Деменція - прихована небезпека у професійному футболі? | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 02.12.2020
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Деменція - прихована небезпека у професійному футболі?

Зірки Боббі Чарлтон та Ґерд Мюллер - лише два приклади ексфутболістів-професіоналів, які страждають на деменцію. Їхня доля ще більше пожвавлює дискусію, чи не мають футболісти підвищеного ризику захворіти?

Чемпіони світу з футболу 1966 року

Чемпіони світу з футболу 1966 року, які мали деменцію: у другому ряду Ноббі Стайлс (2-й ліворуч), Джек Чарлтон (4-й праворуч), Рей Вілсон (2-й праворуч), у першому ряду Мартін Петерс (л) та Боббі Чарлтон (п)

От тепер і Боббі Чарлтон - для багатьох британців найкращий футболіст усіх часів. Його дружина Норма нещодавно повідомила, що її 83-річний чоловік має деменцію. Таке враження, ніби на команду-переможницю Чемпіонату світу з футболу 1966 року наклали прокляття. Впродовж двох останніх років четверо з одинадцяти "героїв Вемблі" померли з доволі прогресуючою деменцією: Рей Вілсон, Мартін Петерс, брат Боббі Чарлтона - Джек і от, наприкінці жовтня, Ноббі Стайлс.

Читайте також: В Аргентині прощаються із легендою футболу Дієго Марадоною

"І це невипадково, - пояснює DW Вільям Стюарт. - Напевно ідеться про підтвердження підвищеного ризику нейродегенеративних захворювань у професійному футболі". Вчений з університету Глазго рік тому дослідив причини смерті понад 7,5 тисячі колишніх професійних футболістів з Шотландії. Висновок дослідження: ризик померти від хвороб Альцгеймера, Паркінсона чи інших захворювань з деменцією у професійних футболістів втричі вищий, ніж у пересічних людей.

"Його вбила робота"

Доун Астл як ніхто знає, з чим стикнулася родина Чарлтона. Нелегко розповідати на публіку дуже приватні речі, каже вона DW: "Він - чоловік, батько, дідусь. І він має цю жахливу хворобу. Однак якщо родини гравців цієї легендарної команди публічно про це говорять, то додають цій дискусії енергії". Батько Доун - Джефф Астл - теж колишній гравець національної збірної Англії. Легенда клубу "Вест-Бромвіч Альбіон" помер у 2002 році з тяжкою деменцією у віці лише 59-ти років від травматичної енцефалопатії, що відома як "синдром боксера". Тіло ексфутболіста досліджували паталогоанатоми.

Боббі Чарлтон (п) з дружиною Нормою (2018 рік)

Боббі Чарлтон (п) з дружиною Нормою (2018 рік)

"Паталогоанатом описав, наскільки сильно ураженим був мозок мого батька, він виглядав як мозок боксера. Найімовірніша причина цього - часта гра головою", - пригадує Доун Астл. "Висновок експерта був такий: професійне захворювання. Іншими словами - мого батька вбила його робота", - каже жінка і додає, що тоді справу тихо "поховали". І вже кілька років вона та її фонд Jeff Astle Foundation борються за те, щоб футбольні клуби не уникали теми деменції серед професійних футболістів та важили всі її наслідки.

Від Пушкаша до Мюллера

"Зараз усі дані відомі, - каже Астл. - Сьогодні ми знаємо, що футболісти мають великий ризик щодо цього. Футбол повинен відреагувати на це. Негайно". Англійська Футбольна асоціація наприкінці лютого цього року заборонила грати головою на тренуваннях командам дітей до 12 років. До цього приєднались шотландська та північноірландська асоціації. Інші понад 200 асоціацій у світі не взяли цей приклад до уваги, обурюється невропатолог Вільям Стюарт з університету Глазго. "До цього часу ця глобальна тема цього глобального виду спорту не вийшла за межі Великобританії".

Читайте також: Чи може прожити футбол без вболівальників (відео)

Утім, не тільки в Англії, а й по всьому світу відомі випадки, коли колишні зірки футболу мали деменцію. На Альцгеймера був хворий угорський футболіст Ференц Пушкаш, який помер у 2006 році. В Ілдералду Белліні, капітана бразильської збірної, що стала переможницею Чемпіонату світу 1978-го, після його смерті у 2014 році діагностували травматичну енцефалопатію. Хосе Луїс Браун - гравець збірної Аргентини, що стала чемпіоном світу 1986 року, - помер у 2019-му, коли йому було лише 62, від Альцгеймера. Цю хворобу мав і Грегоріо Беніто зі збірної Іспанії, котрий у віці 73 роки помер у квітні від COVID-19.

