Файли FinCEN: чи мають санкції сенс? | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 25.09.2020
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Файли FinCEN: чи мають санкції сенс?

Санкції - популярний інструмент захисту національних інтересів, особливо у США. Однак файли FinCEN демонструють - сумнівні схеми і допомога банків дозволяють обходити обмеження.

Ілюстрація до розслідування щодо файлів FinCEN на сайті групи журналістів-розслідувачів ICIJ

Ілюстрація до розслідування щодо файлів FinCEN на сайті групи журналістів-розслідувачів ICIJ

США зробили перший крок. Коли влада Сирії почала дедалі брутальніше діяти проти населення власної країни, президент Барак Обама у квітні 2011 року наклав санкції на представників сирійського режиму. Зокрема, щодо Махіра Асада - брата президента Башара Асада. Відповідальним за криваві злочини заборонили торгувати з рештою світу та переказувати власні кошти у міжнародній банківській системі.

Згодом ЄС вчинив так само, і санкції почали стрімко розширюватися. Режим мав залишитися без доступу до зброї, ресурсів та міжнародного фінансового ринку. Такі цільові санкції вважалися дійовим способом чинити тиск на деспотів та їхніх посібників.

Рубль у долар, долар у мистецтво

Втім, чи працюють вони? Щодо цього часом висловлювались сумніви. Файли FinCEN знову показали: санкції можна обійти, якщо є допомога правильних банків та мережа підставних компаній.

Президент Росії Володимир Путін (л) з Аркадієм Ротенбергом, який перебуває у санкційному списку США

Президент Росії Володимир Путін (л) з Аркадієм Ротенбергом, який перебуває у санкційному списку США

"Злиті" таємні звіти банків, що передавалися американському міністерству фінансів демонструють, що спільник президента Росії Володимира Путіна Аркадій Ротенберг, попри персональні санкції США та ЄС, переводив гроші до лондонського банку Barclays за посередництва фірми Advantage Alliance. Ці гроші він потім із розмахом використовував, аби купувати твори мистецтва на аукціонах. Зокрема, й роботу бельгійського сюрреаліста Рене Магрітта вартістю у 7,5 мільйона доларів.

Читайте також: США вводять санкції проти пов'язаних з РФ та Пригожиним громадян та фірм

Оборудки попри банківські традиції

Команди журналістів-розслідувачів, які вивчали документи FinCEN, з таких видань, як Buzzfeed News та німецьких NDR, WDR і Süddeutsche Zeitung, виявили, що британський Standard Chartered Bank допомагав клієнтам здійснювати заборонені операції з Іраном. З 2013 до 2017 року банк фактично закривав очі на можливі порушення американських санкцій і провів відповідні транзакції на сотні мільйонів доларів.

Логотип Standard Chartered Bank на стіні, повз який проходить чоловік

Standard Chartered Bank звинувачують у тому, що він закривав очі на санкції проти Ірану

Так само, згідно з файлами FinCEN, обходилися і санкції проти Сирії. Bank of New York Mellon як банк-кореспондент робив перекази для зареєстрованого на Мальті підприємства Petrokim на загальну суму 224 мільйони доларів. Серед тих, хто отримав зиск від цих транзакцій, - особи, які перебувають у санкційному списку проти сирійського режиму, стверджують журналісти.

Читайте також: Досьє FіnCEN: що треба знати про гучний міжнародний скандал із відмиванням грошей

М'яч на боці банків

Чому у державних органів не виходить блокувати подібні схеми? "Для цього у відповідальних державних структурах просто не вистачає персоналу. Вони не можуть досліджувати кожен випадок", - розповідає Саша Ломанн (Sascha Lohmann) з берлінського Фонду науки і політики (SWP). Політолог відділу, що займається дослідженнями Америки, добре знайомий з діяльністю FinCEN.

Саша Ломанн з берлінського Фонду науки і політики (SWP)

Саша Ломанн з берлінського Фонду науки і політики (SWP)

Саме тому американський уряд вимагає від усіх банків США повідомляти про підозрілі випадки. Він може зобов'язати обмежити надання послуг закордонним банкам, наприклад щодо кореспондентських рахунків. Або взагалі відмовити у наданні цих послуг, аби не давати закордонним банкам доступ до американської валюти.

Таким чином, м'яч знаходиться на стороні банків, яким у разі порушень загрожують штрафи. Політолог говорить про "заснований на ризиках" підхід щодо протидії відмиванню грошей та обходу санкцій: "Тобто банки самі змушені говорити, що окремі регіони та контрагенти є для них настільки небезпечними, що ми повністю відмовляємося мати з ними та їхніми партнерами бодай якісь справи". У багатьох випадках, за словами політолога, це працювало успішно. Тому "спочатку було приголомшливо побачити, як багато, наприклад, російських партнерів близьких до Кремля політиків, які знаходяться у чорних списках Європи та Сполучених Штатів, продовжували переказувати гроші у всіх можливих напрямках", - каже Ломанн.

