1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
Росія захопила ЗАЕС ще в березні (архівне фото)
Росія захопила ЗАЕС ще в березні (архівне фото)Фото: AP/dpa/picture alliance
КонфліктиУкраїна

Війна РФ проти України та АЕС: що каже міжнародне право

Крістоф Гассельбах
8 вересня 2022 р.

МАГАТЕ побоюється що внаслідок обстрілів Запорізької АЕС може статися катастрофа. Згідно з міжнародним правом, за певних умов АЕС як ціль не підпадає під заборону.

https://p.dw.com/p/4Frd5

"Ми граємося з вогнем, може статися щось дуже-дуже катастрофічне", - застерігав нещодавно генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Рафаель Гроссі. Він разом із командою інспекторів МАГАТЕ відвідав  Запорізьку атомну електростанцію (ЗАЕС) в Україні. В черговий раз станцію було відрізано від української енергосистеми після артилерійського обстрілу, тож як наслідок охолодження ядерного палива мало відбуватися за допомогою потужностей самої станції. В такій ситуації, якщо щось в енергосистемі станції вийде з ладу, існує ризик перевищення допустимих температур у реакторах та витоку радіоації.

Перш ніж інспекторам було надано доступ на найбільшу в Європі атомну електростанцію, яку армія РФ окупувала ще в березні, довелося проводити тривалі переговори. У своїй доповіді з безпеки МАГАТЕ залишає відкритим питання про те, хто саме нещодавно обстріляв електростанцію. Обстріли там фіксуються регулярно з кінця липня. Російська та українська сторони покладають відповідальність одна на одну.

Місія МАГАТЕ під час перебування на Запорізькій АЕС
Місія МАГАТЕ під час перебування на Запорізькій АЕСФото: Sergei Malgavko/TASS]/dpa/picture alliance

Це не перший раз у цій війні Росії проти України, коли постає питання ядерної безпеки. При цьому йдеться не лише про ймовірне застосування ядерної зброї, а й, як російський президент Володимир Путін відкрито висловився, про АЕС як військові цілі. Що каже міжнародне право про таку ситуацію?

Надзвичайно точні правила

Що стосовно цього каже міжнародне право? Женевська конвенція 1949 року і її пізніші додаткові протоколи регулюють перебіг збройних конфліктів і мають обмежувати їхній вплив. У першому додатковому протоколі від 1977 року в статті 56 йдеться про захист закладів і об'єктів, які містять небезпечні складові. При цьому, крім дамб і гребель там чітко вказуються й АЕС.

Оскільки Росія та Україна є підписантами угоди і не висловлювали жодних зауважень до першого додаткового протоколу, то ці правила діють для обох країн.

Підписання Женевської конвенції 1949 року. У додатковому протоколі від 1977 року було визначено також правила щодо АЕС під час війни
Підписання Женевської конвенції 1949 року. У додатковому протоколі від 1977 року було визначено також правила щодо АЕС під час війниФото: ICRC Archives (ARR)/J. Cadoux

І ці правила вражають своєю детальністю. У принципі, атомні електростанції не можуть бути атаковані, згідно з пунктом 1, "навіть тоді, коли вони подаються як військові цілі, за умови, що така атака може вивільнити небезпечні сили і у такий спосіб призвести до тяжких втрат серед цивільного населення". Безсумнівно, тут мається на увазі радіоактивне опромінення.

Тут ідеться про один з базових принципів міжнародного гуманітарного права, як це конкретизується в Женевській конвенції: розрізнення між військовими і цивільними цілями. Відповідно до цього, лише військові цілі можуть бути атаковані, та й то лише за певних умов. Цивільне населення має бути захищеним у будь-якому разі. 

АЕС для підтримки воєнних дій

З цього пункту випливає також те, що АЕС не в кожному випадку є табу, а лише тоді, коли "така атака може вивільнити небезпечні сили і у такий спосіб призвести до тяжких втрати серед цивільного населення". Це означає, якщо внаслідок нападу не очікуються важкі втрати серед цивільного населення, то за певних умов атака може дозволятися. 

Другий абзац визначає, за яких саме обставин це може бути. Зокрема, якщо електростанції "постачають електричний струм для регулярної, значущої та безпосередньої підтримки воєнних дій і якщо такий напад є єдиним практичним можливим засобом, щоб припинити цю підтримку".

