Коментар: Нормандський ляпас Путіну
24 серпня з ініціативи української сторони в Берліні зустрінуться Петро Порошенко, Франсуа Олланд і Анґела Меркель, щоб обговорити ситуацію на Донбасі. Незмінний учасник "нормандської четвірки" - Володимир Путін - на рандеву до німецької столиці не запрошений. Дипломатичний ляпас, який отримав російський президент, може перетворити "четвірку" на "трійку". Адже навряд чи господар Кремля пробачить лідерам Франції, Німеччини та України таке публічне ігнорування його персони. Як результат, слід очікувати ескалації ситуації в зоні конфлікту на Сході України.
Переговори по Донбасу, які тривають ось уже рік, ніяких істотних результатів не принесли. Хіба що - крім тимчасового перепочинку на фронті. Досі, як відомо, діяли два формати переговірників, які намагалися зупинити війну на Сході України - "нормандський" і "мінський". Перший - за участю Олланда, Путіна, Меркель і Порошенка - обговорював варіанти мирного врегулювання ситуації на Донбасі. Другий - за участю представників Росії, України, ОБСЄ та так званих "ЛНР" і "ДНР" - намагався втілити ці плани в життя.
"Мінськ-3" не допоможе
Абсолютно зрозуміло, що "нормандський" та "мінський" формати помирають. Миру на Донбасі як не було, так і немає. Домовленості про припинення вогню не діють. 17 серпня лідер самопроголошеної "ДНР" Олександр Захарченко вже поспішив заявити, що мінські угоди провалені, а значить, війна триває.
У "ДНР" і "ЛНР" не збираються проводити вибори до місцевих рад за українським законодавством, про закриття до кінця 2015 року українсько-російського кордону, який контролюють бойовики, мова взагалі поки не йде. Хоча про все це домовлялися і під час "Мінська-1", і під час "Мінська-2".
"Мінськ-3" навряд чи зміг би зупинити нинішнє загострення на Сході України. Питання війни і миру на Донбасі вирішують ані в Мінську, ані в Донецьку, ані в Луганську, а в Москві. Власне, 17 серпня вустами голови самопроголошеної "ДНР" говорив ніхто інший, як Володимир Путін. Але, схоже, його грі в доброго миротворця прийшов кінець. Лідери Франції та Німеччини дали Росії чітко зрозуміти: дипломатична казуїстика Москви їм не подобається.
Зрозуміти, що відбувається в голові господаря Кремля, схоже, останнім часом не в змозі навіть його найближче оточення. Але очевидно, що стан "ні війни, ні миру" на Донбасі йому вигідний. Зона нестабільності в Україні дозволяє Кремлю вирішувати дуже багато своїх геополітичних і геостратегічних завдань. Але чи повинен Путін вирішувати свої проблеми за рахунок жителів Донбасу? Це питання напевно мають поставити собі перш за все жителі окупованих районів Луганської та Донецької областей.
Останній шанс
Майбутнє Донбасу, імовірно, вирішиться упродовж вересня-жовтня. Саме в цей період повинна вступити в дію оновлена Конституція, яка передбачає децентралізацію влади і визначає особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. Крім того, на 25 жовтня заплановане проведення в Україні, у тому числі й на Донбасі, виборів до місцевих рад.
Звичайно, у "нормандській трійці" чудово розуміють: без активної участі Путіна мирного врегулювання ситуації на Донбасі не буде. Питання, очевидно, лише в тому, у якому статусі має брати участь у переговорах президент Росії - як нейтральний спостерігач, який претендує на роль миротворця, або ж, усе-таки, у ролі одного з учасників конфлікту. Відповідь на це питання ми, схоже, отримаємо після зустрічі Олланда, Меркель і Порошенка в Берліні.
Путін упевнено йде до повної ізоляції Росії. Володимир Володимирович може, звісно, демонструвати бадьорість духу, спускаючись у батискафі на дно Чорного моря в анексованому ним Криму. Але в ілюмінатор він скоро може побачити не тільки затонулі кораблі минулого, але й Росію, яка пішла на дно. Путіна не хочуть бачити на Заході. З ним змушені рахуватися, але він виявився за крок від "нерукоподавання". Це йому ясно дали зрозуміти Олланд і Меркель. Питання лише в тому, чи зрозуміє це Путін.