Чи справді Німеччина нічого не робить для України | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 27.09.2019
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Чи справді Німеччина нічого не робить для України

У телефонній розмові з українським президентом Зеленським лідер США Трамп закинув, що канцлерка ФРН Меркель багато говорить та мало робить для України. Зеленський погодився на "тисячу відсотків". Та чи так це?

Анґела Меркель та Володимир Зеленський

Анґела Меркель (л.) та Володимир Зеленський під час зустрічі в Берліні, 18 червня 2019 року

Економічна допомога

Тут Дональд Трамп абсолютно помиляється. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Німеччина на третьому місці після Євросоюзу та США в питанні надання Україні економічної допомоги. Щодо виділеної Україні гуманітарної допомоги, то за даними МЗС ФРН, Німеччина - на другому місці після ЄС.

З часу російської анексії українського півострова Крим в 2014 році Німеччина підтримала Україну в цілому на суму близько 1,4 мільярда євро - 1,18 мільярда на двосторонньому рівні та ще 200 мільйонів через ЄС. Лише на технічну допомогу з 2014 року пішло загалом 544 мільйони євро. Ще треба згадати 110 мільйонів євро гуманітарної допомоги, позику на суму  500 мільйонів і 25 мільйонів, виділених на фінансування стабілізаційних заходів з акцентом на моніторинг конфлікту, розбудову правової держави та посередництво заради миру.

Так само й ЄС загалом теж не варто соромитися порівнювати себе зі США в цьому плані. Приміром, у 2016-17 роках ЄС допоміг Україні на суму, що більш ніж удвічі перевищує допомогу США. І це без внесків окремих держав ЄС, таких як Німеччина. За інформацією МЗС ФРН, з 2014 року ЄС виділив Україні коштів техдопомоги на суму понад 260 мільйонів євро. Тут німецький внесок становив майже 53 мільйони. Гуманітарна допомога ЄС за цей період становила майже 755 мільйонів євро, з яких 151 мільйонів надійшли з Німеччини.

Володимир Зеленський та Дональд Трамп

Володимир Зеленський (л.) та Дональд Трамп під час зустрічі в Нью-Йорку, 25 вересня 2019 року

Військова підтримка

Німеччина надає Україні також широку військову підтримку, але в рамках НАТО, тож конкретний військовий внесок Німеччини навряд чи можна визначити. Допомогу НАТО також не можна оцінити за кількісними показниками. У військовій співпраці з Україною Німеччина завжди намагається зважати на загальну стратегічну ситуацію з огляду на Росію і так само обговорює це в рамках діалогу в самому НАТО.

Приміром, за президента Джорджа Буша-молодшого США намагалися зробити Україну повноправним членом НАТО. Тоді Німеччина та інші країни-члени НАТО завадили цій ініціативі США саме з огляду на позицію Росії. У 2008 році на саміті НАТО український запит на вступ до Організації Північноатлантичного договору було відхилено. 2018 року Альянс визнав амбіції України щодо вступу в НАТО, надавши їй статус "країни, що має прагнення набути членства в Альянсі".

"Двері в НАТО відкриті для будь-якої європейської країни, здатної виконати передумови та зобов'язання щодо членства та зробити свій внесок у безпеку в євроатлантичному просторі", - заявили в Альянсі. Однак приєднання України до цього військово-політичного блоку радше загрожує безпеці Альянсу через протистояння з Росією, тож вступу до НАТО в осяжному майбутньому не передбачається.

DW.COM

Однак з початку кризи військова співпраця між НАТО та Україною без сумніву зросла. Мета НАТО полягає в тому, щоб Україна могла краще оборонятися та, перейшовши до 2020 року на стандарти НАТО, мала можливість повноцінно співпрацювати з Альянсом. Організація Північноатлантичного договору допомагає модернізувати Збройні сили України (ЗСУ). Альянс розширив також свою присутність у Чорному морі та посилив співпрацю з військово-морськими силами (ВМС) України. Зрештою, НАТО завжди засуджувавав анексію Криму, тим самим дипломатично підтримуючи Україну та не визнаючи статус-кво.

Мирні переговори та санкції проти Росії

Підтримка України також може бути й нематеріальною. Зусилля, націлені на досягнення миру між Москвою та Києвом у конфлікті на Сході України - проєкт Німеччини та Франції на найвищому рівні. Канцлерка ФРН Анґела Меркель (Angela Merkel) та президент Франції Еммануель Макрон неодноразово використовували свою політичну вагу та вплив, щоб виступати посередниками між президентами Росії та України.

США не грали жодної ролі на цих зустрічах. Аналітик експертної групи SWP Штеффен Галлінґ (Steffen Halling) розповів DW, що ці переговори "й досі залишаються дуже-дуже важливими". Хоч вони принесли "вкрай незначний прогрес". Але Німеччина та Франція в цьому не винні, оскільки "ключ до вирішення конфлікту лежить у Росії, так само як Росія відповідає за ескалацію конфлікту".

Німеччина також відіграє "ключову роль" у санкціях ЄС щодо Росіїза анексію Криму, переконаний Галлінґ. Упродовж цих років були неодноразові спроби окремих країн ЄС припинити чинність санкцій, але вони й досі чинні. Без Німеччини такого консенсусу в ЄС "ймовірно, більше не було б", наголошує Галлінґ.

Однак, з іншого боку, стоїть реалізація проєкту газопроводу "Північний потік-2", що має через Балтійське море напряму поєднати газотранспортні системи Росії та Німеччини. Для України цей проєкт суперечить німецькій санкційній політиці  щодо Росії, а для українського керівництва - головний біль, адже воно боїться втратити доходи від транзиту газу. І тут уряд у Києві підтримує Трамп. Президент США вважає, що завдяки цьому газопроводу Німеччина сама себе робить залежною від Росії.

Дивитись відео 01:56

Нові керівники ЄС: чого чекати Україні (03.07.2019)

Аудіо й відео до теми

Реклама