Звичайнісінький цирк від Іванки Трамп - і не більше!

Вона знає, чого хоче, і добре використовує надану їй можливість, аби привернути до себе увагу. За її словами, її батько - борець за права жінок, і таким вона його знала завжди. Сміх у публіці. Іванк Трамп, дочка президента США, не звертає на це увагу. Її батько Дональд Трамп завжди підтримував її та "тисячі жінок, які працювали на нього", запевняє Іванка. Слухачі не приховують здивування. Але й тут - жодної реакції на її обличчі. Адже в Іванки Трамп, очевидно, є місія - покращити імідж американського президента у довгостроковій перспективі. Саме тому вона є офіційно "першою дочкою" та його радницею, і тому вона приїхала до Берліна на жіночу конференцію країн Великої двадцятки. Безсумнівно, вона також ще є і бізнесвумен: але так само немає сумнівів у тому, що участь у дискусії на тему "Посилювати жіноче підприємництво" вона бере не в цій ролі. Вона опинилась у Берліні, оскільки є донькою президента США, а отже - впливовою особою.

У будь-якому разі складно повірити в щирість її ролі як посланниці з питань рівноправ'я жінок у бізнесі. Занадто відвертим є намагання вибудувати нові альянси, знайти підтримку для курсу американського президента. Так, вона - успішна підприємниця, але шлях до самостійності їй допомогли вибудувати батьківські мільйони. У цьому немає нічого ганебного, але згадувати про це варто. Тим більше, що на конгресі Women-20 ідеться про те, що мільйони жінок через брак доступу до банків та кредитів не можуть започаткувати власну справу. Це реальні проблеми, про які дискутують підприємниці з Індії, Кенії чи Аргентини. Вони розповідають, що змушені просити своїх батьків та братів, аби ті замість них вступили в контакт з потенційними бізнес-партнерами. Інакше з жінками ніхто навіть по телефону говорити не хоче.  

Це ті проблеми, з якими Іванка Трамп точно не стикалася та якими вона, можливо, навіть не хоче й перейматися. Замість цього вона лишається поверховою та обмежується виступами ні про що. А от свого батька вона згадує залюбки. З огляду на її слова вимальовується образ чоловіка, який без проблем зійшов би за головного фемініста та борця за гендерну рівність, якби ми не знали його передісторію. Фотоспалахи й увага світової преси в будь-якому разі їй були гарантовані. А ми - клюнули. Шкода.