Страх та жадоба як головні двигуни 

Натомість Саск'я Рітбрек (Saskia Rietbroek) запевняє, що файли FinCEN її не здивували. Як директорка "Об'єднання сертифікованих спеціалістів з санкцій" вона консультує банки та інші підприємства, які потребують допомоги у дотриманні санкційних правил. "Це були не перші і будуть не останні банки, що були вплутані у схеми з обходу санкцій", - каже Рітбрек у розмові з DW.

Ті банківські співробітники, які працюють у відділах "комплаєнсу", що опікуються дотриманням правил, будуть максимально віддані своїй роботі, каже експертка: "Вони хочуть робити щось правильне, принаймні, я бачу це під час роботи з власними клієнтами". Але з іншого боку, за її словами, перебувають банкіри, для яких найважливішими є прибутки. "Це постійна боротьба між комерційними інтересами та комплаєнсом, - пояснює Рітбрек. - Банки живуть поміж страхом та жадобою".

Санкції стають дедалі заплутанішими

Рітбрек також зазначає, що дотримуватися санкційних правил стає дедалі важче. "Ще нещодавно йшлося лише про Північну Корею та Кубу. З ними не можна було мати справ, і цього правила дотримувались", - розповідає вона. Але ці широкі санкції стосуються передусім усього населення, і меншою мірою - правлячої еліти. Тож останні десятиріччя ООН, США та ЄС роблять ставку на так звані цільові санкції, що стосуються передусім окремих осіб.

Саск'я Рітбрек, директорка Об'єднання сертифікованих спеціалістів з санкцій

Саск'я Рітбрек, директорка "Об'єднання сертифікованих спеціалістів з санкцій"

"Якщо сьогодні подивитися на Росію, то можна побачити, що у списках перебувають олігархи з різноманітними діловими інтересами, - розповідає Рітбрек. - І у цьому випадку не можна просто взяти і закрити усі рахунки. Треба перевіряти, що є легальним, а що - заборонено".

Шари офшорної цибулини

Якщо у банку є підозра, що його клієнт має протизаконні наміри, він має провести розширену перевірку. "Але це іноді більше схоже на зняття шарів цибулини один за одним. Доводиться проходити крок за кроком через ланцюжок підставних компаній. Я бачила ілюстрації, які демонстрували зв'язки між компаніями-прокладками та окремими особами, - вони були розміром зі скатертину", - каже Рітбрек. Така робота, за її словами, коштує багато часу та досвіду, і не кожен банк до цього готовий. "Іноді людям кажуть, що якщо з першого погляду нічого не помітно, тоді можна не заглиблюватися", - розповідає експертка.

Раніше подібні порушення каралися переважно штрафами. Але якщо хтось дійсно хоче щось змінити, тоді за свідомі порушення співробітники банків мають відповідати власною свободою. "І йдеться, між іншим, не про працівників банківських відділів комплаєнсу. У більшості випадків це люди з керівної верхівки, які здійснюють тиск на тих, хто перевіряє", - каже Рітбрек.

Санкції - між словами та зброєю

Зупинити усі нелегальні грошові транзакції неможливо, впевнений Франческо Джумеллі з Університету Гронінгена у Нідерландах. Політолог, який займається вивченням санкцій. Файли FinCEN стали лише черговою ілюстрацією того, що ця система є вразливою.

Втім, експерт переконаний, що санкції мають важливе символічне значення: "Аби у майбутньому уникнути санкцій, деякі гравці утримуються від певних дій. Ось це є справжньою цінністю санкцій - не зупинка грошових потоків". Тому, на його думку, санкції застосовуватимуться й у майбутньому - для захисту національних інтересів та відлякування від автократичної поведінки та порушень прав людини, як-от у Сирії.

"Йдеться не лише про те, щоб вплинути на поведінку, - додає Ломанн. - Йдеться також про стратегічну комунікацію з третіми сторонами, а також про те, аби відповідати власним уявленням про себе". Тому, наприклад, європейське співтовариство не хоче бездіяльно спостерігати за тим, що відбувається у Білорусі. Навіть якщо санкції будуть знову й знову обходити, Ломанн впевнений: "Вони й надалі застосовуватимуться, тому що між словами та зброєю залишається не так вже й багато інших можливостей".

Дивитись відео 05:53

"Золоті" паспорти ЄС для олігархів: отримати стає складніше, а Коломойський може втратити (10.09.2020)

Реклама