирушити до України, цього разу на схід до фактичної лінії фронту. Потім вона хоче відновити зустрічі у "нормандському форматі". Зараз Бербок заклала основу цього шляху, і можна лише сподіватися, що в неї вийде.

Можливо, пам'ять про історію їй допоможе. Як в Україні, так і в Росії міністерка закордонних справ згадала про похмурі сторінки німецького минулого, пов'язаного зі злочинами проти українців та росіян. У Києві вона цим обґрунтувала чергову відмову на прохання України про постачання німецької зброї. Це правильне рішення. Німеччині слід чинити на Росію сильніший економічний тиск, а не постачати Києву зброю, що стало б подарунком для російської пропаганди.

Україна в майбутньому справедливо дедалі частіше вказуватиме на те, що відповідальність Німеччини за злочини нацистів проти всіх народів СРСР стосується не лише Москви, а й Києва. Іншими словами: з огляду на історичну відповідальність, Берлін повинен поводитися більш активно. Можливо, німці справді єдині, хто може втримати Росію від війни з Україною.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.