Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус (Borus Pistorius) вперше представив власну німецьку військову стратегію - це новум в історії Німеччини. Пісторіус заявив, що світ став непередбачуваним. Головною загрозою вважається Росія - гравець, який розглядає військову силу як законний інструмент для досягнення своїх цілей. Ба більше, Москва прагне послабити НАТО і зруйнувати єдність США та Європи. Хоча участь у цьому процесі президента США Дональда Трампа в документі не згадується, але цей факт доводить гостру необхідність існування стратегії.
З приблизно 100 сторінок документа лише 31 є надбанням громадськості, а всі інші засекречені. Зрештою, ніхто не хотів, щоб Володимир Путін міг безпосередньо ознайомитися зі стратегією, опинившись у списку адресатів електронної розсилки.
Загальний зміст документа зрозумілий: Пісторіус хоче перетворити Бундесвер на найсильнішу конвенційну армію в Європі. Але кожен, хто знайомий із нинішнім станом німецької армії, розуміє, наскільки амбітно це звучить. Те саме стосується і планів щодо збільшення чисельності військ: кількість солдатів Бундесверу має зрости з нинішніх 185 тисяч до 460 тисяч, включаючи резервістів.
З точки зору Пісторіуса, це логічний крок з огляду на озвучену ним вимогу про те, що Німеччина має "бути підготовленою" на випадок війни. Але я пам'ятаю, яку хвилю обурення викликали тоді слова про необхідність озброювати Бундесвер. Адже загальне бажання, щоб "ніколи більше не було війни", вважалося одним із найважливіших уроків, винесених із Другої світової.
Я згадав також і повідомлення одного колишнього колеги з Москви. Кілька тижнів тому він написав мені, що Німеччина нічого не навчилася з історії і знову готується до походу проти Росії, який, однак, зазнає невдачі. Я тоді йому нічого не відповів. Тепер він, імовірно, відчуває свою правоту.
Реакція Кремля на військову стратегію Німеччини
Відповіддю на слова Пісторіуса стала передбачувано різка реакція Кремля. Прессекретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков звинуватив Берлін у "нестримній мілітаризації" і заявив, що Німеччина остаточно відмовилася від своєї "історичної стриманості". Таким чином, він звернувся до одного з наративів про "обложену фортецю", існування якої перебуває під загрозою. Все це звучить вельми тривожно.
Тим не менш, розробка Німеччиною власної військової стратегії є розумною спробою адаптуватися до зміненої ситуації у сфері безпеки. Світовий порядок змінюється з запаморочливою швидкістю. Мова йде не лише про Росію. Стратегічна перебудова США та прагнення Китаю до глобального впливу ставлять перед Європою абсолютно нові виклики. Міжнародне право та заснований на цінностях порядок практично не відіграють жодної ролі в цій новій політиці сили. Європа повинна створити власний фундамент для своєї оборони. І про це вже говорилося досить часто.
Про традиційні уявлення про війну час забути
Нова стратегія позначає кінець традиційних уявлень про війну та класичну лінію фронту. Її лейтмотив - "розмивання кордонів у війні": гібридні атаки, саботаж і кібероперації роблять вразливими державу, економіку та суспільство навіть за відсутності загрози оголошення війни. Ця нова реальність вимагає радикальних дій. У майбутньому, наприклад, усі новобранці військово-повітряних сил навчатимуться керуванню дронами, а розумні системи озброєння компенсуватимуть традиційні слабкі сторони артилерії та танків.
Однак поки що навіть питання про те, чи вдасться збільшити чисельність військ з нинішніх 185 тисяч до 460 тисяч військовослужбовців, включаючи резервістів, залишається цілком відкритим.
До 2039 року ще багато часу. Як це співвідноситься з оцінкою Пісторіуса та Федеральної розвідувальної служби (BND) про те, що Росія може бути здатна атакувати Захід уже у 2029 році? Між наступальними можливостями Росії та повною готовністю Німеччини до оборони - розрив у 10 років. І це гонка з часом, у якій Німеччина залишатиметься вкрай залежною від підтримки США.
Автор: Дірк Еммеріх (Dirk Emmerich), кореспондент німецьких телеканалів n-tv і RTL, багато років жив і працював у Москві, а також у Вашингтоні, був кореспондентом n-tv у Сирії, Лівії, Афганістані та інших країнах, охоплених військовими конфліктами.