Протести в Білорусі: пенсіонери також виходять проти Лукашенка | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 19.10.2020
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Протести в Білорусі: пенсіонери також виходять проти Лукашенка

У Білорусі не вщухають акції протесту проти влади. Щопонеділка на марші виходять пенсіонери, яких довгий час вважали твердим електоратом Лукашенка. DW поспілкувалася з трьома учасницями маршу.

Літні люди в Білорусі влаштовують свої акції протесту проти влади Олександра Лукашенка

Літні люди в Білорусі влаштовують свої акції протесту проти влади Олександра Лукашенка

73-річна жителька Мінська Ніна Багінська - один із символів білоруських протестів. ЗМІ облетіло відео, на якому тендітна жінка з біло-червоно-білим прапором іде крізь оточення силовиків-спецпризначенців зі словами: "Я гуляю!" Випадок Багінської багато в чому унікальний, вона бере участь у різноманітних протестних акціях уже понад 30 років, відбувала адміністративний арешт, була багато разів оштрафована.

Утім, нині на мітинги та марші, що тривають у Білорусі після президентських виборів 9 серпня, виходить дедалі більше літніх людей, яких раніше вважали твердим електоратом Олександра Лукашенка. 12 жовтня під час розгону маршу пенсіонерів у Мінську силовики застосували світлошумові гранати та сльозогінний газ, але навіть після цього багато хто не припинив акцію. DW поговорила з трьома учасницями маршу.

Алла, 60 років

"Літні люди, яких вважали твердинею влади, відходять. Пенсійного віку досягли ті, хто ковтнув свободи в 90-ті. Вони бачать, як диктатура відбирає майбутнє у їхніх дітей і внуків", - розповідає Алла. Вона регулярно бере участь у акціях протесту в Білорусі ще з 1993-1994 років та, за її словами, ніколи не голосувала за Лукашенка.

Читайте також: Боротьба за мізки: як Україна намагається переманити білоруських ІТ-фахівців

"Коли з'явилися альтернативні претенденти (на посаду президента на виборах 2020 року. - Ред.), я підписалася за висунення кандидатами Віктора Бабарика та Валерія Цепкала. Але думала, що вибори відбудуться, як зазвичай, нічого не зміниться. І була вражена тим, що коїлося 9 серпня. Після цього почала активно брати участь в акціях. Ходитиму до кінця, що б не сталося", - ділиться Алла.

Довгий час пенсіонерів вважали твердим електоральним ядром Олександра Лукашенка

Довгий час пенсіонерів вважали твердим електоральним ядром Олександра Лукашенка

Вона була і на останніх мітингах, розгони яких стали, певно, найжорсткішими після сплеску насильства з боку силовиків 9-13 серпня. "У неділю (11 жовтня. - Ред.) я намагалася врятувати хлопця, якого бив омонівець. Підійшла, почала кричати, відтягувала силовика, отримала по голові дубинкою - болить досі. Наступного дня пішла на марш пенсіонерів", - розповідає жінка.

На її думку, багато учасників нинішніх мітингів та маршів у минулому не протестували, але зараз просто не можуть більше залишатися байдужими: "В одного чоловіка 9 серпня сина побив ОМОН, потрапив на Окрестіна (ізолятор для тимчасових затримань у Мінську. - Ред.). Тепер батько виходить замість сина. На протестах познайомилася і потоваришувала з жінкою, якій 83 роки. Вона каже, що виходитиме, поки жива".

Читайте також: Санкції щодо Лукашенка: чому Євросоюзу увірвався терпець?

На маршах білоруських пенсіонерів жінок помітно більше, ніж чоловіків. Алла пояснює це тим, що середня тривалість життя чоловіків у країні менша - до пенсії багато хто просто не доживає: "Чоловіків мого покоління відправляли ліквідувати наслідки аварії на ЧАЕС, багато вже померло. Чоловіків у нас менше, але ті, хто виходить на протести, сміливі та рішучі".

Пенсіонерка зі Жлобина, 69 років

"У Білорусі чоловіки рано помирають. Серед моїх ровесниць багато вдів", - зазначає ще одна учасниця маршу пенсіонерів. Жінка, яка попросила не називати її імені з міркувань безпеки, приїхала до Мінська зі Жлобина на медичне обстеження, але коли дізналася про марш, вирішила приєднатися. Ходила разом із братом.

73-річна жителька Мінська Ніна Багінська стала одним із символів білоруських протестів (фото 26 вересня 2020 року)

73-річна жителька Мінська Ніна Багінська стала одним із символів білоруських протестів

У районі Академії наук пенсіонери намагалися завадити затриманню лікарів, які вийшли на акцію поряд із 1-ю міською лікарнею. У відповідь силовики почали кидати світлошумові гранати, розпилили сльозогінний газ. "Було важко дихати. Одній жінці довелося викликати швидку. У мене до ночі горіло обличчя", - каже співбесідниця і додає, що попри це вона не шкодує про свою участь у марші.

Читайте також: Лауреати альтернативної Нобелівської премії-2020: білоруський активіст та інші

Жінка зізналася, що за Лукашенка голосувала лише один раз - 1994 року. Під час останньої виборчої кампанії вона підтримала спершу Віктора Бабарика, потім Світлану Тихановську: "Було видно, що люди хочуть змін, а влада одразу почала застосовувати репресії. Наприклад, коли на Білоруському металургійному заводі в Жлобині робітники спробували страйкувати, до міста приїхали з облвиконкому, на завод прибуло багато міліціонерів, місцевих управлінців. Із підприємства одразу ж звільнили 70 людей".

Після виборів у Жлобині відбувалися досить численні протести, але через затримання, штрафи і звільнення людей на акціях стало менше. Утім, їхні учасники, підкреслює пенсіонерка, шукають нові формати протесту: "Якось зібралося людей 20, сиділи на лавках на міській площі. Хтось читав, хтось розмовляв. Раптом з'явилися силовики і сказали, що це несанкціонований мітинг, тому ми повинні розійтися. Наступної неділі міліція від самого ранку взяла лавки під підсилену охорону".

Тамара, 69 років

Тамара також від серпня протестує проти переобрання Олександра Лукашенка на шостий термін: "Я ніколи не була фанаткою Лукашенка. Перед черговими виборами до участі в них не допускали конкурентів, тому я просто не голосувала. Думаю, в багатьох білорусів громадянська позиція з'явилася, коли люди побачили альтернативних кандидатів та надію на зміни".

Водночас, за словами жінки, серед білоруських пенсіонерів усе ще вистачає тих, хто підтримує нинішню владу: "Це люди, які дуже погано жили під час перебудови. На жаль, вони не розуміють, що і без Лукашенка з часом у країні все б налагодилося. Так само це ті, хто пережив на селі післявоєнні роки. Зараз вони отримали шматок хліба і спокій, вважають це найвищим благом. Я не можу їх засуджувати".

Пенсіонерка згадує, що одразу після виборів 9 серпня протестувати вийшов її зять, а наступного дня Тамара приєдналася до своїх дітей - спершу їздили містом на машині, сигналячи на знак підтримки протестувальників. Потім жінка почала брати участь у багатотисячних недільних мітингах, щоправда, останнім часом їх почали жорстко розганяти.

На марші пенсіонерів Тамара бачила, як силовики застосовували світлошумові гранати і розпилювали сльозогінний газ. Попри це жінка запевняє, що, хоч це її й лякає, вона і надалі виходитиме на протести: "Якщо здоров'я дозволить, планую надалі брати участь".

Дивитись відео 08:03

Білоруси в Україні: нова батьківщина чи тимчасовий прихисток від переслідувань Лукашенка?

Реклама