Партія на один сезон. Чи повторить ″Голос″ долю ″Самопомочі″ | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 03.08.2021
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Україна

Партія на один сезон. Чи повторить "Голос" долю "Самопомочі"

Після того як із партії "Голос" пішов музикант Святослав Вакарчук, всередині політсили не вщухають суперечки. Експерти пророкують партії долю іншої сили, що спиралася на середній клас і активістів, - "Самопомочі".

Нову лідерку Голосу Кіру Рудик звинувачують в підігруванні олігархам

Нову лідерку "Голосу" Кіру Рудик звинувачують в "підігруванні олігархам"

Суперечки всередині партії "Голос" почали проявлятися назовні після того, як її попередній лідер, музикант Святослав Вакарчук, спочатку пішов з парламенту, а потім - взагалі залишив цю політичну силу. Його місце посіла Кіра Рудик, однак далеко не всі члени цієї ліберальної політичної сили були з цим згодні. Наприкінці березня цього року десятеро народних депутатів від "Голосу" написали заяву з вимогою провести перевибори керівництва партії. Вони звинуватили Рудик у "підігруванні владі і олігархам". Проти нового розкладу сил у політичній силі протестували також і деякі регіональні партійні осередки.

Партія біглих шоуменів

Вакарчук став далеко не єдиним впізнаваним обличчям у "Голосі", який залишив політичну силу. 7 червня про свій вихід з лав "Голосу" оголосив інший шоумен, який допоміг партії під час місцевої виборчої кампанії минулого року у Києві, - Сергій Притула. При цьому він також звинуватив нове партійне керівництво у неготовності до діалогу, хоча раніше не приховував своїх амбіцій посісти керівну роль у цій політичній силі.

На цьому тлі рейтинги "Голосу", якому вдалося подолати прохідний бар'єр під час виборів до Верховної Ради у 2019 році і завести у парламент 20 народних депутатів, зменшилися до рівня статистичної похибки. Так, опитування Центру Разумкова, проведене з 11 по 16 червня, засвідчило, що політичну силу, яку нині очолює Рудик, готовий підтримати лише один відсоток респондентів, які визначилися зі своїм вибором.

Розкол у "Голосі"

Пристрасті досягли кульмінації, коли у четвер, 29 липня, з'їзд "Голосу" оновив склад політичної ради партії та висловив Рудик підтримку. В цей же день з партії вийшли семеро народних депутатів. Одна з учасниць цього демаршу Юлія Клименко пояснила такий крок протестом "проти чергового фейкового з'їзду, рейдерства партії і її системного знищення на користь олігархату". А ще одна депутатка від "Голосу" Ольга Стефанишина оприлюднила у Facebook фото своєї заяви про вихід з партії, написану на клаптику туалетного паперу. За її словами, внаслідок конфлікту партії більше не існує як політичної сили, "за якою стояли потужні команди і осередки".

Своєю чергою, Рудик відреагувала набагато дипломатичніше і подякувала колегам за спільну роботу, зазначивши, що ставиться до їхнього рішення вийти з партії з повагою, "тому що справді останні події показують, що спільна робота з будівництва партії неможлива".

Рішення Вакарчука залишити партію Голос стало відправною точною для конфліктів у політичній силі

Рішення Вакарчука залишити партію "Голос" стало відправною точною для конфліктів у політичній силі

Шляхом "Самопомочі"

У розмові з DW один із депутатів, які нещодавно вийшли з лав "Голосу", Ярослав Юрчишин каже, що відхід колишнього лідера партії Святослава Вакарчука став каталізатором конфліктів всередині політичної сили. Мовляв, Рудик, замість будівництва демократичної структури почала жорстко централізовувати владу за принципом бізнес-структури. "Після Вакарчука не вдалося знайти першого серед рівних, і нове керівництво стало витискати з партії незгодних", - розповідає Юрчишин.

