Коротка російсько-американська "розрядка напруженості" після грудневих переговорів Володимира Путіна та Джо Байдена завершилася. США та НАТО дали відповідь на ультиматум Кремля. Письмовий, як того вимагали Сергій Лавров і його заступник Сергій Рябков.
Меню Хрущова-Байдена
За словами державного секретаря США, адміністрація Байдена виклала на папері, по суті, ті самі міркування, якими Блінкен поділився з главою МЗС Росії минулого тижня в Женеві. Те саме зробило і НАТО. Відповідь передав російським дипломатам у вівторок на Смоленській площі посол США у Росії Джон Салліван.
По-перше, Москва не отримає жодного права вирішувати, яка країна вступить у майбутньому до Організації Північноатлантичного договору, а яка ні. Тобто (цілком очікувано), декларацію саміту НАТО в Бухаресті, який 2008-го року обіцяв членство в Альянсі Україні та Грузії, ніхто скасовувати не збирається.
По-друге, жодного скорочення присутності одних союзників (американців та західноєвропейців) на території інших союзників (країн Центральної Європи та Балтії) не буде. Цей пункт особливо наочно проілюструвала заява держсекретаря Блінкена про приведення в готовність до передислокації на східний фланг НАТО 8500 американських військових - якщо Путін почне бойові дії проти України. Великобританія повідомила, що відправить до Східної Європи 1000 своїх військовослужбовців взагалі без жодних попередніх умов.
По-третє, як і раніше на переговорах з Лавровим та Рябковим, адміністрація Байдена пропонує Москві традиційне з часів Хрущова меню: роззброєння та заходи довіри, щоб уникнути військових інцидентів. За словами Блінкена, Вашингтон готовий розпочати діалог за умови "деескалації ситуації" (читайте - початку відведення російських військ від кордонів України) та зміни тональності заяв Москви (читайте - "Годі нам погрожувати!"). Держсекретар спеціально зазначив, що обидві відповіді Москві погоджені і з Україною, і з союзниками по НАТО. Крім того, сказав Блінкен, тексти відповідей не оприлюднять, щоб "зберегти простір для дипломатії" - прозорий натяк на скандальну публікацію Кремлем у грудні власного проєкту договору про "гарантії безпеки Росії".
Читайте також: Коментар: Заходу не можна поступатися Росії
Чи буде витік із Кремля?
У Москві, звичайно, розуміли, що отримають на вимоги "гарантій" відмову. Там також мали прорахувати, що американці, швидше за все, не публікуватимуть свою відповідь. Якими будуть подальші дії Путіна? Про це можна буде судити, в тому числі, і з того, чи опиниться текст вашингтонського послання найближчим часом у розпорядженні одного з державних ЗМІ чи у "прикремлених" видань на кшталт "Комерсант" чи "Известия"? І якщо опиниться, то цілком чи фрагментами? Після пресконференції Блінкена багато хто задається цими питаннями. Витік буде виглядати як ляпас американцям. А вибрані з послання цитати за бажання можна трактувати як завгодно, зокрема, і як "офіційне оголошення Америкою нової холодної війни Росії".
Насправді варіантів дій у Кремля не так багато. Повномасштабне військове вторгнення в принципі можливе, але воно обійдеться Москві набагато дорожче, ніж перший етап війни у 2014-2015 роках. Справа навіть не в тому, що опір України буде набагато жорсткішим і професійнішим, ніж вісім років тому, а міжнародні санкції - набагато болючішими. Зрештою, судячи з позиції тієї ж Німеччини, вони цілком можуть і не зачепити російський енергетичний сектор і роботу міжнародної електронної системи банківських обмінів SWIFT.
Повномасштабна війна змусить замовкнути навіть тих, хто найактивніше "розуміє" Росію у Європейському Союзі. Плюс вона ізолює особисто Путіна значно щільніше, ніж раніше. Адже він лише торік вийшов із ізоляції - завдяки запрошенню Байдена на червневий саміт у тій же Женеві.
Опції для Путіна
При цьому сказати: "Вибачте, не прорахував наслідки!" та відвести війська Путін не може. Це буде виглядати безглуздо і безпорадно. А ось "взяти під захист від українських націонал-радикалів" так звані "ЛНР" та "ДНР" - тобто фактично легалізувати російську військову присутність у Луганську, Донецьку та навколо - цілком реально. До того ж навіть без офіційного визнання "республік". Адже це відрізало би шлях до подальшого тиску на Україну з метою перегляду її державного устрою та збереження в країні впливу промосковських сил.
Читайте також: Коментар: Політика умиротворення Росії з боку Німеччини нічого не дасть
Перетворення цих територій на російський протекторат без офіційного статусу з точки зору Кремля було б набагато вигіднішим. Для початку, не зовсім зрозуміло, чи вважати таку акцію "вторгненням" і чи запроваджувати санкції. Багато європейців будуть за те, щоб не вважати. Цілком можливий варіант, за якого вони запропонують нові переговори між Москвою та Києвом за посередництва когось із відставних грандів європейської політики - тієї ж Анґели Меркель (Angela Merkel), якщо, звичайно, вона погодиться. І тоді Москва зможе вимагати від Києва нової угоди замість Мінських угод, де зобов'язання України будуть прописані чітко, і виконувати їх потрібно буде швидко та в односторонньому порядку.
Пропагандистську підготовку громадської думки Кремль наказав вести депутатам Держдуми. Вони готують договір про визнання "ЛНР" та "ДНР" і голосно вимагають постачання зброї до Луганська та Донецька.
Якщо рішення про "порятунок росіян Донбасу" ухвалять, то його можна, скажімо, супроводжувати демонстративним виходом з Основоположного акту Росія-НАТО та/або розміщенням пари додаткових ракетних дивізіонів у Калінінградській області. І після цього спокійно запевнити росіян, що Кремль відповів підступному Заходу гідно та гарантував безпеку країни.
Так, звісно, у Балтії, Польщі, Румунії розмістяться додаткові контингенти союзників. Так, санкції все одно запровадять, хай і не такі страшні. Але згодом все одно з'явиться надія перезапустити "розрядку" і поговорити з Байденом про роззброєння та заходи довіри. Тим паче, що західні європейці завжди підтримають у цьому Вашингтон.
"Чорний лебідь" у Москві
Але це ризикований сценарій. Україна може відмовитися вести нові переговори з Москвою. Конгрес у цьому випадку цілком здатний ухвалити значно болючіші санкції, ніж ті, якими погрожують сьогодні демократи. Особливо, якщо у листопаді більшість у Палаті представників та Сенаті перейде, як очікується, до республіканців. А на своїх західних кордонах Росія надовго отримає посилене угруповання НАТО. Тим більше, що в результаті ультиматумів Росія сьогодні має справу з Альянсом, в якому вплив її головних опонентів - країн Центральної Європи та Балтії - став набагато сильнішим.
Навряд чи Путін здійснить щось до церемонії відкриття Олімпійських ігор у Пекіні 4 лютого. А якщо відбудеться зустріч із новим німецьким канцлером Олафом Шольцом (Olaf Scholz), то потягне час до переговорів із ним. Але й без кінця відкладати відповідь США Кремль не може. Чекати на розв'язку нинішньої кризи залишилося недовго. Чи прийде їй на зміну нова?
Автор: Костянтин Еггерт - російський журналіст, автор щотижневої колонки на DW та інтерв'ю-проекту DW "ВТРЕНДde".
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.