Коментар: ″Доктрина Байдена″ - риторика і дії не збігаються | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі | DW | 30.08.2021
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Світ

Коментар: "Доктрина Байдена" - риторика і дії не збігаються

Кадри того, що відбувається в Кабулі, розлітаються по світу і шкодять президенту США Джо Байдену у нього вдома, пише оглядач FAZ Клаус-Дітер Франкенберґер.

Президент США Джо Байден під час промови щодо ситуації в Афганістані

Президент США Джо Байден під час промови щодо ситуації в Афганістані

Те, що вихід Сполучених Штатів з Афганістану і його негайні наслідки будуть прокручені через м'ясорубку американської внутрішньої політики, було передбачуваним і неминучим. Опоненти президента Джо Байдена та його адміністрації не могли навіть побажати більш драматичних кадрів, ніж ті, що надходять зараз з аеропорту Кабула і поширюються по всьому світу, включно із самою Америкою. Адже, з їхньої точки зору, ці кадри доводять, що президент Байден слабкий і некомпетентний.

Його попередник Дональд Трамп, який, як відомо, встановив термін виведення американських військ з Афганістану, уклавши угоду з "Талібаном", тепер звинувачує Байдена - що зовсім не дивно - у найбільшому зовнішньополітичному приниженні США. Інші республіканці, які не використовують настільки яскраві вирази, кажуть щонайменше про велику невдачу, в якій вони також звинувачують чинного президента.

Читайте також: З Афганістану вдалося евакуювати вже понад 100 тисяч осіб - США

Афганістан і проміжні вибори в Конгрес

Події в Афганістані починають впливати на самих американців, які в принципі схвалюють виведення військ (насправді так красиво називаючи відступ), якщо не вважати його запізнілим: підтримка адміністрації Байдена слабшає, занепокоєння й сумніви ростуть, і Демократична партія вже з тривогою дивиться на вибори в Конгрес, що відбудуться наступного року. Чи не відвернуться від неї так звані виборці, що коливаються, чиї голоси допомогли демократам перемогти в листопаді 2020 року? І чи не допоможуть вони тепер здобути більшість в Конгресі республіканцям, які й без того можуть розраховувати на перевагу внаслідок нещодавнього перерозподілу меж виборчих округів?

Оглядач FAZ Клаус-Дітер Франкенберґер

Оглядач FAZ Клаус-Дітер Франкенберґер

З історичної точки зору, це було б абсолютно нормально. На проміжних виборах до Конгресу, що проходять через два роки після зміни влади в Білому домі, виборці за традицією охоче готові скорегувати ситуацію і посилити позиції опозиційної партії на Капітолійському пагорбі. Таким чином політичний маятник гойдається в інший бік, і президенту трохи підрізають крила. Так було і з Обамою, і з Трампом.

Питання тільки в тому, чи буде тема Афганістану як і раніше домінувати в заголовках газет восени наступного року, або головним питанням стане щось інше, наприклад, боротьба з коронавірусом. У будь-якому разі республіканці зараз не можуть занадто часто говорити про катастрофу в Кабулі, тому що її можна буде пізніше використовувати у політичних цілях - незалежно від того, несправедливо це і лицемірно, або ж ні.

Кінець зовнішньополітичного консенсусу в США

З наближенням чергової річниці терактів, що сталися 11 вересня 2001 року, республіканці за кожною нагоди нагадуватимуть, що таліби знову при владі в Афганістані, який 20 років тому служив притулком для терористичної мережі "Аль-Каїда". Річниця стане хорошим приводом - зі звинуваченнями, наклепом, перекручуванням фактів, а також з деякими каяттями. Зовнішньополітичний консенсус, який існував раніше в США і який справедливо вихваляли американські політики, багато в чому пішов у минуле.

Безсумнівно, відхід з Афганістану можна було краще спланувати, скоординувати і представити громадськості. До недавнього часу у багатьох виборців було враження, що виведення військ, прив'язане до фіксованого графіку, не спричинить серйозних негативних наслідків. Нинішня масштабна акція з виходу з Кабула є доказом протилежного. Геть звідти, ми більше не маємо до того, що відбувається, жодного відношення, це було помилкою - такі зараз настрої американців.

Оцінки того, коли "Талібан" повернеться до влади в Кабулі, були гротескно помилковими. Але в одному вони виявилися вірні: "Талібан", престиж якого підняв Трамп, зробивши партнером у переговорах, повернеться до влади. А афганський уряд, авторитет якого був підірваний, впаде. Він і впав через декілька днів.

"Доктрина Байдена"

Після приходу Байдена до влади неодноразово виникало питання: наскільки руйнівним для зовнішньої політики країни буде розкол в американському суспільстві і посилення позицій політичних супротивників? Наскільки сильно постраждали при Трампі репутація, авторитет і надійність США як партнера? Відповіді були однозначними, як правило - негативними. Ось чому обрання Байдена - прихильника мультилатералізму - так віталося, а його фразу "Америка повернулася" зустріли з таким ентузіазмом.

Тепер же з'ясовується, що риторика і дії Байдена не збігаються. Так часто бувало і з Трампом, але в тому сенсі, що його слова на адресу союзників були більш різкими і зневажливими, ніж реальна політика республіканської адміністрації, наприклад, щодо НАТО. Байден говорить привітно і подає себе як прихильника альянсу. Однак одноосібно ухвалює рішення про дату виходу з Афганістану.

Було б бажано, аби партнери Америки в Європі, Азії та інших частинах світу приділяли більше уваги так званій "доктрини Байдена". Відповідно до неї, зовнішня політика Америки повинна враховувати інтереси "робітничих сімей", фокусуватися для середнього класу на економічному оновленні в самих США. Іншими словами, мета цієї зовнішньої політики - не "побудова нації" в Афганістані. Так що ж тепер буде з тими, хто покладається на Америку?

Автор: Клаус-Дітер Франкенберґер, оглядач газети Frankfurter Allgemeine Zeitung

Без права перевидання. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні.

Сайт газети Frankfurter Allgemeine Zeitung

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.