1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
Засідання Ради безпеки РФ, на якому обговорювалося питання визнання самопроголошених утворень "ДНР" і "ЛНР"
Засідання Ради безпеки РФ, на якому обговорювалося питання визнання самопроголошених утворень "ДНР" і "ЛНР"Фото: Kremlin Pool Photo/Sputnik/AP Photo/picture alliance
ПолітикаРосійська Федерація

Російські діячі культури - про війну з Україною

Марина Барановська
23 лютого 2022 р.

"Влада Росії діє як терористи", а визнання "ДНР" і "ЛНР" є безпрецедентним порушенням міжнародного права. DW поговорила з тими, хто підписав листа до керівництва РФ, вимагаючи припинити "згубну політику".

https://p.dw.com/p/47TDB

Відкритий лист Конгресу інтелігенції Росії "Паліям війни", опублікований 21 лютого на сайті радіо "Эхо Москвы", на час публікації цього матеріалу підписали понад дві тисячі людей. Серед них відомі актори, музиканти, поети, журналісти, режисери та представники десятків інших професій, які виступають проти війни з Україною та вимагають від керівництва Росії негайно припинити "згубну політику".

"Якщо спалахне велика війна, ви, її палії, будете названі поіменно. Ви будете прокляті поколінням нинішнім і майбутнім. А хтось із вас доживе і до трибуналу на вашу честь", - йдеться у листі.

DW поговорила з підписантами про те, як вони розцінюють рішення російського керівництва про визнання сепаратистських утворень "ДНР" і "ЛНР" і введення військ на Донбас, і чому вони вирішили приєднатися до послання.

Вероніка Доліна, поетка, музикантка

Як реагувати на те, що сталося? Вчорашні події (засідання, на якому йшлося про визнання "ДНР" і "ЛНР". - Ред.) нагадали мені чудову картину "Змова", де на початку Другої світової війни високопоставлені функціонери "третього рейху" сидять і домовляються про світову операцію зі знищення євреїв. І до засідання вони (російська влада. - Ред.), звісно ж, готувалися заздалегідь - і фіналу Олімпіади чекали, і напередодні 23 лютого ...

Курйозно, наскільки безсилими виявились перед ними усі ми, усе людство та світові лідери, які кілька тижнів обривали телефони у розмовах (з Путіним. - Ред.), прилітали до Москви у спробі зупинити найстрашніше і приборкати цей розум динозаврів. Мені важко щось говорити з цього приводу - сухе і розсудливе не спадає на думку, а яскраве виглядає наївно, безсило і страшно.

Читайте також: Гуманітарні місії на Донбасі в очікуванні нової війни

Сьогодні в Росії не можна висловити свою думку не те, що відкрито, навіть напіввідкрито, навіть на чверть відкрито. Люди застерігають один одного у власному будинку в телефонній розмові, в листуванні у мережі, і старе, забуте з дитинства поєднання слів "послухай, це не телефонна розмова" знову можна почути, воно знову працює. Висловити протест у загальноприйнятому значенні неможливо. На початку 21-го століття у російському суспільстві хірургічно повністю вирізано все, що ми вважаємо мовою: можливість публічно говорити, публічно висловлюватися, друкуватися. І все, що до цього наближене.

Зазвичай я підписую всі листи проти будь-якої експансії, будь-якого виду пригноблення людини людиною. А цього разу, зізнаюся, я пережила крихітне, ганебне відчуття страху, що мене саму налякало. Тому що зараз оприлюднення свого імені під таким листом - це загроза родині та власній, яка вже не є, постарілій, долі. Я відчула цей укол, але подолала його і підписала листа. Тому що під ним імена, які висвітлені для мене історією останнього часу. Тому, що це правильні люди, і я хочу бути до кінця із правильними людьми, а не з динозаврами.

Олексій Цвєтков, поет

Зовсім випадково так збіглося, що зараз я читаю велику біографію Гітлера Ульріха Фолькера. І всі ті аргументи, які Гітлер висував проти Польщі, називаючи її потворним дітищем Версальського договору, можна було почути позавчора у виступі Путіна (президент РФ назвав Україну породженням більшовицької Росії. - Ред.) та його претензій до України. Так само те, що говорив Путін про геноцид в Україні, якого насправді немає, говорив і Гітлер про геноцид фольксдойче в Польщі. На жаль, історія повторюється у таких сумних деталях.

