Туреччина і НАТО: шляхи розходяться? | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі | DW | 01.11.2019
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Світ

Туреччина і НАТО: шляхи розходяться?

Більшість німців на тлі дій турецької армії на півночі Сирії виступають за виключення Туреччини з НАТО. Це підтримують і деякі політики, бо Анкара не радиться з партнерами. Чи можна виставити Туреччину за двері Альянсу?

Президент Туреччини Реджеп Ердоган і генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг (архівне фото)

Президент Туреччини Реджеп Ердоган (праворуч) і генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг (архівне фото)

Воєнна операція Туреччини на півночі Сирії поглиблює прірву непорозуміння між Анкарою і партнерами по НАТО. Це не може не відбиватися на сприйнятті членства Туреччини у Північноатлантичному альянсі: більшість німців (58 відсотків), як засвідчило опитування YouGov, вважають, що туркам не місце у НАТО. Лише 18 відсотків висловилися проти виключення турків.

Ставлять під питання членство Туреччини в Альянсі і деякі німецькі політики: не лише депутати Бундестагу від критичної до НАТО Лівої партії, але й лідер фракції соціал-демократів Рольф Мютценіх (Rolf Mützenich).

Які інтереси Анкари?

Для турецького уряду військова операція на півночі Сирії - цілковитий успіх. Перш за все, Анкара запобігає таким чином можливим зазіханням курдів по обидва боки сирійсько-турецького кордону на створення власної держави. Кордон тепер контролюватимуть спільно турецькі підрозділи разом із російськими, курдів таким чином від нього відтиснено. Водночас, виник конфлікт інтересів з більшістю країн НАТО: військова операція Анкари пішла на руку бойовикам "Ісламської держави" (ІД), чимало з них внаслідок боїв на півночі Сирії змогли втекти з в’язниць, критикують західні партнери.

Крім того, наголошують критики, дії Туреччини посилюють позиції Росії у регіоні - головного опонента НАТО. Операція турецьких військ допомагає режиму сирійського диктатора Башара Асада - кремлівського васала - відновити контроль над частиною країни. До критиків належить і міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас (Heiko Maas), який називає речі своїми іменами і говорить про те, що дії Туреччини суперечать міжнародному праву. Натомість Анкара наполягає, що здійснює "антитерористичну операцію" і навіть вимагає від партнерів по НАТО "солідарності, а не критики".

Яка передісторія?

Напруження між Анкарою і НАТО наростало протягом останніх місяців. Яскравою демонстрацією протиріч і рівня недовіри між партнерами стала купівля Туреччиною російських зенітних ракетних комплексів С-400. Купити таке стратегічно важливе озброєння не у партнерів по Північноатлантичному альянсу, а у його стратегічного опонента Росії - такі кроки не свідчать про надійні партнерські відносини, констатують оглядачі. Для Заходу дії Туреччини несуть кілька ризиків. З одного боку, є побоювання, що росіяни через інтеграцію С-400 у турецьку систему протиповітряної оборони отримають доступ до секретних даних НАТО. Крім того, західні експерти вбачають в активному зближенні Москви і Анкари спробу Кремля підірвати єдність Північноатлантичного альянсу.

Реджеп Ердоган на зустрічі з російським президентом Володимиром Путіним. Сочі, 22 жовтня 2019 року

Реджеп Ердоган на зустрічі з російським президентом Володимиром Путіним. Сочі, 22 жовтня 2019 року

Чи можливе виключення Туреччини з Альянсу?

Що би не робив турецький президент Реджеп Ердоган, виключення Туреччини з НАТО уявити важко. Навіть формально процедура виключення з Альянсу не передбачена. Про вихід з НАТО країна може заявити лише сама. Крім того, яким би ризикованим не булозагравання Ердогана з Путіним, його західні політики вважають меншим ризиком, ніж фактичний вихід Туреччини з НАТО. Виключення Туреччини з Альянсу, на думку екс-міністра закордонних справ Німеччини Зіґмара Габріеля (Sigmar Gabriel), стало би "новим безпековим ризиком на східних кордонах ЄС".

На зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО минулого тижня представник Туреччини аж ніяк не був ізольований. Навпаки - колеги по Альянсу не втомлювалися повторювати стратегічне значення Туреччини. На практиці важко уявити собі добровільну відмову західних партнерів від союзника з такою геополітичною вагою, географічним положенням, від країни на зламі між сходом і заходом. Без Туреччини НАТО не мало би такого широкого простору для геополітичного маневру: у розпорядженні Анкари друга за кількістю вояків армія серед країн Альянсу. 

Чи вийде з НАТО сама Туреччина?

Цей варіант розвитку подій також малоімовірний. Адже Альянс і Туреччина значною мірою взаємозалежні. НАТО є для Анкари майданчиком для рівноправного партнерства і комунікації з найсильнішими країнами світу. Вийшовши з Альянсу, Туреччина виявилася би на міжнародній арені значною мірою ізольованою. Така ізоляція посилилася би з огляду на критику, яку викликала військова операція на півночі Сирії не лише серед країн Заходу, але й поміж арабських країн та всього мусульманського світу. З огляду на відсутність альтернативних надійних союзників Туреччина не може собі дозволити самоізолюватися, вийшовши з НАТО.

DW.COM

Реклама