Тиждень подарував значну кількість принизливих висловів, що пролунали з вуст представників та представниці правлячої еліти. Ці слова були скеровані до різних соціальних груп: жінок, дітей, родин, які перебувають у складних обставинах, представників однієї професійної спільноти. Зокрема президент країни назвав далекобійників "засранцями" у відповідь на порушення встановлених стандартів та норм щодо навантаження фур. Голова партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко та голова фракції Давид Арахамія дозволили собі вислови "корабельна сосна", "робоча баба", "трохи піддута" з "тюнінгом нот ту мач" на адресу двох жінок - депутатки цієї ж фракції Ірини Аллахвердієвої та кандидатки в міські голови Миколаєва Тетяни Домбровської.
Того ж дня було оприлюднено виступ парламентарки Галини Третьякової, яка під час обговорення теми соціальних виплат висловилася, що зловживання пільгами відбувається, коли заради отримання соціальних переваг народжують "дітей дуже низької якості", які, коли дорослішають, також стають пільговиками. Ще депутатка висловила тезу, яка дає підстави розуміти її слова так, що вона - за стерилізацію жінок без вищої освіти.
Якщо це нові соціальні підходи та частина бюджетної політики, то нацистська верхівка влаштувала собі Свято Меншовартості Людини в пеклі чи де там вони знаходяться.
Народна партія?
Партія "Слуга народу" позиціонує себе як народну партію. Тобто і мовно, підсвідомо чи продумано вони намагаються поводитися так, щоб бути зрозумілими народу: простецькі, чиста па-пацанскі, щоб бути своїм серед своїх та увиразнено агресивними на адресу тих, кого людям приємно буде ненавидіти.
Читайте також: Українські медійниці вимагають розробити етичний кодекс, що заборонить сексизм
Соціальна ненависть, несприйняття і зневага поширені не лише в українському суспільстві, і підсилити її, скерувати на тих, на кого потрібно, дуже легко.
Якщо аналізувати лексику, якою послуговуються ключові члени та членкині партії, які знаходяться на різних, але ієрархічно високих посадах - президент, голова партії, голова фракції, голова парламентського комітету, - і зважати на лексичне значення слова "народне", то трактують вони його виключно з точки зору примітивності, вульгарності, агресивності, незрілості й безвідповідальності. Не надто компліментарні узагальнення для всіх нас, чи не так?
Ніхто не очікує від очільників держави словесних піруетів з менуетами, але приниження та образи, показова домінантність є не просто неприйнятними, але і небезпечними. Мова, якою ми послуговуємося, є показником нашої ідентичності, результатом дій, поведінки і цінностей.
Якщо цінністю правлячої партії є зневага, поділ на сорти українського народу - це точно не про об'єднуючу і миролюбну місію, про яку заявляли не раз: і у програмах, і в новорічних зверненнях.
Звичайно, можна сказати: президент - молодчина, так їм, засранцям, і треба! Все ото позасирали, влупив зрозумілою мовою! І діти в різних "не зрозуміло кого" низької якості, чого ото делікатничати, понароджували, смокчуть і смокчуть народну кров. Жінка має думати, кого вона народжує, якщо вона нормальна жінка. Жінка не повинна виглядати надто гламурно, хай стежить за своїм лицем, іміджем, вбранням. Та й узагалі: чоловіки на те і є чоловіками, щоб обговорювати жінок, бо якщо цього не відбувається, підозріло - чи справжні, бува, ці чоловіки?
Спілкування з позиції домінантності
Ніхто з нас не є мовно бездоганним, лексика буває різною, але в даній ситуації ще й дуже важить ознака домінантності. Це не площина спілкування рівних із рівними. Це не зустріч далекобійників з далекобійниками. І не розмова громади, де є різні родини, багатодітні та бездітні, які обговорюють тему наповнення або ж контролю над місцевим бюджетом. Це не дискотека, зрештою, де кілька хлопців з гигиканням обговорюють дівчинку, яка комусь подобається, а комусь ні. Хоча все це також не ознака адекватного та етичного спілкування, але тут майже немає - не уявної, а цілком реальної - ієрархії.
Вищезгадані ж речі проговорюють до людей особи, що знаходяться на високих посадах, тобто вони дозволяють цей зневажливий тон з позиції абсолютної домінантності. Крім того, це сприяє нормалізації суспільної зневаги, бо публічні люди на високих посадах є поведінковими та ціннісними орієнтирами.
Між іншим, пани Корнієнко та Арахамія, як і пані Третьякова, входять до міжфракційного депутатського об'єднання "Цінності, гідність, родина", метою якого є, наприклад, утвердження принципів гідного суспільства чи зміцнення родинних цінностей. Я сподіваюся, що зневажливі вислови на адресу жінок та дітей все ж не є ціннісним вибором та орієнтирами?
Читайте також: Коментар: Захист української родини - підтримкою чи цькуванням?
Хочу нагадати третю статтю Конституції України, яка гарантує, що людина та її життя, честь і гідність визнаються найвищою соціальною цінністю. Все висловлене згаданими політиками я сприймаю як наступ на конституційну гарантію. Це потребує як мінімум серйозного внутрішньопартійного проговорення, публічних вибачень та усвідомлення неприйнятності такої поведінки. Інакше всі ми будемо змушені проходити тести "яке ти дерево" і "якої якості твоя дитина".
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.