ХДС і війна в Іраку | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 27.04.2004
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

ХДС і війна в Іраку

Висловлювання щодо війни в Іраку голови Християнсько-демократичного союзу Анґели Меркель, котра є одним з можливих кандидатів на посаду федерального канцлера, широко коментує німецька преса.

Газета ПФОРЦГАЙМЕР ЦАЙТУНҐ , зокрема, пише:

”Недооцінки впливу на виборців туманної позиції блоку ХДС/ХСС щодо війни в Іраку і щодо політики президента США Буша голова партії Меркель собі дозволити не може. В усякому разі, якщо вона хоче стати канцлером у країні, населення якої в переважній більшості цінує в нинішньому канцлері його однозначне відкидання будь-якої участі у війні в Іраку. Це було б дуже ризикованою грою - зробити ставку лише на розчарування німецьких громадян внутрішньою, зокрема економічною, політикою, у сподіванні, що його вистачить для повалення на виборах червоно-зеленої коаліції. Побоювання людей бути втягнутими у воєнну авантюру може виявитися значно більшим”.

До тієї ж теми звертається і ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ :

”Коли голові ХДС Меркель поставили запитання, чи може вона собі уявити німецьких солдатів в Іраку, вона обійшла його. ”Я думаю, що так питання взагалі не стоїть”, сказала вона. Вірус передвиборної боротьби знову занапастив німецьку політику. І він знову паралізує будь-яку порядну зовнішньополітичну дискусію. Меркель варто було б залишатися чесною: адже справді може статися, що ще впродовж нинішнього року німецькі офіцери полетять до Багдада, якщо буде виконано дві умови: по-перше, ООН повинна одержати центральну роль у повоєнному облаштуванні цієї країни, і, по-друге, вона повинна попросити НАТО про захист її діяльності в Іраку. Тоді у військовому таборі НАТО були б і німці - усе інше є абсурдом. Чесними повинні залишатися і соціал-демократи: партія, яка нині під час виборів до Європейського парламенту хоче виступати як поборниця миру, не лише веде війну проти талібів у Афганістані, але й брала участь без мандату ООН у війні в Косово”.

БЕРЛІНЕР ЦАЙТУНҐ звертає увагу на ту обставину, що час підточив підвалини політики німецьких християнських демократів щодо Іраку. Видання, зокрема, зазначає:

”І в понеділок Анґела Меркель намагалася за будь-яку ціну не справити враження людини, яка минулого року могла помилятися. Вона хоче дивитися лише вперед, не зупинятися лише на Іраку, а осягнути зором усю цілісність проблем, говорить Меркель. Тим часом перегляд партійної політики щодо Іраку вже досяг партійної верхівки – звичайно, ведеться цей перегляд лише тишком-нишком. Це тим більше незрозуміло, бо оглядаючись назад, видно, що підвалини іракської політики, яку проводила Меркель, просто щезли. Не знайдено зброї масового знищення, яка відігравала центральну роль в постановах і ухвалах керівництва партії та парламентської фракції. І, як нам це сьогодні добре відомо, інтенсивніша робота з вироблення спільної європейської політики, якої вимагала Меркель, не могла б запобігти початку війни. Адже рішення йти війною на Багдад було ухвалене Вашингтоном задовго до того, як Меркель поїхала на початку минулого року з візитом до США. Той, хто сьогодні, як і раніше, намагається покласти відповідальність за розкол Європи в питанні про Ірак на антивоєнну позицію Шредера, той поширює міфи”.

Чимало газети звертає увагу на важке становище, в яке потрапив прем”єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон через свою політику щодо палестинців. Видання НЮРНБЕРҐЕР НАХРІХТЕН зауважує:

”Своїм безкомпромісним курсом прем”єр Аріель Шарон сам себе загнав у глухий кут не лише в Ізраїлі, а й на міжнародній арені. Можливо, саме тому в переддень референдуму членів партії ”Лікуд” щодо евакуації ізраїльських поселень із сектора Ґаза, Бенямін Нетаньяху, який уже був прем”єром і знову хоче ним стати, дистанціюється від Шарона. Не можна позбутися почуття, що боротьба за те, хто буде його наступником, вже почалася – і не в останню чергу через численні звинувачення Шарона в корупції. Наступна неділя, в яку проводитиметься партійний референдум, стане лакмусовим папірцем про те, чи варто було Шаронові пов”язувати свою політичну долю з таким насиченим емоціями питанням як вихід з сектора Ґаза”.

І наприкінці – уїдливий коментар з газети ВЕСТДОЙЧЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ :

”Жахливим є те, що життя за рахунок інших стало нормою. Ми прагнемо споживати дедалі більше, і дедалі дешевше. Споживання як громадянський обов”язок, бо це піднімає достаток і почуття самозадоволення. Зірвані ввечері на Мисі Доброї Надії фрукти й квіти вже вранці лежать на полицях супермаркету в Європі. Те, що масове споживання теж має межі, багата п”ята частина населення планети просто ігнорує. З великим занепокоєнням поглядають науковці на розвиток у Китаї, який стрімко рухається по шляху індустріалізації і вимагає все більше й більше нафти та вугілля. Якщо 1,3 мільярда жителів Китаю захочуть жити так само, як їм це демонструють країни Заходу, то це буде екологічна катастрофа”.

Огляд німецької преси підготував Віктор Тимченко

Також за темою