«Страсті Христові» у баварському селищі

Коли 1633 року в Європі лютувала чума, мешканці Обераммерґау дали обітницю: якщо епідемія обійде їх стороною, то раз у десять років вони ставитимуть виставу «Страсті Господні». Селище дотримало своєї обіцянки і з тих пір регулярно ставить цей масштабний спектакль. На цей рік, власне, припадає чергова постановка «Страстей». Прем’єра відбулася тиждень тому. «Страсний сезон» в Обераммерґау триватиме до 3 жовтня.

До вистави готуються цілий рік. Репетиції відбуваються п’ять-шість разів на тиждень. У спектаклі беруть участь майже половина із п’яти тисяч мешканців селища, решта бере участь у виготовленні декорацій та костюмів або задіяні в музичному супроводі, для якого в селищі існує аж два оркестри (симфонічний та духовий), три хори (два дорослих і один дитячий), а також камерний ансамбль старовинних інструментів.

Одних лише розмовних ролей налічується 130. Найбільш престижними вважаються ролі Ісуса, Марії, Марії Магдалини, Іуди та Пілата. Акторам-чоловікам тривалий час забороняється стригтися й голитися, аби зарости «автентичною» шевелюрою. Гонорар отримують лише виконавці головних ролей, яким на «страсний сезон» доводиться відмовлятися від іншої роботи. До речі, право грати у виставі мають лише ті, хто народився у селі або хто прожив тут не менше двадцяти років.

Грають усі місцеві…

За цим же критерієм обирається режисер. Ним уже втретє став Крістіан Штюкль, який зарекомендував себе як майстер монументальної постановки також поза межами Обераммерґау. У вільний від «Страстей» час він працює інтендантом Мюнхенського народного театру. Ще дитиною він грав у «Страстях» і разом з дідом виготовляв декорації до спектаклю.

«Я справді виріс у сім’ї, де безперестанно обговорювалися «Страсті Господні», - пригадує режисер. - Я, можна сказати, увібрав це з материнським молоком. 1970 року, коли мені було сім, я зі своїм дідом брав участь у підготовці до вистави і практично пропустив цілий другий клас школи. Тобто, я вже в дуже ранньому віці був цілковито поглинутий цією постановкою».

Цього року роль Ісуса довірили Фредеріку Майєту (головний склад) і Андреасу Ріхтеру. Висіти на хресті перед п’ятьма тисячами глядачів – нелегке випробування, зізнається Майєт: «У фізичному плані це справді найскладніша сцена, оскільки я маю висіти на хресті приблизно 20 хвилин. Це доволі дивне відчуття. Змалечку я звик, що роль Христа виконують інші актори. Зображати смерть в напівоголеному вигляді, висячи на хресті, дуже непросто».

… а дивиться увесь світ

Ставлять «Страсті Господні» під відкритим небом. У глядацькому залі на п’ять тисяч місць зазвичай аншлаг. За «страсний сезон» встигають поставити понад сто спектаклів, які збирають близько півмільйона глядачів з усього світу. Бургомістр Обераммерґау Арно Нунн розраховує на чималі надходження до місцевого бюджету. «З одного боку, для громади це спектакль-обітниця, а з іншого – і цього не можна заперечувати – це має також чітке фінансове підґрунтя. Ми сподіваємося, як і десять років тому, заробити 25 мільйонів євро».

До речі, сам мер Нунн брати участь у постановці «Страстей» не може, оскільки живе в Обераммерґау лише 15 років – цього достатньо для мерської роботи, але не достатньо для участі в грандіозному спектаклі.

Автори: Даніель Шешкевіц / Христина Ніколайчук

Редактор: Володимир Медяний