NordLink з'єднав вітропарки Німеччини і ГЕС Норвегії
29 травня 2021 р.
Німеччина і Норвегія відтепер спільно використовуватимуть відновлювані джерела енергії (ВДЕ), допомагаючи одне одному на комерційній основі вирівнювати графіки навантаження своїх енергосистем. Саме в цьому полягає суть інфраструктурного проєкту NordLink - прокладки дном Північного моря силового кабелю загальною довжиною 623 кілометри.
"Акумуляторна батарея" для німецьких ВДЕ
Ця підводна високовольтна лінія електропередачі постійного струму потужністю 1400 мегават (МВт) з'єднала вітряні і сонячні електростанції на півночі Німеччини з норвезькими гідроелектростанціями (ГЕС). На її спорудження пішло п'ять років і близько 2 мільярдів євро інвестицій. Та тепер, за образним висловом журналістів, німецькі ВДЕ під'єднані до великої "акумуляторної батареї".
Прокладку підводного кабелю, одного з найдовших у світі, завершили восени 2020 року, ще кілька місяців тривали технічні випробування та робота лінії в пробному режимі, а відтак у квітні почалася її комерційна експлуатація. Однак канцлерка ФРН Анґела Меркель (Angela Merkel) і прем'єр-міністр Норвегії Ерна Сульберг неодмінно хотіли взяти участь в офіційній церемонії введення в експлуатацію NordLink, щоби таким чином підкреслити велике значення проєкту для розвитку зеленої енергетики в своїх країнах і в цілому для енергетичного переходу в Європі.
Урочистий захід відбувся 27 травня у віртуальному форматі. У ньому брали участь міністри економіки двох країн, а також керівники компаній-інвесторів. Це державні оператори електричних мереж Statnett з Норвегії та Tennet з Нідерландів (активно працює в Німеччині через дочірню компанію), а також державний банк ФРН KfW.
Читайте також: Енергозбереження: як Україна може заощаджувати до мільярда євро щороку (відео)
Ключова проблема вітряної та сонячної енергетики і варіант її вирішення
Завдання NordLink - докластися до вирішення ключової проблеми вітряної та сонячної енергетики, яка полягає у високій залежності від погодних умов. Вітер дме і сонце світить далеко не завжди саме тоді, коли електроенергія особливо затребувана. В результаті, вітрогенератори і сонячні панелі або не в змозі задовольнити попит, що підскакує, або ж просто працюють марно. Необхідні технології, здатні тимчасово акумулювати надлишки зеленої електрики і таким чином вирівнювати графіки навантаження енергосистеми. Іншими словами, потрібні накопичувачі енергії.
Ідея NordLink полягає в тому, щоби фактично перетворити в такі накопичувачі норвезькі гідроелектростанції. Норвегія - найбільший в Європі, окрім Росії, виробник гідроенергії, яка забезпечує понад 90 відсотків електрики, що споживається в країні, і її експортні поставки. Більшість ГЕС розташовані на півдні країни.
А на північному заході Німеччини, де майже невпинно дмуть вітри Атлантики, на суші і все частіше на морі з'являється дедалі більше вітропарків, до того ж вельми широко використовуються сонячні батареї. За сильного вітру, яскравого сонця і тимчасово низького попиту, ці ВДЕ виробляють надлишкову електроенергію.
Відтепер вкрай дешеву у такі моменти зелену електрику перекидатимуть через NordLink в Норвегію і там використовуватимуть у місцевих мережах, що дозволить гідроелектростанціям зупиняти турбіни і накопичувати воду в водосховищах. Це особливо важливо в сухі і тим більше посушливі літні місяці, які на тлі змін клімату стають дедалі більш ймовірними.
У свою чергу, в періоди високого попиту на північному заході ФРН норвезькі ГЕС "повертатимуть" туди зелену електроенергію і за необхідності "додаватимуть" свою. За даними компанії Tennet, новий підводний силовий кабель здатний забезпечити електрикою понад 3,6 мільйона домашніх господарств. Це не вирішує цілком проблеми вирівнювання виробництва на установках ВДЕ в регіоні, але все ж - це частина рішення.
Читайте також: У 2020 році "зеленої" енергетики в ЄС вперше стало більше, ніж "викопної" - дослідження
Нова бізнес-модель для Норвегії замість експорту нафти і газу
Норвегія, великий постачальник нафти і газу в Німеччину та інші країни Євросоюзу (до якого сама вона не входить), завдяки цьому проєкту розширює свої можливості для експорту зеленої електрики в ЄС. Що, безсумнівно, полегшить їй поступову відмову від видобутку викопних енергоносіїв на шляху до кліматичної нейтральності.
Так, норвезька і нідерландська енергосистеми вже з 2008 року з'єднані підводним силовим кабелем NorNet, який проклали всі ті ж компанії Statnett і Tennet. Величезний досвід накопичено при експлуатації підводної ЛЕП між Норвегією і Данією Cross-Skagerrak, яку запустили ще в 1977 році. Сушею можна постачати електроенергію до сусідньої Швеції, яка дном Балтійського моря з'єднана з низкою інших країн ЄС.
Ще цього року очікується завершення прокладання найдовшого в світі підводного силового кабелю North Sea Network Link протяжністю понад 720 кілометрів, який з'єднає Норвегію з Англією і діятиме за тим же принципом, що і нова ЛЕП з Німеччиною. Так що "брати на зберігання" зелену електрику європейських країн явно стає для Норвегії новою і перспективною бізнес-моделлю.
Вельми символічна деталь. У Німеччині NordLink закінчується в містечку Вільстер у федеральній землі Шлезвіг-Гольштейн приблизно за 10 кілометрів від АЕС Brokdorf, яку в межах німецької програми відмови від атомної енергетики відключать найпізніше в кінці 2021 року. Обидва енергетичних об'єкти мають фактично однакову потужність - 1400 МВт.