Альтернативна Нобелівська премія – від бажання дивака-ідеаліста до вагомої відзнаки | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 14.09.2010
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Альтернативна Нобелівська премія – від бажання дивака-ідеаліста до вагомої відзнаки

Цього тижня у німецькому Бонні відбуватиметься конференція лауреатів альтернативної Нобелівської премії, котра існує вже 30 років.

default

Альтернативна Нобелівська премія, власне, з Нобелівською премією не має нічого спільного.  Її заснував філателіст і філантроп шведсько-німецького походження, колишній член Європарламенту від "зелених" Якоб фон Уекскюль. Натхненний прикладом Альфреда Нобеля він заповів частину своїх статків на підтримку боротьби зі знищенням довкілля, обмеженістю свідомості і порушеннями прав людини. Три премії розміром 50 тисяч євро і одну почесну премію вручають з 1980 року окремим особам, організаціям або представникам суспільних рухів щороку у грудні.

Alternativer Nobelpreis Jacob von Uexkull

Якоб фон Уекскюль

Все заради ідеї

Почалося все з того, що ще наприкінці 70-х років Якоб фон Уекскюль хотів заснувати  додаткову Нобелівську премію з захисту довкілля. «Чому не екологічну премію?  Хіба це не найважливіше сьогодні? Збереження і порятунок нашого природного середовища? Оскільки я виріс у Швеції, то знаю, що коли вручають Нобелівську премію, то це у всьому світі сприймається серйозно. Це стало моєю ідеєю фікс. Аби Нобелівський комітет це теж сприймав серйозно, я запропонував гроші, продавши своє зібрання марок».

Але Нобелівський комітет з подякою відхилив цю пропозицію. Тому філантропу довелося скликати власне журі. «Володарі нашої премії, кандидати або члени журі – це найчастіше люди, які перебувають у самій гущі подій. Серед бідних, у міських нетрях, у полях-степах», -  пояснює фундатор премії.

Інший погляд на світ

Альтернативна Нобелівська премія, на відміну від справжньої, з самого початку орієнтувалася не на наукову теорію, а на практичну діяльність, відкриту свідомість і сповідування гуманістичних ідеалів. Інакше кажучи, на інший спосіб осмислення світу і спроби зробити його кращим. 

Так, наприклад, 2008 року винагороду було присуджено Моніці Хаузер – лікарю, за її допомогу жінкам, котрі стали жертвами сексуального насильства під час війни в Боснії.  «Ця премія присуджується за суспільні альтернативи чи рухи, які приносять зміни у цей світ», - так пояснює роль цієї відзнаки сама Моніка Хаузер.

Спочатку винагороду сприймали як забаганку дивака-ідеаліста, але  з часом премія здобувала дедалі більше визнання. 1985 року Уекскюля навіть запросили проводити церемонію вручення винагороди у шведському парламенті. Лауреатами премії  за цей час стали захисники довкілля, пацифісти, громадські активісти  і винахідники. Досі лише одній переможниці, кенійській захисниці природи Вангарі Маатхей, вдалося здобути крім альтернативної ще й справжню офіційну Нобелівську премію.

Автор: Даніель Шешкевич / Наталя Неділько

Редактор: Христина Ніколайчук