Зміни клімату - кінець нашої цивілізації?
28 травня 2021 р.
Коли торік у листопаді тайфун "Вамко" обрушився на Філіппіни, а за добу на столицю Манілу випала місячна норма опадів, Міці Джонел Тан саме поверталася додому з роботи. Її мати просила дочку уникати затоплених водою вулиць і додому не йти. Зв'язок між рідними людьми обірвався на три доби. "Вирубило електроенергію, майже зник мобільний зв'язок", - розповіла дівчина, яка вирішила перечекати негоду у друзів, поки інші мешканці Маніли вилазили на дахи будівель, аби врятуватися від повені. "Я не мала жодного поняття, чи все гаразд з моєю матір'ю, чи вистояв мій дім, до якого ще можна було б повернутися", - згадує вона.
Філіппінцям добре знайома небезпека руйнівних циклонів. Лише за два тижні до того Манілу з її 13-мільйонним населенням ледь не накрив інший, навіть ще більш руйнівний, тайфун "Ґоні" - найпотужніший з тих, які досі фіксували місцеві метеорологи. Тан, співзасновниця організації "Філіппінські молоді адвокати за кліматичні дії", знає, що найгірше може бути ще попереду, адже такі тайфуни стають щоразу сильнішими у міру потепління планети.
Зміна клімату і психологічне навантаження
"Уже нині, до настання радикальних змін, ми потерпаємо від екстремальних погодних умов", - каже Тан, 22-річна випускниця факультету математичних наук. Вона ще не забула, як у дитинстві допомагала батькам вичерпувати з хати воду після паводку, і як тижнями писала домашні завдання при свічках, коли зникала електроенергія. "Коли чую, що наближається черговий тайфун, то дуже боюся потонути у власній спальні", - ділиться вона страхами.
Емоційне навантаження, яке несуть у собі зміни клімату, лише посилюється на тлі суспільних екзистенціальних дискусій, щедро приправлених припущеннями та дезінформацією. За прогнозами, поки Тан досягне віку своєї матері, якій зараз 58, рівень моря підніметься настільки високо, що затоплення прибережжя, які бували тут раз на століття, ставатимуться щороку.
Лісові пожежі, від диму яких задихалися США та Австралія, лише посиляться на тлі того, як через довші епізоди спеки висихатиме рослинність. Щонайменше чверть льоду в гімалайських горах Гіндукуш розтане, що неодмінно посилить напруження та змагання за водні ресурси між сотнями мільйонів мешканців Індії, Пакистану та Китаю - усі три країни входять до "ядерного клубу". Ці держави залежать від водопостачання з річок, що живляться льодовиками Гімалаїв.
На деяких інтернет-форумах на кшталт "Deep Adaptation Forum", де зареєстровано 12 тисяч користувачів, вже готуються до кінця світу і прогнозують, що суспільний колапс унаслідок кліматичних змін є "неминучим, дуже ймовірним і таким, що, можливо, вже почався". І ця точка зору відображає цілком реальні страхи людей в усіх куточках світу. Наприклад, опитування YouGov, проведене на початку пандемії коронавірусної хвороби, показало, що троє з десяти дорослих громадян США вірять, що апокаліпсис настане ще за їхнього життя. Інше опитування від 2019 року, проведене у п'ятьох західних країнах, виявило, що понад половина респондентів у Франції, Італії, Великобританії та США очікують колапсу людської цивілізації у наступні роки. Мешканці ФРН у цьому опитуванні були дещо оптимістичнішими - кінця цивілізації очікують "лише" 39 відсотків німців.
Тан розповідає, що провела не одну ніч у сльозах, читаючи у ЗМІ про те, що світовим лідерам навряд чи вдасться досягти заявленої мети обмежити потепління до 1,5 градусів Цельсія у порівнянні з доіндустріальним періодом. "На якийсь час я цілком зневірилася і думала про те, чи невже все вже програно?", - каже Тан.
Читайте також: Посухи останніх років у Європі були найсильнішими за понад 2000 років - вчені
Чи поховають зміни клімату людську цивілізацію?
Попри поширені страхи, що можуть нагадати масовий психоз, досі немає жодного науково-обґрунтованого дослідження, яке б вказувало на високу вірогідність, ба навіть неминучість, краху цивілізації унаслідок кліматичних змін. Натомість вченим тепер доводиться не лише розвінчувати міфи кліматичних скептиків, але й дедалі частіше спростовувати помилкові твердження про нібито близький кінець цивілізації.
Однак кліматичні катастрофи вже зараз можуть розхитувати суспільства і впливати на політичний дискурс, каже професор геологічних наук з Принстонського університету Майкл Оппенгеймер. Своєю чергою, викладачка палеоекології кафедри кліматичних змін в Університеті Мен Жаклін Ґілл закликає облишити зайвий фаталізм. Зрештою, навіть можливі зміни на гірше ще не означають смертного вироку, пояснює вона.
Читайте також: Озеленення міст: як дерева сприяють психічному здоров'ю містян і не тільки
Відверта розмова про кінець
Минулого грудня 250 вчених підписали відкритого листа у якому назвали крах цивілізації можливим сценарієм у ХХІ столітті. "Це не наукова позиція, а філософська. Саме, щоб уникнути (краху. - Ред.), ми повинні про нього говорити", - пояснив співавтор листа Рафаель Стівенс.
У вересні 2020 року австралійський Інститут економіки та миру (IEP) опублікував звіт, який прогнозував, що 1,2 мільярда людей можуть стати кліматичними біженцями до 2050 року.
Однак на запит DW експерти з трьох міжнародних організацій, що займаються проблемою біженців, чітко відповіли: звіт викривляє об'єктивну картину, позаяк базується на неправильній обробці даних і хибних підрахунках. Згодом в IEP просто видалили графіку з хибним аналізом, але не стали відкликати озвученого прогнозу, де фігурувала цифра у 1,2 мільярда. "Вже сама цифра, м'яко кажучи, - фікція", - каже політологиня з Університету природних ресурсів і природничих наук у Відні Сара Неш.
Читайте також: Сільське господарство: як перетворити убивцю клімату на його захисника?
Оплакувати Землю зарано
Перспектива колапсу змусила науковців та активістів поставити собі практичне запитання: дискусії про кліматичні зміни надихають людей на дії чи втягують їх у депресію?
"За іронією, усі ці голосіння можуть лише знеохотити, адже якщо нас переконують, що вже запізно щось змінити, то, мовляв, і навіщо заморочуватися?", - коментує дослідник кліматичних змін з Університету штату Пенсильванія Майкл Манн. І хоча надію часто вважають найкращим мотиватором до рішучих дій, дослідження вказують на те, що до дій так само активно можуть підштовхувати такі емоції як гнів і страх.
Згідно з дослідженням, яке вийшло у березні у виданні Journal of Climate Change and Health, люди, які сприймають зміну клімату з відчуттям злості, обурення, частіше беруть участь у колективних діях проти цього явища у порівнянні з людьми, які відчувають страх у зв'язку з кліматичними змінами. Перша група також мала кращий психологічно-настроєвий стан, ніж друга. "Ми не хочемо, щоби люди виношували надії. Треба, щоби вони обурювалися зміною клімату і діяли", - каже філіппінська активістка Тан.
За словами Жаклін Ґілл, вона отримує дедалі більше листів електронною поштою від молодих людей, які скаржаться на відчуття безнадії та пригніченість у зв'язку з апокаліптичними дискусіями на тему змін клімату. Та це неправильний підхід, каже Ґілл. "Я не збираюся оплакувати планету, некролог якої ще не написаний", - резюмує вчена.