Від депутатки до бійчині: історія шведки Каролін Нурденгріп

Навесні 2022 року до одного з підрозділів 47-ої бригади ЗСУ "Маґура" приєдналася "Алекс". До моменту особистої зустрічі усі її побратими вважали, що це чоловік, тож коли побачили перед собою 41-річну шведку, справжнє ім'я якої Каролін Нурденгріп, а попереднє місце роботи - шведський парламент Рикстаг, дуже здивувалися. "Я обрала ім'я Алекс, тобто Олександр. Це ім'я батька моєї бабусі. Коли я прийшла, то усі просто такі… Шок", - усміхаючись, пригадує жінка.

Завершення політичної кар'єри і вступ до ЗСУ

До того, як вперше в житті приїхати до України, Каролін була членкинею комітету оборони парламенту Швеції. На початку 2022-го року вона безпосередньо брала участь в політичних обговореннях можливої повномасштабної агресії Росії та постачання шведської зброї Києву. Каролін пригадує, як військова розвідка тоді повідомляла про ймовірність нападу РФ на Україну, однак зізнається, що навіть сама не вірила у те, що це станеться.

Після 24 лютого, коли російські війська здійснили повномасштабне вторгнення в Україну, Каролін стала переконувати шведських колег у політичних колах у тому, що варто розпочати підтримку України зброєю. Проти цього публічно виступала тодішня міністерка закордонних справ Швеції Анн Лінде, наполягаючи, що за шведським законодавством, таке неможливо. Каролін Нурденгріп як членкиня Ради з експортного контролю у парламенті була переконана, що це не так. "Я запитала її на зустрічі, чи впевнена вона на сто відсотків, що ми не можемо зробити це, відповідно до закону? І вона відповіла мені, що ні. Після цього ми змінили нашу думку. Потрібен був деякий час, аби припинити цю дискримінацію",  - розповідає колишня депутатка.

Водночас Каролін вважає, що Швеція взагалі дещо запізно усвідомила загрозу російської агресії у Європі. "На жаль, знадобилася повномасштабна війна, аби політики побачили, що все це реально. Думаю, рішення доєднатися до НАТО було правильним", - каже Нурденгріп, згадуючи вступ Швеції та Фінляндії до Альянсу.

Уже в перші дні після повномасштабного вторгнення Росії Каролін почала сумніватися, що її робота у парламенті Швеції може суттєво допомогти у підтримці України. Тож, маючи попередній досвід служби у шведській армії, у березні вона повідомила чоловікові про рішення вступити до українського війська, приїхала до Києва і на волонтерських засадах стала інструкторкою у ЗСУ.  "Я хотіла, щоб росіяни не просунулися далі",  - пригадує свою головну мотивацію жінка.

"Я плакала, мов дитина"

Восени 2022-го Каролін підписала контракт, аби отримати змогу долучитися до бойових дій, зокрема, до майбутнього контрнаступу ЗСУ на Запорізькому напрямку. Доброволиця працювала, здебільшого, операторкою дронів. "Ми були поблизу Оріхова. Я ніколи не забуду день, коли іншого шведа поранили. Якби ми спізнилися на 15 хвилин, то він був би мертвий". Згадуючи перебіг контрнаступу у 2023-му році, Каролін зізнається, що відчувала, що "справи не йдуть добре". Водночас жінка пишається тим періодом служби в ЗСУ. "Чимало речей було зроблено справді добре", - зазначає вона. 

Чоловік Каролін не знав, що вона в Україні насправді не лише навчала інших бійців як інструкторка, а і безпосередньо брала участь у бойових діях, займалася розвідкою, ходила в штурми, а також не знав про отримані дружиною на фронті поранення і контузії. Після того, як випадково про це дізнався, то поставив жінку перед важким вибором. "Він сказав: "Ти їдеш додому або в тебе більше немає дому". Це була найгірша річ, яку мені довелося зробити у моєму житті. Я плакала, мов дитина", - пригадує ексбійчиня. У грудні 2024 року жінка повернулася до Швеції. 

Життя після фронту

Однак і після повернення додому Каролін не відмовилася від ідеї повернутися в Україну і підтримувати українців. Це стало можливим після того, як їй запропонували долучитися до українського проєкту в міжнародній організації Hepatica, яку офіційно підтримує шведський уряд. Восени 2025 вона вже почала роботу у Києві. Серед основних завдань команди Каролін в Україні - підтримка молоді та проєктів з демократичного розвитку держави. 

Живучи і працюючи в українській столиці Каролін продовжує вивчати українську мову, а також мріє отримати українське громадянство. Адже саме після того, як жінка прожила в Україні деякий час, вона довідалася, що і сама має українське коріння - бабуся, з якою їй не судилося познайомитися за її життя, була родом з нині окупованої Херсонщини. "Для мене, щоб відчувати себе більше українкою, одним із ключових факторів є мова", - каже Каролін, пояснюючи свою мотивацію навчатися мови. 

На думку жінки, шведи та українці дуже схожі своїм почуттям гумору, як і менталітетом загалом. Водночас є дещо, що здивувало Каролін за час перебування в Україні. "Українці не мовчать. Ми називаємо це просто впертістю. Але це те, що дуже добре для українців у цій війні, бо інакше вони б не дійшли так далеко", - каже ексдепутатка.

Каролін також очікує на переїзд свого чоловіка до Києва. Сама ж вона каже, що вже звикла до життя в українській столиці і до нічних повітряних атак армії Росії на місто.

Для інтерв'ю DW зустрілася з Каролін на Алеї пам'яті героїв на Майдані Незалежності у Києві. Проходячи тут, жінка згадує побратимів, зокрема шведських добровольців, які загинули на фронті. Дехто з них разом з нею приїхав в Україну у 2022-му. "Для мене це місце - нагадування, що ця війна є абсолютно непотрібною", - каже Каролін, дивлячись на десятки прапорців на алеї, що символізують пам'ять про загиблих бійців.

Водночас під час інтерв'ю DW Каролін неодноразово наголошує, що тривалої російської агресії в Україні можна було б уникнути. На її думку, справа у швидкості реакції Європи та США на повномасштабну війну та у реальній підтримці Києва з боку Заходу. "Якби уся допомога надходила напряму майже з першого дня війни, росіян не було б в Україні сьогодні. Чи достатньо допомоги зараз? Абсолютно ні", - переконана Каролін.