Я підписався під відкритим листом, бо це моральний обов'язок будь-якої людини. Але в мене є особисті обставини. Я уродженець України, я прожив там багато років, я закінчив школу, у мене там величезна кількість друзів і родичів, які опинилися в цій жахливій ситуації. Але навіть якби всього цього не було - хіба можна було б вчинити інакше?

Читайте також: "Руки геть від України!": в Берліні пройшла акція солідарності з Україною

Люди в Росії сьогодні практично позбавлені можливості виходити на вулиці та висловлювати свій протест. Але люди говорять про те, що думають, у Facebook та Twitter. І поки не закриті соціальні мережі, вони можуть доносити до всіх свою думку хоча б там. Принаймні вони мають хоч якусь трибуну, якщо порівнювати з тим часом, коли відбулося введення військ до Чехословаччини, і про це лише перешіптувалися на кухнях. На жаль, люди в Росії більше не виходять масово на площі після того, що трапилося з Навальним, і подальших масових демонстрацій. Ми знаємо, що після цього було. Я боюся, що в Росії будуть нові репресії та ще більший наступ на свободу слова та на соціальні мережі. Думаю, що далі буде гірше.

Чи можна якось зупинити це божевілля? Знаєте, я не прихильник Ганді - силу можна зупинити лише силою. На жаль, у цьому випадку ми маємо справу з людиною, яка володіє ядерною зброєю - хоча вона і деспот у відверто слабкій країні з відсталою економікою. І це - головна перешкода. Це людина, яка, зважаючи на все, ні перед чим не зупиниться. Тому я не наважуюся робити жодних прогнозів.

Ольга Варшавер, перекладачка, членкиня ПЕН-Москва

Ми стали свідками безпрецедентного порушення міжнародного права. І те, як це порушення було обставлено, як ходили "зацікавлені особи" на уклін до царя-батенька і вмовляли його визнати-підписати-захистити, теж, як на мене, не має аналогів в історії. Нам-то тут, в Росії, давно зрозуміло, що в країні діє принцип: "що хочу, те і роблю", але багато людей наївно ділили політику на внутрішню і зовнішню та сподівалися, що в зовнішній політиці буде дотримано хоча б формальності, хоча б заради іміджу країни.

Ну, а тепер не тільки нам, а й усьому світу остаточно продемонстрували, що настав час від цих наївних оманливих уявлень відмовитися. Можна - і багато людей будуть - зараз розмірковувати про подробиці. Наприклад, про те, в яких межах визнані ці новоутворення, адже йдеться не про Донецьку та Луганську області в їхніх адміністративних кордонах, а про деякі території, що межують з одного боку з РФ, а з іншого - межа  фактично йде лінією фронту. Але, повірте, це те, що ще є сьогодні. Як то кажуть, варто лише почати, а далі воно вже піде. Відтяли це, захочуть ще. Заберуть і не подавляться. Я в цьому сенсі налаштована доволі похмуро.

Під листами я підписуюся від безсилля. Вже кілька десятиліть мені дуже соромно за рідну країну, це не миттєвий сплеск емоцій. Нас, тих, кому соромно, є чимало, але для світу вся Росія, все населення Росії зараз - агресор. І єдиний спосіб сказати моїм друзям в Україні та світі, що я проти війни та проти агресії, - підписати такого листа.

На жаль, наші голоси лунають тихо, свобода слова в Росії зараз придушена  докорінно, а поет давно вже не "більше, ніж поет". Багато людей в країні сьогодні тріумфують - так-так, ті самі люди, які росли під пісню "Чи хочуть росіяни війни? Запитайте ви у тиші, запитайте ви у тих солдатів, що під березами лежать...". Господи, яка ж каша у людей у ​​головах, скільки років нам та нашим дітям цю кашу розхльобувати...

Читайте також: "Санкції - єдиний засіб". Аналітики про курс Заходу проти РФ

Доки влада не зміниться, зупинити це немає шансів. Як на мене, світ має облишити всі спроби домовлятися з цією владою, як із адекватними перемовниками. Є протоколи переговорів із терористами, які утримують заручників. Треба визнати заручниками всіх - жителів України, Росії, всього світу. Потрібно пам'ятати, що це багато мільйонів людей. І розмовляти із терористами відповідно.

Що про погрози Путіна думають на лінії фронту

"Страшний злочин Путіна і путінської Росії"

Пропустити розділ Більше за темою
Пропустити розділ Близькі теми
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Петр Павел

Президент Чехії: Україна має стати членом НАТО (онлайн)

Пропустити розділ Більше публікацій DW
На головну сторінку