Ґерд Мюллер забиває вирішальний для збірної Німеччини гол у фіналі Чемпіонату світу 1974 року

Ґерд Мюллер забиває вирішальний для збірної Німеччини гол у фіналі Чемпіонату світу 1974 року

У Німеччині також є випадки деменції серед експрофі - чемпіон світу 1974 року Ґерд Мюллер (Gerd Müller) та Горст-Дітер Геттгес (Horst-Dieter Höttges), котрі зараз перебувають у будинках для літніх людей. Гельмут Галлер (Helmut Haller) - у 1966-му супротивник Боббі Чарлтона, який мав хворобу Паркінсона і тяжку деменцію, помер у 2012 році.

Змінена структура мозку

Німецький футбольний союз (DFB) не взяв за приклад Англію і не забороняє гру головою на тренуваннях. Цільові тренування для гри головою однак рекомендовані лише з 13-річного віку. У DFB пояснюють, що шкода від гри головою ще однозначно не підтверджена наукою. "Немає доказів того, що інтенсивна гра головою автоматично призводить до травматичної енцефалопатії чи деменції", - запевняє Інґо Гаймельт (Ingo Heimelt), який в Університеті спорту в Кельні досліджує струси мозку, спричинені заняттями спортом. - Однак, чим більше досліджень встановлюють зв'язок, тим драматичнішою виглядає ситуація".

Читайте також: 8 способів запобігання деменції (фотогалерея)

Заборона гри головою під час тренувань у командах дітей до 12 років, не вирішує проблему, каже професорка Інґа Керте (Inga Körte) з мюнхенського Університету імені Людвіґа Максиміліана. "Діти у віці до 12 років не грають головою, а от молодь - так. І наше дослідження свідчить про зміни в структурі та функції мозку у підлітків". За словами Керте, зараз щодо цього здійснюється європейське дослідження 130 підлітків, його результати оприлюднять за кілька місяців.

Гра головою небезпечна?

Гра головою небезпечна?

Професорка уже кілька років досліджує вплив гри головою на мозок. Серед іншого вона виявила, що у професійних футболістів, які часто грають головою, біла мозкова субстанція сильніше змінена, ніж у контрольних груп. Біла речовина переважно складається з нервових волокон, через які передаються сигнали між мозковими клітинами. Заява ж про підвищений ризик розвитку деменції серед професіоналів у літньому віці не може бути зроблена на основі її досліджень, говорить Керте.

Магічна техніка ніндзя?

Дослідження цієї теми тільки починаються. "Важко встановити, яка кількість ударів головою сприяє розвиткові деменції, - пояснює DW Інґо Гаймельт. - Очевидної червоної лінії ще немає. А підрахунки були б доречні". Фахівець у галузі фізкультури і спорту з Кельна не вбачає панацеї у забороні грати головою дітям. "Актуально я б поки що також не радив цілеспрямовано просувати гру головою. Але, з іншого боку, я вбачаю небезпеку у тому, що за відсутності відповідних навичок неправильно прийнятий головою м'яч може спричинити травму. Тож постає питання: чи не викличе заборона інші негативні наслідки?"

Вільям Стюарт сумнівається, що в професійному футболі хтось заборонятиме гру головою. Натомість обмеження тренувань, спрямованих на гру головою, на його думку, є "розумнішою пропозицією, яка допомогла б знизити частоту непотрібних струсів (мозку. - Ред.) під час підготовки, ніж сподівання на фантастичну гіпотезу, ніби існує якась техніка ударів головою у стилі ніндзя, що її лише треба відкрити".

Доун Астл та команда її підтримки з фонду Джеффа Астла також вимагають заборонити гру головою під час тренувань і у дорослих. Доля чемпіона світу Боббі Чарлтона має стати уроком, каже вона: "Англійська команда з 1966 року залишається найкращою у британському футболі, найкращою командою всіх часів. Те, що у п'ятьох її гравців діагностували деменцію, може здатися дивовижним. Однак я боюся, що по всій країні є інші футбольні команди з такою ж квотою".

Реклама