Чи реально відкинути російських окупантів до кінця року?

Аби зрозуміти виклики, з якими стикаються в Україні російські окупанти, варто згадати події Другої світової війни. "Німецький Вермахт мав задіяти сотні тисяч солдатів, аби лише охороняти залізничні сполучення в Україні й Білорусі", - зазначає у розмові з DW Бен Годжес. Логістика є вирішальною для перебігу війни, каже відставний генерал. Колишній командувач сил США у Європі проводить паралель між подіями Другої світової та нинішнім російським широкомасштабним нападом на Україну. Годжес звертає увагу на ефективні українські удари в тилу противника. Як, наприклад, удар по військовому аеродрому поблизу міста Сакі в анексованому Криму. Або ж більш як півсотні влучних артилерійських ударів по складах зброї та командних пунктах за останні тижні в окупованих Росією регіонах на півдні і сході України. "У росіян немає навіть достатньої кількості людей і засобів, аби захистити логістику своєї операції. Це свідчить про те, що вони вразливі. І це показує, що їхня логістична система виснажена", - каже Годжес.

Поставки так само важливі, як і у Другу світову

Попри всі паралелі й відмінності нинішньої війни й Другої світової іншими передовсім є масштаби: Червона армія втратила 1,2 мільйона вояків лише в межах операції з виходу до Дніпра. В межах вторгнення, що розпочалося 24 лютого, Росія виставила на кордонах України 150 тисяч солдатів. Тим не менше, географічні масштаби війни не змінилися й проблеми з забезпеченням війська на фронті залишилися так само великими. У цьому росіяни зараз вкрай вразливі, каже Годжес. Він, разом з іншими американськими політиками, аналітиками та відставними військовими вимагає надати Україні ще більше високотехнологічної зброї, такої як оперативно-тактичний ракетний комплекс ATACMS з радіусом дії до 300 кілометрів. Ці ракети можна запускати і з використанням пускової установки від ракетно-зенітного комплексу HIMARS, які стали останнім часом запорукою успішних ударів українців по російських позиціях.

Наприкінці липня депутати як з Демократичної, так і з Республіканської партії у Вашингтоні сигналізували підтримку такого кроку. У середині серпня міністр оборони України Олексій Резніков, однак, заявив, що США досі не постачали ракети ATACMS. Спекуляції про наявність в України цих ракет з'явилися після успішних ударів по цілях у Криму, до яких з найближчих позицій ЗСУ понад 200 кілометрів.

Російський ядерний удар "малоймовірний"

Передовсім національний радник президента США з питань безпеки Джейк Салліван досі демонстрував стриманість щодо постачання таких систем, побоюючись подальшої ескалації ситуації. Натомість ексгенерал Годжес заперечує: у Росії немає жодного іншого потенціалу для ескалації, ніж застосування ядерної зброї. Такий сценарій Годжес, однак, вважає вкрай малоймовірним. Хоча би навіть тому, що в Україні немає цілей, ядерний удар по яких дозволив би змінити на користь Росії ситуацію на фронті. Крім того, переконаний ексгенерал, застосування навіть малої тактичної ядерної бомби означало би оголошення війни з боку США і Великобританії.

Отже, війна й надалі вестиметься конвенційними засобами. А це означає необхідність у зброї й вишколі солдатів. Президент Володимир Зеленський вже не один місяць анонсує український контрнаступ на півдні країни. Однак на це поки що бракує зброї, каже німецький експерт з питань безпеки, колишній голова представництва німецького Фонду Конрада Аденауера в Україні Ніко Ланґе (Nico Lange). "В України досі замало бронемашин і танків, аби на цій величезній території здійснити масштабний контрнаступ", - констатував експерт у розмові з DW. Досі ЗСУ, за його спостереженням, лише створюють передумови для такого контрнаступу. Ланґе критикує зволікання німецького уряду з поставками важкої зброї у потрібних масштабах. "Ми втратили час, а на постачання бронемашин потрібно багато часу для організації логістики і навчання вояків. Дуже шкода, що нині, коли в України відкриваються перспективи, необхідної допомоги ще замало", - нарікає німецький експерт.

Читайте також: Примара "Леопардів": Україні дадуть німецькі танки?я

Ніко Ланґе критикує аргументи Берліна щодо повільного постачання зброї як непереконливі. Зокрема, німецький уряд неодноразово пояснював повільність процесу тим, що українським воякам знадобиться багато часу, щоби опанувати використання західних зразків зброї, таких як бронемашини "Гепард" або "Фукс". "Однак, використовуючи американські системи HIMARS, українці довели, що вони можуть впоратися швидко", - каже Ланґе. Тепер ЗСУ конче потрібні такі бронемашини піхоти як "Мардер". Адже досі чимало підрозділів пересуваються переважно на позашляхових легкових авто. Відсутність броні підвищує втрати особового складу. Бен Годжес закликає Німеччину якнайшвидше поставити Україні танки й бронемашини, аби допомогти перемогти Росію. В іншому разі Німеччина зазнає великих репутаційних втрат. "Росія не поважатиме Німеччину. Інші європейські країни також не поважатимуть Німеччину", - застерігає Годжес.

Перемога України до кінця року?

Бен Годжес переконаний: якщо західні партнери даватимуть Україні все що можуть, Київ зможе до кінця року відбити окуповані після 24 лютого території. А решту - Крим і Донбас - повернути під свій контроль можливо шляхом переговорів за "один-два роки", прогнозує ексгенерал. Годжес вважає, що Україна не гає часу, поки на фронті складається враження патової ситуації, а продовжує тренувати особовий склад, готуючись до контрнаступу. Ексгенерал констатує, що російська армія в Україні пройшла "кульмінаційну точку". Це означає, що в неї "немає ресурсів, щоби продовжувати наступ" - ані технічних, ані людських. 

Кожне влучання по складу боєприпасів або по командному пункту росіян призводить до того, що російська армія вимушена відсувати пункти забезпечення все далі й далі від лінії фронту. А це "лише ускладнює становище росіян, оскільки вантажівки з боєприпасами вимушені їздити на більші відстані", - каже Годжес. За його словами, момент для контрнаступу настане тоді, коли власні сили будуть достатніми, а сили противника будуть достатньою мірою послаблені.