COVІD-19: чотири міфи про вакцини від коронавірусу | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі | DW | 21.04.2021
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Світ

COVІD-19: чотири міфи про вакцини від коронавірусу

Від безпліддя до зловживання генними технологіями - навколо вакцин від коронавірусу ширяться чимало чуток. DW вирішила перевірити найпоширеніші твердження.

Відтоді, як у світі почали використовувати вакцини від коронавірусу, постійно з’являється нова й нова інформація про ці медичні препарати. Розібратися в такому інформаційному потоку людині, яка не належить до кола фахівців, вкрай складно. Не дивно, що в соціальних медіа з'являється чимало абсолютно необґрунтованих тверджень. У нашому фактчеку ми вирішили перевірити чотири поширені міфи щодо вакцинації.

Чи змінює мРНК-вакцина людську ДНК?
Фактчек від DW: Ні, не змінює

У людини молекула ДНК, яка міститься в ядрі клітини, несе в собі генетичний код розвитку організму. У деяких вірусів, як, наприклад, у коронавірусу SARS-CoV-2, геном складається з РНК. Також у людей є РНК. Вона представляє собою не зовсім ідентичну копію ДНК з ядра клітини. РНК, так би мовити, подорожує поза ядром і за її допомогою передається інформація для синтезу протеїну в клітині. Отже, РНК відіграє певну роль у реалізації плану розвитку, що його  закодовано в ДНК. Віруси використовують цей механізм для розмноження в нашому організмі. Наш організм, однак, помічає спайковий протеїн коронавірусу й утворює антитіла та Т-клітини, які мають захистити його від вірусу.

Модель структури ДНК

Модель структури ДНК

Мета щеплення полягає в тому, аби натренувати імунну систему давати відсіч патогену ще до його потрапляння в організм. За допомогою щеплення в організм вводиться лише фрагмент вірусу, а саме та частинка мРНК, яка містить план синтезу спайкового протеїну. Після щеплення в клітині синтезується такий білок, організм його розпізнає і подає команду для захисту. Але жодна РНК, ані наша власна, ані РНК вірусу, не має доступу до ядра клітини. Вона жодним чином не може змішатися з нашим геномом і вплинути на нього. Після виконаної роботи клітина видаляє використану РНК. У грудні 2020 року в одному з досліджень стверджувалось, що геном SARS-CoV-2 при справжньому інфікуванні може проникнути в геном людини, а саме завдяки зворотній транскриптазі, коли РНК переписується в ДНК. А ДНК уже має доступ до ядра клітини. Щоправда, це наукове дослідження ще не пройшло перевірку незалежних експертів і викликало гарячу дискусію у фахових колах.

Генсек ООН Антоніу Гутерріш

Генсек ООН Антоніу Гутерріш показово вакцинувався від коронавірусу

Девід Балтимор, вірусолог, котрий отримав Нобелівську премію за відкриття зворотної транскриптази, зауважив в американському часописі Scіence, що ця робота "порушує чимало цікавих питань". Але, як він також наголосив, це дослідження тільки показує, що фрагменти SARS-CoV-2 можуть бути інтегровані, через що, однак, не утворюється інфекційний матеріал. "Можливо це є біологічним глухим кутом", - сказав Балтимор.

Директор боннського Інституту молекулярної біомедицини Вальдемар Коланус (Waldemar Kolanus) у розмові з DW висловив скепсис, що результати дослідження взагалі можуть мати якесь значення для вакцинації. Структуру мРНК, яку містить вакцина, змінили для того, аби клітина не могла її видалити відразу. "Вірогідно її взагалі не можна транскриптувати зворотньо. Таким чином мРНК-вакцини, коли йдеться про таку реакцію, яке б вагоме значення вона не мала, є значно безпечнішими за сам вірусний геном", - пояснив він.

Читайте також: Чи можливо в Україні виробляти вакцину від COVID-19?

Чи ведуть вакцини проти коронавірусу до безпліддя у жінок?
Фактчек від DW: Ні, не ведуть

Описують такий процес в організмі: антитіла, що утворюються після вакцинації, приєднуються не лише до спайкового білка коронавірусу, а й до дещо подібного білка: синцитин-1. Цей білок важливий для розвитку плаценти в матці. Якщо цей білок пригнічується імунною реакцією після вакцинації, це призводить до безпліддя, аргументують цю версію.

"Ця теорія не може бути правильною з маси причин", - коментує для DW керівник лабораторії плаценти Університетської клініки в німецькому місті Єна Удо Маркерт (Udo Markert). Подібність між білками надзвичайно низька. За словами Маркерта, це 0,75 відсотка, "а це дуже мало", - наголошує учений. Науковці вже досліджували небажану взаємодію між антитілами та синцитином-1 у медпрепараті проти розсіяного склерозу. Він мав бути ефективним проти білка, який на 81 відсоток ідентичний синцитину. Результат: не було зафіксовано значних взаємодій.

