30 років після геноциду в Сребрениці: ганьба Європи
11 липня 2025 р.
Коли в липні 1995 року війська боснійського серба генерала Ратко Младiча здійснили геноцид боснійських мусульман Сребрениці, тодішнього анклаву та зони під захистом ООН, свідчення жахливих злочинів і міжнародного провалу майже одразу облетіли весь світ. Це були кадри тисяч беззахисних біженців на території бази ООН у Поточарах, фотографії розлучення жінок, дітей і чоловіків, кадри приниженого нідерландського командувача миротворців ООН UNPROFOR Томаса Карреманса, що випиває чарку з Младічем.
За кілька днів до геноциду зі Сребрениці надходили сповнені відчаю аматорські радіоповідомлення. І навіть під час масового вбивства перші вцілілі свідки різанини повідомляли про полювання на людей і звірства в лісах навколо Сребрениці.
Навіть якщо в липні 1995 року ще не були встановлені точні цифри злочину, вже було зрозуміло, що Сребрениця стала жахливою кульмінацією сербської політики етнічних чисток у Боснії. Що там було скоєно один з найстрашніших злочинів з часів Голокосту. Злочин, скоєний хоч і не з повного відома представників міжнародної спільноти, але за їхнього невтручання, і це в той час, коли гаслом європейської культури пам'яті вже давно стало: "Ніколи знову!".
Другий шлях страждань
Цього року 11 липня, в день пам'яті геноциду, його 30-их роковин, очікується, що десятки тисяч людей зберуться біля меморіалу в селі Поточари поблизу Сребрениці - більше, ніж у будь-який попередній рік. Меморіал, відкритий у 2003 році, є сповненим болю, але водночас гідним місцем вшанування пам'яті. На кладовищі поховані рештки близько 7000 ідентифікованих жертв з 8372 відомих за прізвищами жертв геноциду. Це найважливіше місце жалоби для родичів убитих. Вони, з одного боку, вшановують пам'ять близьких, а з іншого - самі досі опрацьовують пережите, у багатьох засіла образа через речі, які відбувалися після самого злочину.
Назва міста Сребрениця стала шифром для самого злочину. Є широкий міжнародний консенсус щодо того, що Сребрениця була геноцидом після того, як Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії (МТКЮ) встановив це у кількох рішеннях і докладно задокументував. У 2024 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 11 липня Днем пам'яті жертв геноциду в Сребрениці, ще раз підтвердивши характер цього злочину як геноциду.
Заперечення та релятивізація
Однак у Сербії та Республіці Сербській, одному з двох суб'єктів Боснії і Герцеговини та частині країни, в якій розташована Сребрениця, - які були відповідальні за геноцид, нині державною політикою є заперечення та суттєве применшення злочину.
У 2010 році парламент Сербії ухвалив декларацію з вибаченнями за злочин Сребрениці, але без використання слова "геноцид". Тим часом політика Сербії за часів президента Александара Вучича не дотягує навіть до цього жесту. Вучич був міністром інформації за диктатора Слободана Мілошевича в 1995 році і заявив у парламенті в Белграді 20 липня 1995 року, коли геноцид ще тривав, що "за кожного вбитого серба буде вбито сто боснійських мусульман", за що він досі не вибачився. Сьогодні Вучич поширює наратив про те, що в війнах на території колишньої Югославії "постраждали всі сторони", але тільки серби не були визнані жертвами.
Воєнний злочинець Младіч - герой для багатьох сербів
У Республіці Сербській її президент Мілорад Додік скликав комісію на чолі зі спірним ізраїльським дослідником Голокосту Гедеоном Ґрейфом, яка у звіті за 2021 рік заперечила факт геноциду і поставила під сумнів кількість жертв. Сьогодні обличчя Ратко Младiча, засудженого як воєнного злочинця, часто можна побачити на графіті, муралах, плакатах і фотографіях у Республіці Сербській і в Сербії - багато сербів вважають його героєм.
Щороку сербські націоналісти проїжджають повз меморіал пам'яті жертв різанини у кортежах, сигналячи або вмикаючи гучну націоналістичну музику під час різних сербських свят і днів пам'яті. На перших церемоніях поховання після початку нового тисячоліття сербські націоналісти обпльовували вцілілих, які ховали своїх родичів, а поліція не втручалася. Сербські мери Сребрениці після 1995 року в той чи інший спосіб заперечували геноцид. Нинішній мер Мілош Вучич розглядає свою перемогу на виборах у жовтні 2024 року "також як відповідь на резолюцію ООН", прийняту кількома місяцями раніше.
Закон проти заперечення геноциду
Угорщина Віктора Орбана також приєдналася до лав тих, хто заперечує геноцид, разом із Сербією та Росією у липні 2024 року Угорщина була єдиною країною-членом ЄС, яка проголосувала проти резолюції ООН щодо Сребрениці.
У липні 2021 року тодішній Верховний представник з Боснії і Герцеговини Валентин Інцко видав закон, спрямований проти заперечення геноциду в Сребрениці. Однак минуло майже чотири роки, перш ніж у травні 2025 року було винесено перший вирок проти людини, яка заперечувала геноцид.
Лише одне справжнє вибачення
Від міжнародної спільноти було лише одне справжнє вибачення через часткову відповідальність за Сребреницю. У липні 2022 року це зробив уряд Нідерландів. Він попросив вибачення у всіх жертв і тих, хто вижив під час геноциду, за те, що "міжнародна спільнота не змогла надати належну допомогу жителям Сребрениці".
Хоча це не доведено, але існують припущення, що міжнародна спільнота могла знати про конкретні плани етнічних чисток у Східній Боснії влітку 1995 року і мовчки прийняла їх як ціну за успіх мирних переговорів. Поки що цього ніхто не визнав, хоч у той час, можливо, ще ніхто на міжнародному рівні не міг навіть припустити, що буде здійснено геноцид.
Без постійного місця в європейській культурі пам'яті
Для боснійців пам’ять про геноцид у Сребрениці є фундаментальною складовою їхньої національної ідентичності та вирішальним моментом для їхньої держави. Однак рівень свідомості боснійських політиків, як правило, не виходить за рамки шанобливої присутності на меморіалі в Поточарах 11 липня. Більшість тих, хто пережив геноцид, живуть у скромних, іноді дуже бідних і маргіналізованих умовах. Державну підтримку отримують лише вцілілі жінки, які не мають живих родичів-чоловіків. Всі інші не мають юридично закріпленого статусу тих, хто вижив після геноциду, і ніколи не отримували жодної допомоги від держави - ні матеріальної, ні психологічної.
Однак той факт, що Сребрениця досі не має постійного місця в європейській культурі пам'яті, навіть через 30 років після геноциду, незважаючи на резолюцію ООН від 2024 року, є, мабуть, найважчим ударом для тих, хто вижив. Промовистий приклад: європейський день пам'яті жертв усіх тоталітарних і авторитарних режимів відзначається в ЄС з 2009 року 23 серпня, в день підписання пакту Гітлера-Сталіна (Молотова-Ріббентропа) в 1939 році. Європейська Комісія, зокрема, щороку поширює з цієї нагоди заяву, але в ній досі не згадувалася Сребрениця.