Коментар: Півострів без води - Росія вичавлює Крим, наче губку | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 22.03.2021
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Україна

Коментар: Півострів без води - Росія вичавлює Крим, наче губку

Росія, наче губку, вичавлює Крим, видобуваючи прісну воду. Будівництво мосту не було ані найскладнішим, ані навіть найдорожчим проєктом, без реалізації якого Кремлю не втримати півострів, констатує Іван Преображенський.

Зміліле Сімферопольське водосховище

Зміліле Сімферопольське водосховище

У сьому річницю анексії Криму і Севастополя Володимир Путін присвятив більшу частину нещодавньої наради з розвитку цих територій проблемі водопостачання. Чи немає небезпеки, що, ударно видобуваючи до 2024 року в форматі "спецоперації" прісну воду, російська адміністрація провокує в регіоні довгострокову екологічну, а отже і демографічну та економічну катастрофу?

Розвиток Криму і не починався

Кремль ще не почав вирішувати об'єктивні проблеми Криму. Поки що він титанічними зусиллями усуває ті складності, які сам створив в 2014 році, перетворивши анексією півострів на острів.

Читайте також: Коментар: Стратегія деокупації Криму - документ з багатьма невідомими

Які досягнення ставить собі в заслугу Володимир Путін? В першу чергу, будівництво Кримського мосту. Величезні капіталовкладення не тільки в міст, а й в дороги і аеропорти стали неминучими після того, як сухопутний коридор до Криму через Маріуполь Росія "пробити" не змогла.

Іван Преображенський

Іван Преображенський

Друге досягнення - енергоміст. Півострів був енергодефіцитним і за СРСР, і в складі незалежної України. Тож відділення від неї вимагало створити нову схему енергопостачання.

Тактичне вирішення двох проблем без стратегічного плану поліпшило ситуацію тільки на перший погляд. Після транспортного сполучення "острова Крим" з Росією там почало стрімко зростати населення, будівництво, туди поїхали додаткові туристи. Паралельно зростає військова інфраструктура, тому що для Кремля це не стільки курорт, скільки стратегічний військовий об'єкт.

Вода солона замість прісної

В результаті навантаження на інфраструктуру зросло, а не зменшилося. На перший план тепер вийшла проблема прісної води. До анексії приблизно на 85 відсотків півострів забезпечувався нею з Дніпра каналом. Але після приєднання до Росії воду споживали так, ніби канал не перекрили. Вже до 2016 року в Північному Криму, наприклад, з кранів вже текла непридатна для пиття вода.

Це - результат варварського відкачування прісної води, яке перетворило весь регіон на одну велику "депресійну лійку", де у підземні природні резервуари прісної води, що звільняються, стала просочуватися солона морська.

Курс на нові екологічні проблеми

До 2020 року, коли посуха не залишила їм вибору, кримська влада заперечувала катастрофічний дефіцит прісної води. Але зараз, наприклад, в столичному Сімферопольському водосховищі води залишилося рекордно мало за всю історію - всього сім відсотків, і проблемою зайнявся особисто Володимир Путін.

Читайте також: Опріснення води в Криму: скільки це коштуватиме Росії

Він анонсував план до 2024 року. Це перекидання поверхневих вод, відкачування підземних природних резервуарів, опріснення, ремонт старих водопровідних систем і, нарешті, буріння під дном Азовського моря. З усіх цих заходів точно безпечний для екології тільки ремонт старої інфраструктури.

Відкачування підземних джерел загрожує новими "депресійними лійками" і приходом морської води. А це - загибель рослинності і опустелювання. Схожий ефект може викликати і перекидання поверхневих вод. Від опріснення, як і від Кримського мосту, свого часу радянська влада відмовилися через його нерентабельність і небезпеку "засолення" і смерті територій, куди буде скидатися отримана сіль.

Це ще не враховуючи традиційну кримську біду - літні лісові пожежі, які незрозуміло чим заливати. Ну а довгострокове зменшення зеленого покриву ґрунту - це в потенціалі зниження і кількості дощів.

Читайте також: Азовське море на двох. Як Україна дозволила ФСБ затримувати українських рибалок

Про Азовське море - окрема історія. Воно перебуває в спільному користуванні Росії і України. Однак Кремль поводиться так, ніби це внутрішня російська водойма. Обережні застереження російського віцепрем'єра Марата Хуснулліна про "віддаленість від берега" показують, що є ризик, що бурити вирішать в українській зоні.

Стратегічне погіршення ситуації в Криму

Приєднуючи півострів, російська влада навіть близько не розуміла, які проблеми постануть перед нею в майбутньому. Хоча, треба зауважити, її попереджали. Але в Кремлі, схоже, чесно вважали, що головна складність в тому, що Україна абсолютно недостатньо інвестувала в інфраструктуру півострова. Варто це виправити - і Крим перетвориться на квітучий край, вітрину сучасної Росії.

Північнокримський канал

До анексії Росією водопостачання до Криму здійснювалося переважно через Північнокримський канал

В реальності Крим ніколи не був раєм, навіть за СРСР. Він завжди був дефіцитним регіоном: там не вистачало грошей, енергії, води. Він ніколи не жив за рахунок туризму, а дотувався з українського бюджету.

Тепер, не вирішивши старі проблеми, Кремль створює нові. Перенаселеність, енергодефіцитність, слабкість економіки, зростання цін на продовольство, нестача води - такий їхній неповний перелік. Добре ще якщо через прісну воду не почнеться нова гібридна війна на території України.

Загалом, язик не повернеться сказати, що довгостроково життя кримчан після анексії покращилося. Їм треба зрозуміти, що в 2024 році Путін, можливо, і переобереться тріумфально на наступні шість років, але екологічний баланс в Криму може бути порушений на століття.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.

Дивитись відео 05:18

Фактчек DW: чи справді в Криму відпочили понад мільйон українців? (09.01.2020)