Великий брат стежить за тобою!

Не так давно на головному вокзалі в Кельні завдяки камері спостереження вдалося затримати підозрюваного в тероризмі. Після цього багато німецьких політиків, насамперед у лавах Християнсько-демократичного союзу, почали активніше виступати за встановлення в центральній частині великих німецьких міст відеокамер. Противники застерігають: є загроза, що Німеччина дійде до ситуації, як у Великобританії, де вже нині фактично можна простежити шлях пересування пересічного мешканця. Що думають про це самі німці? «Я особисто не маю чого приховувати. Але нині відстежують надто багато, і я не вважаю, що це добре.» «Гадаю, це непогано. Якщо я знатиму, що поблизу є якась камера, то почуватиму себе безпечніше.» «Я вважаю, це добре, тому що зменшується насилля. Але все ж, якщо занадто багато відстежувати, тоді це вже теж не дуже добре.» Вихід з метро у Дюссельдорфі. Камеру спостереження не одразу можна помітити. Її вмикають з третьої години дня до шостої ранку. Відеоряд передається до поліцейської дільниці. Вона розташована за кутом. Там сидять службовці, які відстежують те, що відбувається на моніторах. Через 14 днів відеоматеріал автоматично стирається. Приватні квартири не проглядаються. Прилади запрограмовані так, що відеокартинка, потрапляючи на житлові будинки, автоматично затемнюється. Якщо ж якийсь зловмисник розіб’є вітрину магазину чи вихопить з рук сумочку, спостерігачі віддають команду, і вже за дві хвилини на місці події з’являється патруль. Завдяки цьому кількість злочинів у неспокійному районі Дюссельдорфа зменшилася, стверджує речник поліції Маркус Нісері: «У неспокійних кварталах ми здійснюємо не лише відеоспостереження, але застосовуємо цілий набір превентивних заходів. Звісно, якщо ми щось бачимо, то можемо також швидше діяти». Кількість громадських місць у цілій Німеччині, де вже встановлено камери спостереження, поки що відносно незначна – близько 200. Законодавчі критерії для цього настільки жорсткі, що лише небагато районів підпадають під них. Проте тенденція зростає. Хоча у проекту є багато скептиків, які вимагають ретельно перевірити ефективність цього заходу. Правозахисниця Беттіна Сокол розповідає: «Усі британські дослідження ефективності відеокамер у громадських місцях – а Великобританія, як ми знаємо, є батьківщиною відеоспостереження – засвідчують, що цей захід не те, що знижує рівень злочинності, а навіть навпаки – перед камерами злочинці мають бажання похизуватися». Крім того, веде далі Сокол, навіть якщо картинка зафіксувала зловмисника, ще не факт, що його особу буде встановлено. Злочинцям нічого не варто одягти маску або пошкодити камеру, аби залишитися невпізнанними. Очікується, що ландтаг федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія все-таки подовжить дію параграфу про відеоспостереження, але обмежить його дію терміном на п’ять років. Мовляв, варто зачекати, зібрано ще недостатньо фактів, аби остаточно вирішити долю громадських відеокамер. Фредеріке Шульц