Друга важлива причина - сам вірус COVID-19: "Жіночий організм під час хвороби сповна навантажений білком, більше, ніж після вакцинації", - каже Маркерт. Згідно з цією ж теорією, сама вже коронавірусна інфекція мала б становити навіть вищий ризик безпліддя. До речі, за словами ученого, під час епідемії SARS у 2002-2003 роках, не було встановлено жодних зв'язків між інфікуванням і безпліддям у жінок. Спайковий білок збудника SARS був майже ідентичним до властивостей спайкового білка у SARS-CoV-2.

Британське товариство народжуваності (BFS)також категорично заявляє: "Немає жодних доказів і жодної теоретичної основи для тверджень, що якась із вакцин проти COVID-19 впливає на фертильність жінок або чоловіків".

Читайте також: Коронавірус: чому від COVID-19 частіше помирають чоловіки?

Чи не занадто швидко розробили вакцину?
Фактчек від DW: твердження, що вводить в оману

Зазвичай на розробку та затвердження вакцини потрібно 10-15 років, а іноді буває і довше. Перші ж вакцини проти коронавірусу стали доступними менше ніж за рік з початку пандемії. Такі швидкі темпи справді можуть викликати скепсис, але є цьому і логічні пояснення.

По-перше: попередні інформація і знання. Вакцини засновані на технологіях, які вже були досліджені або випробувані раніше. Наприклад, вчені вже багато знали про інші коронавіруси, які, як уже згадувалося, викликають SARS або MERS (2012). Тоді теж тестувалися вакцини.

По-друге: наявність фінансування. В усьому світі було вкладено величезні кошти в розробку вакцин, щоб вчені мали можливість задіяти максимум ресурсів: додатковий персонал і провести більше паралельних тестів, ніж це можливо за звичайних умов.

По-третє, прискорені процедури. Марк Тошнер, який брав участь у тестуванні вакцини AstraZeneca, заявив британській медіакорпорації ВВС про некоректність твердження, що тестування вакцин зазвичай триває десь десять років. За його словами, значна частина цього періоду іде не на самі дослідження, а на бюрократію: очікування фінансування, набір добровольців, отримання різних дозволів. Під час пандемії кожна хвилина важлива. Тож деякі процеси пришвидшили.

Попри рекордні строки, щоб отримати право на вихід на європейський ринок, розроблені вакцини мали пройти всі звичайні, суворі процедури контролю Європейського агентства з лікарських засобів (EMA). Прискорення процедур, однак, не означає, що вакцини перевіряли менш прискіпливо. Слід пам'ятати, що розробка вакцин за умов глобальної пандемії була абсолютним пріоритетом.

Читайте також: Коментар: Діти мають право на щеплення - навіть усупереч волі батьків

Перехворіти - кращий захист від повторного зараження COVID-19, ніж вакцинація?
Фактчек від DW: твердження, що вводить в оману

Справа в тому, що у більшості інфікованих коронавірусом перебіг хвороби легкий або навіть безсимптомний. Наприклад, у Німеччині, під час першої хвилі інфекції навесні 2020 року, за даними Інституту Роберта Коха (RKI), у 80 відсотків з усіх позитивних пацієнтів хвороба протікала у легкій формі. У решти 20 відсотків перебіг був важким або навіть критичним.

Однак немає даних, що люди з-поза груп підвищеного ризику важкого перебігу COVID-19, точно зможуть легко перенести інфекцію. Існує маса повідомлень про молодих та здорових людей, у яких хвороба протікає важко, є і смертельні випадки. До того ж, говорять і про так званий "довгий COVID", коли з'являються запізнілі та довгострокові наслідки коронавірусної інфекції, такі як хронічна втома або судинні проблеми. Це явище спостерігається також і за легкого перебігу хвороби.

Наразі невідомо, скільки тривають такі наслідки, каже у розмові з DW віцеголова Німецького товариства з імунології Райнгольд Ферстер (Reinhold Förster) і додає, що це "великий ризик" сподіватися на те, щоб перехворіти в легкій формі замість того, щоби прищепитися вакциною від COVID-19.

Ще один аргумент на користь вакцинації, за словами німецького вірусолога Крістіана Дростена (Christian Drosten), це посилення захисної імунної реакції завдяки щепленню. На даний момент учені виходять з того, що після вакцинації утворюється більше антитіл, і вони довше залишаються в організмі.

Ферстер може підтвердити це з власних, ще не опублікованих, досліджень: "Йдеться про кількість та якість утворених антитіл. Якість полягає в основному в спорідненості антитіл, тобто наскільки міцно антитіло прилягає до білка і може запобігти інфекції". Це підтверджують клінічні дослідження, проведені після двох ін'єкцій вакциною від виробника BioNTech/Pfizer.