Читайте також: Чи стане Запорізька АЕС новим Чорнобилем? 

Перший пункт, звісно, можна інтерпретувати по-різному. Майже кожна АЕС постачає електроенергію у часи війни як до цивільних споживачів, так і для здійснення воєнних дій. Розмежування тут навряд чи можливе. Але чи забезпечує вона "значущу" підтримку для воєнних дій? Тож, чи розцінювати АЕС як правомірну військову ціль, чи ні, залежить від того, як на це дивитися.

Головна мета: захист цивільного населення

Складно також довести, що атака є "єдиним практично можливим засобом", щоб покласти край воєнним діям. У будь-якому разі, ймовірний нападник має спершу все зважити і врахувати принцип доцільності: чи тут явно переважає військова користь? Які наслідки матимуть мої дії для цивільного населення? І чи немає легшого способу вивести АЕС з ладу? Наприклад, пошкодити лінії електропередач, щоб АЕС не могла більше постачати струм, але водночас, щоб не було витоку радіації. Хоча, звісно, перебої з електропостачанням для населення, особливо взимку, можуть мати дуже серйозні наслідки.

ЗАЕС має шість енергоблоків. Її потужність становить 5700 МВт (архівне фото)
Запорізька АЕС має шість енергоблоків. Її потужність становить 5700 МВт (архівне фото)Фото: Uncredited/Russian Defense Ministry Press Service/AP/dpa/picture alliance

Але навіть якщо обставини і слугують виправданням для нападу, абзац 3 додаткового протоколу визначає, що "цивільне населення (...) продовжує мати право на будь-який захист, що надається міжнародним правом". Тому нападник все одно муситиме зробити все можливе для захисту цивільного населення від опромінення, наприклад, організувавши евакуацію в прилеглі регіони. 

Обмежене застосування у певних випадках

Випадок з ЗАЕС ще раз унаочнює той факт, наскільки мало можуть зарадити норми міжнародного права у конкретних ситуаціях, і що все впирається в питання різного тлумачення, приміром, у абзаці 5 Додаткового протоколу. У ньому, зокрема, сказано:  "Сторони, які беруть участь у конфлікті, намагаються не створювати жодних військових цілей поблизу названих у першому абзаці об'єктів".

Очевидно, генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш саме це мав на увазі, коли закликав до створення "демілітаризованої зони" навколо ЗАЕС у Раді Безпеки ООН. Він вимагав "зобов'язань з боку російських сил вивести весь військовий персонал і техніку (з цієї зони - Ред.) та зобов'язань з боку українських сил не просуватися до цієї зони". Натомість постпред Росії при ООН Василь Небензя одразу ж відмахнувся від цієї вимоги: "Українці одразу ж увійдуть туди й все зіпсують. Ми захищаємо об'єкт. Вона (станція. - Ред.) взагалі не мілітаризована. Там немає жодної військової техніки". Однак ні Гутерріш, ні Небензя не уточнили, що вони мають на увазі під військовою технікою. Чи йдеться тільки про танки й бронетехніку? Чи навіть про вантажівки?

Читайте також: Запорізька АЕС вийшла з-під контролю: до чого призвела окупація

Президент України Володимир Зеленський, навпаки, у своєму традиційному телезверненні до українського народу наголосив, що попередні заяви Києва про присутність російських військ та військової техніки на об'єкті підтвердилися тим, що ця присутність "відзначається" у звіті МАГАТЕ. Він закликав МАГАТЕ однозначно підтримати позицію України, згідно з якою всі російські війська мають бути звідти виведені. Але МАГАТЕ, ймовірно, зробить усе можливе, щоб не підтримувати жодну зі сторін конфлікту.

Звідси висновок: міжнародне право хоч й обмежує істотно можливості атак на атомні електростанції, але не виключає їх повністю. Тож побоювання, що різні тлумачення обставин можуть призвести до ядерної катастрофи, залишаються. 

Що робили російські війська на Чорнобильській АЕС

 

Пропустити розділ Більше за темою
Пропустити розділ Близькі теми
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Предстоятель УПЦ (МП), митрополіт Онуфрій

Рада розгляне заборону пов'язаних з РФ церков - Зеленський

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW

На головну сторінку