Читайте також: Замість Вакарчука ЦВК визнала обраною депутатом дружину ексміністра

За його словами, це нагадує йому ситуацію у партії "Самопоміч" у попередньому складі парламенту. Там, пояснює депутат, група народних обранців, що була незгодна з лінією керівництва, також була змушена залишити лави фракції, а згодом на тлі конфліктів партія втратила підтримку виборців і не змогла переобратися до Верховної Ради. Втім, за словами Юрчишина, залежність від лідерів була ахіллесовою п'ятою й інших ліберальних партій, нехай і менш успішних у боротьбі за голоси виборців, зокрема "Демократичного альянсу" і "Сили людей", які він пов'язує із особистостями Василя Гацька та Олександра Солонтая.

Партії активістів

Про подібність у долях "Голосу", "Самопомочі" та інших українських партій, що у своїй діяльності орієнтувались на діалог з громадянським суспільством та виборців, які б представляли умовний середній клас, говорять і опитані DW експерти. Так, за словами професора Києво-Могилянської академії та наукового директора Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва Олексія Гараня, усі вони об'єднували велику кількість людей, які мають великі амбіції та є яскравими і незалежними особистостями. "Вони здатні тимчасово об'єднуватися довкола окремих лідерів або проєктів, але цього недостатньо для довготривалої політичної роботи", - каже політолог.

Спільне для "Голосу", "Самопомочі" та інших політичних сил на кшталт "Демократичного альянсу" прагнення абсорбувати середовище активістів призводить до конфліктів і перетягування ковдри, підтверджує Голова Центру політичних студій "Доктрина" Ярослав Божко: "Адже не усі активісти вміють бути хорошими командними гравцями і організованими політиками". Це призводить до того, що централізоване керування політичною силою стає проблемним, додає експерт.

Проблема фінансування

За словами Юрчишина, єдність в "Голосі" та інших подібних політичних проєктах підриває і відсутність централізованого фінансування, типового для більшості партій в Україні. "З одного боку, це дає шанс на незалежність від олігархів, але з іншого - розпорошує систему ухвалення рішень у політичній силі", - каже політик.

На тлі суперечностей з новим керівництвом Ярослав Юрчишин вирішив залишити лави Голосу

На тлі суперечностей з новим керівництвом Ярослав Юрчишин вирішив залишити лави "Голосу"

Із цим згоден і Божко, за словами якого, в умовах партій, що намагаються спиратися на фандрейзинг і велику кількість різних спонсорів, ступінь впливу окремого політика на ситуацію в партії стає розмитим. "Не до кінця зрозуміло, хто має більші підстави висловлювати свою думку як загальну", - пояснює експерт.

Ліберальна ніша

Ще однією причиною недовготривалості перелічених вище політичних проєктів усі співрозмовники DW називають специфічність ліберальної електоральної ніші. "Навіть у Європі ліберальні партії здебільшого затиснуті між лівими та правими центристами і, в найкращому випадку, входять до правлячих коаліції. В Україні ж ліберальна ніша є ще меншою", - пояснює Гарань.

Погоджується з цим і Юрчишин, за словами якого це ускладнюється ще й високою вибагливістю виборця подібних політичних сил. "Він не пробачає лібералам тих помилок, які виборці інших політичних сил можуть легко пробачити своїм обранцям", - каже політик. Про це каже й Божко: "Особливий акцент на принциповості і чесності грає з політиками дуже погану гру, адже тоді кожен промах такого політика стає значно більш відчутним і скандальним, ніж якби ця повістка не підкреслювалася як визначна риса політсили".

Сумні перспективи

За словами Божка, за таких умов розраховувати на реанімацію "Голосу", як і у випадку з його попередниками, не варто. "Я більш ніж впевнений, що проєкт "Голосу" було створено саме для одного виборчого циклу. Великим спонсорам значно вигідніше вкластися наступного разу в нову подібну команду зі схожими принципами, ніж до кінця реанімувати наявну", - не приховує свого скепсису експерт.

Песимістичні оцінки наводить і Юрчишин: "Мені хотілося, аби "Голос" жив далі, але як людина, яка вже багато років бере участь в українському політичному процесі, я не бачу таких перспектив". Політик не виключає, що вже незабаром в Україні може утворитися новий проєкт, який знову спробує зібрати на виборах ліберальний український електорат.

Дивитись відео 04:32

Чорні каси: як українські партії наповнюють свої фонди (03.07.2019)