У Нідерландах дітей вчать не вірити рекламі

До новорічних свят і Різдва залишаються лічені дні. Батькам нині, як ніколи, потрібні міцні нерви, адже діти щодня просять щось нове на подарунок. Якусь річ, що побачили в рекламному ролику по телевізору, в Інтернеті, або почули по радіо, або її вже мають більшість друзів.

Нідерландський фонд "Reklame rakkers“ намагається навчити дітей не піддаватися на провокації спритних рекламістів.

Разом з вчителькою Мірандою ван Реве школярі переглядають телевізійні рекламні ролики. Крок за кроком вони аналізують: хто і що повинен купувати, кому це справді потрібно і чому люди на екрані поводяться інакше, ніж в реальному житті? Це не урок в звичайній школі. 24-річна Міранда добровільно записалася на тренінг фонду «Reklame Rakkers», бо їй це не байдуже:

«Минулого року в нас були проблеми з дітьми, які погрожували своїм однокласникам в інтернеті. Тоді я подумала, що мушу щось зробити, аби покласти цьому край. Тому я обрала цей курс. Я хотіла з’ясувати, що за цим криється. Завдяки цьому навчальному матеріалу я можу заохочувати дітей мислити самостійно. Щоб вони могли збагнути, що є справжнім, а що ні».

Грати на емоціях малечі, нав'язуючи їй бажання отримати якусь іграшку, найсучасніший mp3- плейєр, або інший товар, не зовсім чесно. Мати зі стажем Лізабет Хуп заснувала у Нідерландах фонд, покликаний розробити матеріали і технології, щоб батьки і вихователі могли вчити дітей критично сприймати рекламу.

Близько 180 тисяч школярів вже долучилися до проекту. Його реалізацію підтримує Європейський союз. Як не дивно, у проекті беруть участь також деякі компанії, які орієнтують свою продукцію і відповідно рекламні стратегії на дітей. Серед них концерн Nintendo, мережа закладів швидкого харчування Mc Donalds, мобільний оператор Orange. Хто вони – вовки в овечій шкірі? Лізабет Хуп вважає інакше:

«Ми нікому не дозволяємо на нас впливати– ні зі сфери економіки, ні зі сфери політики. Ми б хотіли зберегти свою репутацію. На перевірки Амстердамским університетом наших партнерів я не маю впливу. І так має залишатися i надалі».

Партнери ухвалюють добровільний кодекс поведінки: нідерландські підприємці зобов’язуються не спрямовувати рекламу на дітей, молодших семирічного віку. Закиди в тому, що реклама нав'язує споживачам те, що їм насправді не потрібно, та ще й граючи на струнах підсвідомого, не є новими. Але дітям потрібно звикати жити в світі, де правила гри встановлюють дорослі, вважає Хуп:

„Діти мають право на інформацію про світ. На мою думку, абсолютна заборона реклами нічого не дасть. Насамперед, не можна відгороджувати дітей від світу, все одно вони всюди зіштовхуватимуться з рекламою. Їх треба вчити правильно ставитися до реклами, виховуючи їх сильними і здатними критично мислити».

Одинадцятирічна Лотта, як видається, вже засвоїла ці уроки:

«Іноді реклама каже: «Ти теж цього хочеш, ти теж цього хочеш». Але згодом це вже не вражає, адже реклама не дозволяє тобі самому вирішувати. І тоді хочеш, щоб тебе залишили в спокої». (нн)